Степан Полторак надав інтерв’ю шеф-редактору OBOZREVATEL.UA Оресту Сохару. Частина 2 (фото, відео)

Скільки наразі заробляє рядовий у зоні АТО? Як змінилася чисельність Збройних сил? Що за нову зброю розробляє Україна й як вирішується проблема зі зберіганням боєприпасів?

Відповіді на ці та багато інших питань читайте у другій частині бесіди OBOZREVATEL.UA с міністром оборони України Степаном Полтораком. Також читайте першу частину інтерв’ю.


– За вашими відчуттями, коли перспектива членства в НАТО набуде реальних часових обрисів?

– Для виконання всіх формальних умов зі вступу в НАТО не потрібно дуже багато часу. Треба працювати над готовністю Альянсу ухвалити таке рішення. Бачите, останнім часом наші сусіди-угорці блокують деякі питання співпраці з НАТО.

Іншими словами, для вступу до Альянсу треба багато зробити не тільки в армії.

– Зрозуміло, що це питання радше політичне. Але якщо говорити про час: це 5 років?

– У нас по планах здобуття стандартів Альянсу – до кінця 2020 р. Як я сказав, бачу загрози в повільному переоснащенні ЗСУ, за іншими напрямками, думаю, все зробимо.

Плануємо у 2019 року перейти на натівські стандарти підготовки офіцерів

– Чисельність ЗСУ змінювалася останнім часом?

– Кардинально. На початок агресії вона складала 145-155 тис. осіб, зараз – 255 тис., зокрема 250 тис. – це власне представники Збройних сил, а 5 тис. – представники Державної служби транспорту, яка була передана до складу МО.

– На якому етапі нині створення професійної армії? Контрактники – це і є професійні військові?

– Поняття “професійна армія” складається з багатьох компонентів – не тільки від того, в якому статусі військовослужбовці проходять службу – як контрактники чи як строковики. Якщо так порівнювати, то ми практично перейшли на професійну армію, тому що на сьогодні з 250 тис. військових тільки 18-20 тис. – це військовослужбовці строкової служби, які призиваються та готуються як мобілізаційний ресурс. Вони не залучаються до бойових дій. Решта особового складу – це ті, хто підписали контракт, мають досвід і готові до бойових дій.

Але я не можу сказати, що вони вже є професіоналами, тому що для підготовки персонал треба забезпечити добрим оснащенням, спорядженням, зброєю, його треба дуже добре навчити правилам бою за світовими стандартами. Тут робота проводиться дуже серйозна. Я вже казав, що у 2014 році призов на контракт був 3-4 тис., а уже у 2016 р. – 69 тис. на рік. На сьогодні службу проходять, як правило, люди з бойовим досвідом.

– Вони змінюють армію?

– Значно. У нас зараз у зоні бойових дій немає жодного строковика.

– А мобілізовані?

– Ні, мобілізованих теж немає вже давно, два роки.

– І мобілізації не буде?

На сьогодні я не бачу такої необхідності, незважаючи на загрози, які є з боку Росії. По-перше, нами вже проведена серйозна робота – створено резерв, перша черга – 150 тис. По-друге, є резерв озброєння, техніки.

Рівень мотивації та підготовки особового складу значно вищий. У нас є облік мобілізаційного ресурсу – військкомати уже мають можливості досить швидко розгортатися та працювати на повну потужність.

– Скільки отримує офіцер і контрактник на сьогодні?

Військовослужбовець, який щойно підписав контракт, отримує мінімально 7 500-7 600 грн. Якщо він продовжує контракт, то отримує заохочення. Офіцер, наприклад командир бригади, якщо він проходить службу не в зоні контртерористичної операції, отримує 16 тис. грн. Якщо в зоні, тут є надбавки (до речі, ми зробили їх однаковими для всіх). 10 тис. грн отримують всі однаково – що генерал, що солдат.

– Ви знаєте, який конкурс у військове училище?

Ну це залежить від спеціальності. Якщо взяти Десантно-штурмові війська, там конкурс 3-4 чоловіка…

– А 5-10 років тому який був?

– Ну по-різному. Якщо взяти інші підрозділи, то десь є і недобір, десь – упритик. У нас набір збільшився по деяких вузах удвічі. У ході реформ, на мою думку, слід максимально брати тих хлопців, які вже воювали та відправляти їх на навчання. Чому? Тому що все змінилось.

Беремо абітурієнта зі школи в 16 років, він закінчує Академію, приходить в армію, йому 21, і він не має бойового досвіду, а в нього в підпорядкуванні такі, як я – по 50 років, які вже понюхали пороху, і йому дуже важко створити авторитет. А коли ми людям з бойовим досвідом дамо теоретичні знання, – це будуть інші результати.

І взагалі, ми плануємо з 2019 р. перейти на натівські стандарти підготовки офіцерів. Я якраз нещодавно говорив з цього приводу зі своїми колегами, вони готові нам допомогти. Цей напрямок нам під силу.

На утримання одного солдата США витрачають 510 тис. дол., Росія – 83 тис. євро, Україна 12 тис євро. А у 2017 було 8 тис грн

– Як ви оцінюєте стан українського військового комплексу? Ви говорили про нові види озброєння, про що саме йдеться?

– Якщо порівняти 2014 рік з нинішньою ситуацією, то стрибок величезний. Але попереду у нас ще дуже багато роботи.

На жаль, не завжди декларація можливостей відповідає дійсності. От я буквально два місяця тому чув – тижнів через чотири буде виконаний останній етап контракту перед Тайландом по поставці танка “Оплот”, і “ми готові укладати” контракт із ЗСУ, тільки треба бажання міністра оборони. Пройшов місяць, вже і другий, але поки що вони, на жаль, не готові до підписання цього контракту, тому що є певні проблеми з оснащенням підприємств, які виробляють цю техніку.

Щодо нових видів озброєнь, то відбувається серйозна робота з розробки систем залпового вогню, ППО, протитанкових засобів. Якщо взяти протитанкові комплекси “Стугна”, “Скіф”, вони дуже добре себе показали за технічними характеристиками, це зовсім інша зброя. Дальність стрільби там до 5 км – це забезпечує своєчасне реагування на загрози.

Є цікаві розробки за іншими напрямками, рівень їх готовності – рік-два до запуску, це нова сучасна зброя. Подробиці наразі поки не можу озвучувати.

– Ми всі пам’ятаємо 2014-2015 роки, коли добра частина країни ремонтувала та фарбувала БТРи, купувала солярку. Що сьогодні?

Знаєте, я ніколи не буду задоволений рівнем оснащення технікою, фінансовим забезпеченням, адже армія – це дуже коштовна штука, особливо її переоснащення, переозброєння. Тут я би хотів навести приклад:

  • на утримання одного солдата ЗС США держава витрачає 510 тис. дол. на рік;
  • Великобританія – 250 тис. фунтів,
  • Німеччина – 220 тис. євро,
  • Польща – приблизно 100 тис. євро,
  • Росія – 83 тис. євро,
  • Албанія – 20-25 тис. євро,
  • Україна – торік 8 тис. євро, а у цьому році 12 тис євро.

– Скільки було у 2014 року?

– 2-3 тис євро. Звичайно, що зростання колосальне, держава дає те, на що спроможна.

Так от знову ж таки хотів вам привести приклад:

  • у 2014 року бюджет Міноборони складав 27 млрд грн,
  • у 2015 р. – 42 млрд грн,
  • у 2016 р. – 57 млрд грн,
  • у 2017 р. – 64 млрд грн,
  • цьогоріч – 86 млрд грн.

Щоправда, 2014 року чисельність ЗСУ була 150 тис. осіб, зараз – 255 тис., було навіть і 280 тис. Тут треба згадати і про ріст цін на енергоносії, про зміну курсу долара від 8 до 28. Тобто фінансовий ресурс не значно збільшився, якщо порівняти: він збільшився, але не так помітно, як би хотілося.

Проте за цей час ми практично забезпечили головні потреби ЗСУ: створили комплекс резерву, тобто на сховищах, на базах ми закладаємо резерв на випадок відкритої агресії, щоб у разі погіршення ситуації на фронті була змога швидко розгорнути додаткові сили та засоби.

Зараз працюємо над підвищенням рівня стратегічних запасів. Кожного року закладаємо в бюджет закупівлі форми, оснащення, озброєнь, припасів, проводимо ешелонування, щоб адекватно реагувати на існуючі загрози.

– А щодо рівня забезпечення боєприпасами? Більшість з них, наскільки я розумію, в Україні не виготовляється і закупити їх теоретично можна тільки в Росії?

– Не завжди так. Ситуація з боєприпасами сьогодні не є критичною. Ми працюємо у двох напрямках – купуємо в країнах, які мають подібні боєприпаси; також створюємо цехи зі збирання боєприпасів, які потім буде об’єднано в цілий завод.

Є можливість закупити комплектуючі, а не боєприпаси, і самим або ремонтувати старі, або збирати нові боєприпаси. Загроз я тут теж не бачу, за умови правильної організації роботи і своєчасного фінансування ми забезпечимо нашу армію боєкомплектами.

– Принагідно хочу запитати про НП на складах боєприпасів, це недбалість персоналу чи чиїсь спроби замести сліди?

– На жаль, ми постійно шукаємо прості пояснення, замість розібратися в передумовах…

До нас десятками років завозились боєприпаси з усієї Європи. Більшість боєприпасів, ракет зберігається на грунті, і їх уже важко захистити як від диверсантів, так і від природних катаклізмів, від недбалості персоналу.

Ми визначили три основні арсенали, де почали будувати підземні сховища, що забезпечать надійне збереження боєприпасів не тільки від недбалого ставлення особового складу, а й, наприклад, від диверсійних груп. У такому сховищі ДРГ вже нічого не зробить.

Ці арсенали зберігатимуть наші боєприпаси від повітряних ударів, але знову ж таки – все залежить від фінансового ресурсу. Щоб нам повирішувати всі проблеми зі збереження, треба 10 млрд грн. Звичайно, що у нас такого ресурсу немає. Цьогоріч отримаємо 495 млн грн, і вони всі будуть використані на підтримання готовності оснащення й обладнання.

По кожному випадку вибухів на складах мною призначалося розслідування. Причини також розслідує прокуратура. За моїми наказами до відповідальності притягувались як вищі, так і старші офіцери. І в кожному випадку я ставив завдання, що треба зробити. Ми багато що виправили, але, на жаль, не все.

Рішення суду по цих діях є тільки щодо одного випадку – по Сватову, де було засуджено керівника цієї бази.

– Були припущення про діяльність ДРГ, вони підтвердились?

– Ну я би не хотів коментувати, тому що цей факт є предметом розслідування, скажу лише, що все це відбувалось не без зовнішнього втручання.

– Таких випадків було декілька?

– Звичайно.

Підтверджую: якщо буде доведена корупція в діях мого заступника, подам у відставку

– Ви говорите про переоснащення, тоді як у нас на виду є Київський військовий госпіталь: коли прилітає черговий борт, волонтери постійно збирають кошти на медикаменти, на одяг. Раніше і на продукти збирали…

Чесно кажучи, дуже важко коментувати такі речі… Я дуже вдячний волонтерам за допомогу, але давайте наступного разу, коли прилетить борт, ми з вами разом поїдемо, і ви перевірите самі. Є чим лікувати, є в що одягати, і є чим харчувати, ви самі дасте відповідь на це запитання.

Є проблеми на фронті, є чутливі питання, що потребують допомоги, але головні проблеми вирішуються. Я зараз би не хотів називати конкретну військову частину, яку я особисто перевіряв. Один з волонтерів звернувся до людей з проханням допомогти конкретній військовій частині, я відправив туди групу, перевірити рівень забезпечення; так от, 95% того, що хлопці просили, у них було на складах.

У нас з волонтерами добрий контакт. Наприклад, з Віталієм Дейнегою із “Повернись живим” у нас тісна співпраця, особливо в частині обліку майна, яке прибуває до зони АТО. Дейнега знає, кому і що він дає, тут є повне порозуміння.

Інколи виникають кричущі ситуації, коли волонтери хочуть допомогти, і командир, замість видати щось там із складу, просить про допомогу. Тому це дуже добре, що волонтери допомагають, але крім матеріально-технічної допомоги нам бракує подекуди людськості.

– Ви обіцяли подати у відставку, якщо буде доведена корупція в діях вашого заступника Ігоря Павловського, причетного до тієї сумнозвісної закупівлі палива у компанії “Трейд Комодіті”. Ви настільки впевнені в своїх підлеглих?

Я підтверджую свої слова: якщо буде доведена корупція в діях заступника міністра оборони, я подам у відставку. Звичайно, є рівень відповідальності кожного на своєму напрямку, але я несу політичну відповідальність за тих, з ким працюю.

Я розмовляв з начальником департаменту закупівель Гулєвичем, з Павловським – за весь час розслідування ні його, ні Павловського жодного разу не допитали.

Якщо винен Павловський чи будь-який інший офіцер, – треба притягувати до відповідальності і саджати в тюрму, але треба спочатку довести провину людини.

– Чим мотивована така ваша впевненість у відсутності корупції в цій оборудці?

– Чесно кажучи, я не бачу там особливих порушень. Так, оцінку має дати суд. Але в основу розслідування покладено акт Держаудитслужби. Але станом на сьогодні Міністерство оборони виграло справу у суді щодо необ’єктивності цього аудиту. І я хочу наголосити, що ціна закупівель палива була найдешевшою серед усіх силових структур, у тому числі, дешевшою, ніж у правоохоронних органів… Та ціна була найнижчою.

Більше того, після початку розслідування і блокування цієї угоди ми були вимушені проводити повторний тендер, а це забрало у нас багато часу і потребувало зовсім іншого фінансового ресурсу. Ціна наступної закупівлі була помітно вищою.

– Чому з початком цього розслідування учасники закупівель зірвали декілька торгів?

Знаєте, це все від недосконалості нашої законодавчої бази. Нам треба її доопрацювати, щоб не підставляти під удари людей, що беруть на себе відповідальність, щоб їх не звинувачували там, де вони не винні.

Що відбувається із закупівлями пального. Наприклад, Міноборони купує величезну партію, цього року – це майже 3 млрд грн. На тендер приходять постачальники, які орієнтуються на ринкові ціни. Хтось з них виграє тендери, прозоро і чесно, потім він робить замовлення партії палива у виробника (зазвичай – за кордоном), поки триває виробництво, інколи змінюються ціни, і тендер зривається. Трейдеру простіше заплатити штраф, ніж зазнати значно більших збитків.

Торік ціни на світовому ринку дійсно були в зоні турбулентності. За таких умов підприємець – учасник торгів не може виставити максимальну ціну, тому що він програє. Коли він виграв тендер, то має здійснити поставку через деяких час, і за цей період ціна може вирости, а може і впасти, але поки що тенденція переважно до зростання.

В разі помітного зростання вартості палива цей підприємець не може продавати нам паливо, бо залишиться у збитках. Така ситуація не тільки по угоді, за яку переслідують Павловського, а й по більшості закупок. Тоді Міноборони дійсно скористалося існуючим механізмом перегляду ціни. І отримало кримінальну справу.

– Сьогодні постачальнику простіше й вигідніше заплатити штраф (це відносно невелика сума) і піти знову на тендер, ніж поставляти пальне в збиток. А нам, військовим, важливий час, бо під час війни надзвичайно важливо, коли є запаси. Тому варто міняти законодавчу базу.

– На яку суму ви закуповуєте матеріальні цінності – форму, пальне?

Загальний бюджет Мінборони складає 86 млрд грн. З них державне оборонне замовлення – близько 15 млрд, на грошове утримання – близько 42 млрд, решта фінансового ресурсу розподілено на закупівлі харчування, речового майна, оплату комунальних послуг, бойову підготовку й інше.

– Як працюють механізми відстеження доброчесності в МО?

Знаєте, у нас завжди винне МО. У нас немає можливості перевіряти тих, хто виходить на торги, це справа правоохоронців.

Якщо фірма прозоро виграє тендер, то підстав позбавити її права участі на підставі якихось вторинних даних, непрямих звинувачень, немає, це – неправильно, ми не можемо це робити, нам заблокують торги, і міністерство не зможе нічого купити. Щодо доброчесності, то у нас, звичайно, є структура, яка прибуває на підприємства, контролює, з чого виробляється продукція, особливо, якщо це стосується виробництва озброєнь, вони рахують, роблять розрахунково-калькуляційні матеріали, ми їх перевіряємо, скільки підприємство вклало, скільки заробило, і тільки після цього приймаємо рішення. І, звичайно, перевіряємо продукцію, яку поставляють, але, знаєте, все перевірити неможливо…

Як можна перевірити 400 тис. банок тушонки? Постачальник на пробу привезе найкращу, а потім може дати щось інше… Перевірити дуже важко. Щоб все це моніторити, треба створювати ще одну армію, яка би це моніторила. Це неправильний крок.

Треба просто підвищити відповідальність постачальників за якість продукції, тоді нам не треба створювати купу контролерів. Якщо ви поставили неякісну тушонку, це ваша міра відповідальності, а не міністерства, тому що у нас немає можливості все контролювати.

Ми контроль здійснюємо, тому у нас зараз значно виросла якість харчування і якість забезпечення формою, оснащенням. Але моя особиста думка – це не дуже правильне рішення, все ж таки відповідальність постачальника за продукцію має бути основним чинником, який впливає на якість.

Джерело

Фото © OBOZREVATEL.UA

Для перегляду відео пройдіть за посиланням на сайт OBOZREVATEL.UA

 

Автор