Попіл Голодомору не всім стукає в серце…

Тарас Чорновіл
Тарас Чорновіл

Понад 50.000 громадян різних держав (переважно, звісно ж, українці) звернулися до німецького Бундестагу з вимогою ухвалити законодавчий акт про визнання Голодомору 1933 року геноцидом. Необхідне число підписів було зібране станом на 23 год. 10 хв. 26 травня. З того часу йшов попередній підготовчий етап до розгляду на комітеті з питань петицій. У випадку тих петицій, які стосуються інших держав, комітет відсилає запит до міністерства закордонних справ, чия позиція в таких випадках переважно буває вирішальною. МЗС Німеччини традиційно дипломатичними каналами надсилає до країни, якої стосується петиція, прохання надати свої роз’яснення та аргументи за чи проти. Ці роз’яснення носять лише інформаційний та консультативний характер, але якщо зацікавлена країна активно підтримує петицію, проігнорувати її прохання німецькі дипломати зазвичай собі не дозволяють. Принаймні, у відповіді до Бундестага МЗС подає в такому випадку й додатковий документ – лист від відповідного органу влади зацікавленої держави. Саме звернення з інформаційним запитом та відповідь на нього іншою державою належать до конфіденційної дипломатичної переписки та їх окремо не публікують.

А сьогодні маємо вбивчу інформацію, яку для Deutsche Welle повідомив депутат від правлячого Християнсько-демократичного союзу (ХДС) Арнольд Фаатц. У понеділок комітет почав розгляд петиції про Голодомор як геноцид українського народу. Першим і головним документом на розгляді, окрім самого тексту петиції, став лист із позицією МЗС. Так от, МЗС Німеччини просить комітет відхилити петицію й не визнавати Голодомор геноцидом, посилаючись на абсолютно надумані й штучні аргументи. Окремо стало відомо, що жодної інформації про позицію української влади з цього приводу в комітет ні від МЗС, ні від керівництва Бундестагу, ні з Офісу Канцлера не надходило. Найімовірніше, що українська влада просто проігнорувала запит німецького МЗС.

Попередньо можна вже твердити, що при такому негативному клопотанні МЗС Німеччини та за відсутності позиції наших неповажаних властей рішення комітету з розгляду петицій буде також негативним. У нашої влади є ще один шанс доказати, що вони – влада України, а не васали Москви. Сьогодні чи завтра Зеленський у Токіо, куди він відбув на понад півтижня для участі в процедурі інтронізації нового імператора, має зустрітися з президентом ФРН Франком Вальтером Штайнмаєром. Нагадаю, що, попри обмежені церемоніальні функцій, президент Німеччини завжди має високий авторитет у своїй країні, а Штайнмаєр – ще й колишній міністр закордонних справ. Тому його термінове втручання кардинально б змінило ситуацію. Вся проблема в тому, чи людина, якій плювати на все українське захоче про це просити співрозмовника. А також і в тому, чи син КГБешного слідчого, а нині міністр закордонних справ України, забажає нагадати своєму шефові про цю потребу.



Попіл Клааса не всім стукає в серце…

А опісля не питайте мене, чому я з такою зневагою ставлюся до нашої, з дозволу сказати, влади…

Поділитися:
Share

Share