Відступ під аплодисменти Кремля не додасть безпеки (відео)

Валерій Прозапас

У мережі десь є відео 2014 року, на якому зафіксований показовий епізод вуличної перестрілки в населеному пункті Донбасу – там міліція тікає від лінії вогню, а підрозділ збройників навпаки біжить назустріч бою.

І як би бравурно не звітували зараз наші про “абсолютний контроль у зонах розведення”, насправді це імітація контролю. Не робота поліції під час війни займатися безпекою на лінії фронту, коли ліворуч та праворуч продовжуються обстріли, працюють снайпери та ДРГ.

Це прекрасно розуміють люди, які в 2014-15 роках бачили захоплення своїх міст та сіл відморозками Бєзлєра та Стрєлкова за вогневої підтримки російських військових – і міліція була безсилою, а деякі її керівники ставали на бік окупантів, наприклад, як “комендант” Новоазовська.

Та ми і програвали в 2014 через негласну заборону закріплятися в населених пунктах, щоби не наражати на ризик цивільних, в той час як росіяни мінували дороги в селищах та ставили арту посеред міської забудови.

Тому цей відступ під аплодисменти Кремля не додасть безпеки, а Україна заплатить за наївність керівництва, яке
легковажно заявляє “надо попробовать”, ніби 5 років було замало щоби “напробуватись”.

Вже на рівному місці ми отримуємо хвилю виїзду проукраїнського населення з прифронтової зони. Бо нормально так показали турботу держави про своїх і здатність їх захищати, а не гнутися під хотєлки ворога.

Росіяни продовжують нарощувати свої сили, їхні маріонетки заявляють як “заставілі Украіну отступіть”, завішують міст в Станиці своїми ганчірками. А тепер через розширення “сірої зони” заповнять її своєю агентурою під виглядом “мєстних”, активізують кримінал та провокаторів і взагалі покращать свої тактичні можливості як гібридного, так і військового впливу на всю Україну.

Бо ми з власної волі послабили фронт, який буває або суцільним, або непотрібним, тим більше з розібраними фортифікаціями.

Це окреме питання до “стратегів” в генеральських погонах – як можна розбирати укріплення? Хіба обстріли зупинилися? А якщо ворог знову надурить і утне щось типу захоплення, що тоді? Як повертатися? Якою ціною?

Чи може є щось, про що ми ще не знаємо, – якісь домовленості з гарантіями від Путіна, переданими його зв’язними Єрмаку та Сивохо до Зеленського?

Тоді ще гірше, бо якщо існує план, який починається з таких безглуздих принизливих дій як відвід армії зі своєї ж території після ворожого нападу та багатотисячних втрат, то важко уявити, що його подальші пункти не приведуть до перетворення поки ще України на малоросію+новоросію.

На відео: “сіра зона”, Станично-Луганський район, 30 жовтня 2019 р.

Автор