Ти сам це зробив

Дмитро Вовнянко
Дмитро “Калинчук” Вовнянко

Дорогий друже. Я з інтересом читаю твої дописи про те, яка паршива нинішня влада, як вона гнобить приватний бізнес, як вона погіршує те, що в попередні роки спрощували. Але я твої пости не коментую. Принципово.

Чому? Бо боюся зірватися і розсваритися з тобою в друзки. Бо от розумієш, я дуже боюся нагадати тобі, в тому числі завдяки кому до влади прийшла команда коміка. Так-так, я тебе маю на увазі. Розумієш, я не злопам’ятний – я пам’ять гарну маю. Я пам’ятаю, як ти в часи президента Порошенка крутив носиком і кривив писок.

Я пам’ятаю, як ти скандал навколо Гладковського коментував в стилі: «Та то хіба звинувачення – я й не таке знаю». Я пам’ятаю, як ти глузував через «Наріка» біля Порошенка, а на мої доводи відповідав: «Ти принижуєш мій інтелект». Я пам’ятаю, як ти називав дії уряду за Порошенка «соціалізмом». Пам’ятаю, як ти бісився через податок на виведений капітал. Пам’ятаю… Я багато чого пам’ятаю.



Не треба ховати очей. Нинішня влада, яка тебе так обурює, владою стала в тому числі завдяки тобі. Так, я знаю, ти не мав бажання допомагати ворогам, політботам і корисним ідіотам, які захоплено валили Порошенка. Ти всього лише проспівав з ними в унісон, і твій спів додав ще десяток голосів до 73%. Кожен проспівав потрошки, і… Це не ти, це я доводив, що Порошенко – майбутнє, а будь який інший кандидат – регрес. Нагадати тобі, чому я так казав?

Тому що ти замовляєш піцу по інтернету і думаєш, що вся інша Україна робить так само. А це не так – в «Ощадбанку» працівникам доводиться пояснювати громадянам, як користуватися банкоматом. Ти живеш в цифрову епоху, а я гарно пам’ятаю відчуття своїх рук, коли з них на заводі змивав мазут. Ти підходиш до українців категоріями розвинутої Європи, а я знаю, хто такі українці насправді – я роками спостерігав їх «в полі». Я тисячу разів намагався пояснити тобі, що чимало твоїх неймовірно ринкових бажань в Україні реалізувати можна лише повільно і довго – поглянь на баталії щодо закону про землю. Я доводив, що не можна підходити до України мірками Європи, то у Європі ідеал керівництва – рада директорів, у нас – батько-отаман. У нас персоніфіковано все – влада, бізнес, стосунки. У нас нема корпорацій, як на Заході, у нас можливі тільки олігархи, бо психологічно для українців керувати і нести відповідальність мусить одна людина. Це не гарно і не погано – це так є. Так, це можна не враховувати, але реальність так само витягне в тебе з під ніг землю і боляче трісне нею по черепу.

В нашій реальності неймовірно багато залежить від особи лідера. І тому зміна лідера зразу ж міняє характер подій в країні. Ти це відчуваєш зараз на своїй шкірі. Ти просторікував, що Порошенко «бронзовіє»? Гаразд, тепер ти смакуєш Зеленським. Так краще? Інакше й бути не могло. Тебе не влаштовував темп реформ за Порошенка, і ти натхненно підспівував тим, кого навіть такі реформи бісили і позбавляли шмату пирога. Краще стало? Судячи з твоїх постів – ні.

Як ти там казав? «Що тепер, Порошенку весь час осанну співати?» Звісно, ні. Ти не співав, тепер смакуєш Зеленським. І чомусь ти сильно невдоволений смакуванням. І знаєш, якби тоді ти знизив градус критики, смакувати, можливо, не довелося б.

Якщо ти думаєш, що все це я пишу, аби ткнути тебе писком у бруд, – помиляєшся. Тикати писком зараз непродуктивно. Повіриш ти мені чи ні – ми так само лишимося на одному кораблі, стерно якого нині в руках коміка-дилетанта. Пишу я тому, що я щиро переконаний, коміки – тимчасові. Рано чи пізно українці замінять коміків і знову встануть на рейки реформ. І от тоді мені буде дуже гірко, якщо ти знову заходишся підспівувати ворогам, політботам і корисним ідіотам. Я хочу, аби ти зрозумів, серед якого народу ти живеш, і пам’ятав, що позиція «проти» – це завжди позиція «за», тільки оберуть в цьому випадку за тебе. Знову коміка у владу.

А в нас не так багато часу, аби експериментувати. З Україною.

І так, я свідомо тебе не називаю по імені. Забагато імен доведеться назвати. Сам збагнеш.

Поділитися:
Share