«Побачити Париж і померти»
Увесь досвід проведення переговорів у Нормандському форматі за попередні роки свідчив, що на цих зустрічах не підписувалися змістовні документи, натомість, спільні рішення опісля спускалися на рівень Мінської переговорної групи. Тобто завтра, навіть якби узгодили капітулянтську програму дій, суспільство про це не мало б дізнатися. Я очікував, що зраду нам будуть дозувати упродовж кількох місяців, розраховуючи на звикання й утому суспільства. Там багато є спеціальних політичних технологій.
Але новини сьогоднішнього дня свідчать, що все може бути й гірше та стрімкіше. Найперше, на акцію-попередження, що насправді нікому не загрожувала, відреагували непропорційно. Витягнули весь арсенал. Такої медіа-атаки ботів ми не бачили з часу президентської кампанії. Я щось трохи тямлю в медіа-технологіях. У нас в країні таку ботоферму оперативно й самостійно розгорнути не спроможні. Тут, як і на виборах весною, як виглядає, запрацювали Ольгінські з Петербурга. Діяла система автоматичного відстежування за ключовими словами й дуже часто під такими дописами появлялися ботівські атаки з дискредитацією акції. Ще раз повторюся, такої технології наші задіяти не можуть, це російські масштаби.
Також розконсервували все наявне й раптом позеленіле лайно, включно з першим, прости Господи, президентом Кравчуком. Ну цьому нема чого дивуватися – презерватив багаторазового використання (щоразу на новому клієнті). Хоча й ще одному ексу Саакашвілі дивуватися не доводиться. Він уже давно веде себе, як жертва важких наркотиків. Тут його покористували доволі активно: і в пропагандонських програмах, і навіть антимайдан спробували організувати на Михайлівській (не зміг себе пересилити й глянути на Ге+Ге, то там, мабуть, показували). А ще купу консерв витягнули назовні. Серед них чимало тих, хто ще недавно аж до матюків топив за Порошенка (мене завжди насторожували такі надто ретиві). Зараз були всі ознаки саме мобілізації. Це легко помітити по раптовій активізації цих живих ботів саме під акцію і в прямій прив’язці до неї. Це стосується також і великої кількості персонажів, на яких мають вплив кілька наших олігархів (не лише Коломойський, але й, щонайменше, Пінчук та Ахметов). Відслідкував чимало таких раптом активованих навіть зі свого френдосписку. Ніколи раніше ці люди подібного не писали. А ще звернули увагу, що на сцену побоялися вийти Тимошенко (за спиною стоять Коломойський і Новинський), Вакарчук (Пінчук), Ляшко (Ахметов)? Це теж своєрідна мобілізація олігархів. А її проводять лише в особливих випадках, бо дуже дорого обходиться.
Коли ви нічого не задумуєте поганого, коли плануєте хоча б поборотися за інтереси держави, то вам якраз вигідно, щоб підставити опонентів через їхню надмірну упередженість і перестороги. Коли б результат переговорів був нейтральним, то вже завтра і Зеля, і всі його пропагандисти мали б вистрелити заявами, що опозиція ломиться у відкриті двері, а у нас зради нема. Це як у боротьбі – використати силу удару твого противника для його ж падіння. Натомість, психували й пробували дезорієнтувати людей і дискредитувати акцію ще до її початку.
Ну і провокативні дії під стінами Адміністрації на Банковій – на десерт. Це так усе виглядає, ніби всі ці богдани, мєндєлі й інше свиньство знає щось про те, що завтра може підірвати суспільство. Ще раз скажу. Це просто аналіз подій. За моїми даними завтра мало б бути досягнуто лише дуже двозначних домовленостей, прозвучала б розмита заява, а реальна зрада буде розтягнута на кілька місяців. Однак, я можу чогось не знати…
* * *
Попередній допис був більш тривожним. Зараз компенсую й позитивною чуткою. Хоча її теж назвати позитивною складно. Але трохи додає надії, що гри в одні ворота не буде.
Хто часом трошки стежить за моїми виступами,міг помітити в дискусії на Прямому фразу, що в Парижі може вибудуватися конфігурація “три проти одного”. Цей один – не Зеленський, це Меркель, проти якої майже одностайно будуть грати Путін із Зеленським і дещо асоційовано не до кінця свідомий своєї ролі Макрон.
Про негатив від появи такої зрадницької трійки (особливо двійки) окрема мова. На жаль, це більш, ніж реально. А тут про Ангелу Меркель. Вона політик старої школи, має певні (не завжди тверді, але все ж) принципи. І вона дуже настирлива. Завтра Меркель наполягає на окремих зустрічах, які хоче провести з Путіним і з Зеленським ще до саміту четвірки. Сьогодні моя неофіційна інформація опосередковано підтверджена Порошенком на Майдані. Я його трохи знаю. Те, як він натякав на свій попередній контакт з канцлером та закликав увесь мітинг кілька разів вигукнути пані Ангелі: “Дякуємо!” – багато про що говорить. Просто так він би все це не робив. За цим криються дві речі.
Перше – Петро Порошенко недавно спілкувався з Меркель (це відомо), погодив з нею вигідний для України порядок дій і переконав її, стати на зустрічі єдиним реальним представником України замість розчавленого Путіним нікчеми Зеленського. Мабуть він її просив і про те, щоб вона спробувала вплинути на переговорників ще до зустрічі чотирьох. У тому числі вона мала б спробувати зробити найскладніше – переконати Зеленського відстоювати інтереси України, а не Путіна.
Друге – мабуть сьогодні чи завтра зранку Петро ще планує раз розмовляти з Меркель, щоб закріпити результат. Знаючи її амбіційність та образливість, а також уміння Пороха грати на таких деталях, припускаю, що розмову він почне з короткого запису того епізоду мітингу, де за його режисурою ми кричимо пані канцлеру слова подяки. На неї це сильно впливає, як і у зворотньому напрямі вона так жорстко обурилася, коли Зєля в розмові з Трампом покритикував її за ставлення до України.
Але ж дожилися ми. Замість свого “73-процентного” можемо сподіватися лише на керівника іншої держави. Та ще й обтяженої економічними й газовими інтересами в РФії…
Але після завершення президенства Порошенка Меркель у четвірці є головним ваговиком. У дискусії вона може навіть Путіна ламати. Але коли вони всі троє попруть разом, пані Ангела, зрештою, може плюнути й умити руки.
* * *
Ще кілька коротких прогнозів, що ми завтра почуємо, а що отримаємо. І це мають бути кардинально різні речі. Звісно, вангувати не ризикую, бо щось дуже запанікувала наша креольська влада (про це детальніше в попередньому дописі). Але зараз спишу ці їхні (спільні з Кремлем і олігархами) дії на елементарне самодурство. Проаналізую більш об’єктивну реальність.
Отже:
1. Завтра взагалі не конче щось матеріальне має відбутися. На самітах четвірки не підписують документів. Навіть у Мінську-2 на початку 2015 року, коли підписали мінські домовленості, формальна процедура й засвітка факту відбулася не в Нормандському форматі, а на засіданні Мінської тристоронньої переговорної групи (Україна, РФія, ОБСЄ і з невизначеним статусом так звані лідери фейкових республік). Просто тоді все відбулося в одному місті, в тому самому будинку і в ту саму ніч. Через це ми й чітко пов’язали той документ із засіданням четвірки й змогли точно зрозуміти, що його обговорили, погодили й передали вниз на підпис саме члени четвірки. Якби тоді події не розвивалися так стрімко (наступного дня Путін віддав наказ наступу під Дебальцевим й прямо проанонсував це в четвірці), то підписання могло б відбутися за пару тижнів, може щось ще б підшліфували й оголосили б напрацюванням саме переговорної групи (трійки). А ми всі деталі могли б або домислити, або розкрити лише після виходу спогадів Олланда.
Ніколи безпосередньо на четвірці нічого не підписували. На останньому засіданні 20 жовтня 2016 року це дуже нам зашкодило, бо тоді (я про це тут детально писав) спершу Порошенко вламав Меркель і Олланда, а далі всі троє добили Путіна на погодження дуже вигідного нам плану дій. Але на саміті не підписують, там узгоджують, а за тиждень Лавров відмовився визнавати узгоджені (навіть за участі Путіна) позиції….
2. Тепер трошки про суть. Вони домовляться про багато речей. Дуже багато про що. Там будуть (якщо Меркель не пригальмує): новий порядок черговості виконання Мінських статей; погодження на проведення виборів на Донбасі за присутності російських військ і під контролем бойовиків; модальності виборчого закону; суть закону про особливий статус на Донбасі; принципи й обсяги амністії тощо. Це гірка пілюля для Зєлі. Але мають бути й три солодкі для нього (але не для нас). Перша – Путін пообіцяє віддати наших полонених з “ДНР/ЛНР”. Пообіцяє – не означає, що скоро поверне, буде виставляти надалі нові вимоги. Але в Парижі це оголосять, як остаточне рішення.
Друга – це газ. Про транзит на цій зустрічі вони не зможуть говорити, бо ні Меркель, ні Макрон не можуть і не стануть підміняти собою Єврокомісію. Але буде мова про дешевий газ для Зеленського, щоб він зміг уже завтра пообіцяти зниження тарифів (знову ж: пообіцяти – не означає одружитися). Буде й мова про судові рішення проти Газпрому. Наскільки орієнтуюся, мають домовитися до варіанту – припинити подальші процеси, де ще рішення не винесені – тут нас змусять відкликати позови. Натомість про 3 мільярди Путін пообіцяє, що їх РФ визнає як борг і верне, але не грошима, а газом і розтягуючи на довший період – відразу й остаточно підсадивши Україну на газову голку й матиме важель тиску на майбутнє..
Третя канхветка для Зєлі – це найголовніше для нього сьогодні – картинка.
3. Це вартує виокремити, бо від справжньої реальності ця віртуальна відрізняється кардинально. Ідеться про підсумкову заяву й коментарі, які підуть назовні. Зеленському потрібно по приїзді в Київ мати в активі перелік “перемог” або хоча б нейтральних новин і замовчати всі втрати, капітуляції й торги. Йому дуже важливо, щоб заява була нейтрально-позитивною. Особливо бажано, щоб багато уваги було надано поверненню полонених і заручників. Це та інформація, яку критикувати, попри всю спекулятивність, не ризикне ніхто.
Друга теза менш однозначна – це фрази про мир (без перемоги). Але електорат Зеленського це хаває. А протестуючі без конкретики такого “миру” і його ціни, матимуть обмежений інструментарій. Зеленському страшенно важливо, щоб тези про мир у заяві для преси було дуже розмиті, без деталей. Тоді й зачепитися за щось буде важко. Єдина конкретика, яку Зеленський готовий виправдовувати в Україні – це тема відведення військ на ще кількох ділянках. Для нього важливо, щоб не було заяви про тотальне відведення, а саме на кількох нових ділянках. І він проситиме, щоб паралельно прозвучала фраза про поглиблене перемир’я. І на цьому буде грати, хоча (почитайте Мендель) уже грає, вся його гебельсівська пропагандистська машина.
Дуже не хочеться Зеленському, щоб ціна всіх цих канхветок була оприлюднена завтра. Особливо він прагне, щоб не було публічної розшифровки, що учасники домовилися вважати “формулою Штайнмайєра”. Він проситиме не озвучувати технічних деталей вимог до України, натомість говорити про спільні зобов’язання.
А тепер дуже сумний прогноз. Наш, з дозволу сказати, прєзєдєнт, буде боротися не за невисунення до України односторонніх вимог, а за неозвучення цього на підсумковому брифінгу й в імовірній заяві. А проти односторонності вимог до України, коли нічого не вимагається від Москви, буде стояти Німеччина. Не Україна!!! Це навіть зараз можна побачити в нейтральних новинах. Зеленський уникає висунення прямих і чітко сформульованих вимог до РФ. А міністр закордонних справ Німеччини прямо заявляє про вимоги якраз до Московії. Я про ці обставини детально написав у попередньому дописі.
Ще один нюанс. Зеленському важливо, щоб Путін не витиснув з нього згоду на прямі переговори з бойовиками на рівних. Тобто в умовному форматі “Зеленський-Пушилін”. Він хоче, щоб ішлося про наступні зустрічі Нормандського формату та про розмову з бойовиками лише в Мінській переговорній тристоронній групі. А на ділі буде згоден на якийсь половинчастий формат, коли переговори будуть вести наші чиновники нижчого рівня, але це вперше будуть прямі переговори саме держави з терористами… Але йому дуже невигідно, щоб путін прямо сказав, що Зеленський мусить тепер і таки буде вести сам переговори з лідерами терористів.
І зовсім на останок. Це те, за що готовий боротися Зеленський: не за дії, а за їх візуалізацію… Але не факт, що він навіть це отримає. Путін зовсім не схильний підігрувати Зеленському. Йому наростання неспокою й протистояння в Україні більш ніж вигідне. Тому може зробити Зєлі дуже неприємні сюрпризи. Але не виключаю, що він цього разу погодиться на найближчі тижні не загострювати й навіть згладжувати ситуацію. Адже для Пуйла в Парижі головне питання – не капітуляція Зеленського. Він розуміє, що з наскоку і при свідках це може зірватися. Для добивання нашого нєдоросля він має в запасі казахський варіант двосторонніх переговорів. А зараз Пуйлу важливо ще й виборсатися з-під санкцій. Через це він і пішов на Нормандський формат, де через позицію Німеччини не матиме повного комфорту.
А отже, Зеленському можуть і подарувати на кілька тижнів гарну картинку (полонені, якесь більше перемир’я, тарифи тощо). Цим він зуміє дезорієнтувати на якийсь час суспільство, дискредитувати акцію на Банковій і реальні паростки нового Майдану і отримати передишку майже до кінця зими. Але інтереси Путіна – нищити всю Україну, до того ж зі середини. Тому тиша буде короткочасною, опозиції не слід розслаблятися… Найгірше те, що цю паузу Зеленський не використає, щоб корегувати результати домовленостей. А рано чи пізно все вилізе на зовні й він таки муситиме виконувати те, що пообіцяв. Надлом станеться там, де кулуарно щось зробити вже буде неможливо. Наприклад, коли в Раді будуть голосувати новий закон про особливий статус (уже не про особливості місцевого самоврядування), амністію та особливу процедуру виборів.
Десь так я прогнозую перебіг завтрашнього дня. Скоро побачимо, що нам будуть підсовувати пропагандисти. Значно пізніше матимемо реальну картину.
Путин предложит Зеленскому денег. Вот так просто и незамысловато. Путин предложит Зеленскому стать одним из самых богатых людей в Украине. Или самым богатым.
Путину нужно, чтобы Украина начала покупать газ. Путину нужно, чтобы новый контракт по транзиту был выгоден России. Потому что по газу у России очень хреновое положение. А у Украины, как никогда, хорошее. Путин предложит Зеленскому газ по очень низкой цене, через любую прокладку. Путин предложит откат за выгодный для России контракт по транзиту. Путин знает, что все, кто от имени Украины заключали контракты по газу, на этом “зарабатывали”. Эта схема всегда работала. Любую сумму в обмен на закупку и выгодные условия транзита. Миллиард? Два? Три? Не вопрос. Накручивай свой интерес через прокладку и богатей. Или деньги в офшор сразу после подписания. Они всегда так делали.
Если Зеленский согласится на российский газ, значит, он фактически взял деньги у Путина. Он начал становиться олигархом. Одним из самых богатых в Украине. Если условия транзита будут выгодны России больше чем Украине, значит, Зеленский взял деньги у Путина.
Зеленский был ориентирован на Россию, потому что там его бизнес. Именно поэтому он так осторожен в оценках деятельности РФ и в высказываниях на эту тему. Сериалы, ТВ-программы, роялти. Весь основной заработок квартала 95 на российской аудитории. А сейчас Зеленскому предложат столько денег, сколько он никогда ни при каких обстоятельствах не сможет заработать. Просто купить газ. По низкой цене. Возможно, для начала даже ниже, чем закупаем сейчас. Если Зеленский начнет переговоры о закупке газа, значит, в Украине стало миллиардером больше.
А Донбасс — это бонус, которым будут поощрять, или кнут, которым будут угрожать.
Про “формати”.
УВАГА! Це дуже для дорослих. Пробачайте.
Коли Президент Порошенко їхав на другу зустріч в Мінську, то як притаманно в таких справах, все було вже вирішено.
На концептуальному рівні. А саме.
1. Україна стверджує, що НЕ БУДЕ важкими гарматами та танками робити з “асобава нарота дамбаса” українців. Принаймні тому, що це мало відрізняється від того, щоб робити кулеметами та голодом з українців совєтскихлюдей. Тим більш що це справа суто еволюційна, та що не було зроблене за 20 з гаком років за рік не зробиш.
2. Решта світу стверджує, що всі балачки Путіна про те, що тут “страна 404”, та тільки московський штик може втримати ситуацію під хоч якимось контролем – є 3,14дьож. А єдиний, хто буйово котролює ситуацію тут – це саме Путін.
У ДАПі та під Дебальцево вояки ЗСУ билися, гинули та перемагали саме за те, щоб виставити на посміховисько решті світу жалюгідну спробу Путіна “в последний момент достать козырь из рукава” як саме ознаку того,що нібуя він тут не контролює та контролювати не може.
Тобто у Мінську був лише зафіксований РЕЗУЛЬТАТ попередніх років. Й всього просраного по 2014, й всього що було вибороне у 2014.
Поміж іншим й того, як тодішня влада так, шляхом всіяких “БПП та свінарчуків”, “недопосадок” ригів та іншого утримання від прямих каральних дій з боку саме держапарату до “папєрєдників” купою зі скеруванням “патріотичної люті” проти чавуну з гранітом, втримала країну від скочування до повномасштабного бунту “всі проти всіх”.
Тому, як чесно, то Президент Порошенко свою історичну місію виконав у лютому 2015 року. Можна ставити пам’ятники. Сміливо. А те, що його негайно не скинули та не зрадили за це під улюлюкання одвічно обуреного натовпу, свідчить, що останні сто років Українці прожили не зовсім даремно. В еволюційному сенсі.
З іншого боку. 9 грудня ніхто нікого не здасть та не відвоює. Будуть зафіксовані підсумки попереднього політичного періоду. Найбільш яскрава частина якого починалась рівно рік тому, коли ще не “зелена” Верховна Рада “прокатила” пропозицію про введення військового стану, підписавши вирок спершу самій собі. А продовжилася тим, що Україна, як притаманно саме демократичним країнам, не стала “страной 404” навіть за умови повного обнулення (чи зазерення, як хочете) центральної влади.
Тобто післязавтра ми лише дізнаємось, по факту, що про*бали та що навоювали за попередній період.
По факту. А не з “аналітики” малопричетних до процесів дописувачів.
А чи буде це страшно чи корисно, то кожен вирішить сам для себе. Точніше, теж дізнається, що насправді він ВИРІШИВ, навіть як собі в цьому не зізнавався.
