Форум продемонстрував, що Петро Порошенко і став тим єдиним кандидатом від об’єднаних проукраїнських демократичних сил, про необхідність якого так люблять поговорити деякі наші “патріотичні” політики, але роками не здатні зайти далі слів.
Сьогодні ми обираємо не просто Президента, не просто главу держави – нам треба обрати того, хто викине ворога з нашої землі, поверне Україні соборність і територіальну цілісність на українських умовах. Путлер боїться ЛИШЕ Порошенка, головнокомандувача, який вміє перемагати задля України. Так, це мій вибір. І мільйонів людей, яким залежить на Україні. А на чому залежить Вам?
Виборча кампанія йде повним ходом. Представляю вашій увазі стислий дайджест про те, чим займалися три претенденти на президентське крісло протягом минулого тижня. Інформація складена з використанням їх сторінок у ФБ, а також новин.
Якщо коротко, бо не бачу не те що кращої, а бодай рівноцінної альтернативи. Чому її немає, – питання до політикуму і загалом до суспільства. Чому Порошенко? Бо дає відповіді на «кляті запитання», які українство не спромоглося сформулювати впродовж сотні років після першої Національної революції.
РПЦ агонізує, розчавлена українським Томосом про автокефалію. Томос не віддаляє нас від Бога та не наближає до Нього. Томос це всього навсього історична мегаперемога України. Тим він і цінний, що від нього у вати та Залісся горить сірководень та палають (це поки що внутрішнє) башти кремля. Клешня РПЦ здихає.
Рівне президента чекало: Оголошення в усіх храмах УПЦ. Збуджені соціальні мережі. Просто ошалілі від потоків і перепитувань телефонні мережі… Ввечері чергова напруга на мережі: соціальні і телефонні. Здогадайтесь, що обговорювалось. Ми – рівняни. Ми класні. І у нас класний Президент.
Ми живемо в історичні часи. І, здається, ми в цей раз не вляпуємось в історію, а такі входимо туди. Входимо достойно, як суб’єкт світової церковної політики і як важлива частина світового православ’я, а також як країна, яка крок за кроком здобуває все більше реальної незалежності.
От зараз ми маємо проектів на більше ніж півмільярда гривень на користь громадян України. Чи були б вони реальністю, якби Петро Порошенко продав свій бізнес першому-ліпшому за 157 грн, як регулярно вимагали широкі маси прибічників опозиції? А з робочими місцями працівників корпорації що тоді було б, якби не сліпий траст?
Сьогодні ми – всі теперішні прихильники Петра Порошенка, тобто Президента України – в часи найсерйознішої війни в нашій новітній історії повинні змобілізувати та зробити все для того, аби на виборчих дільницях нас стало незрівнянно більше. Аби ми стали більшістю. Тому що ми – громадяни України, і їх в Україні більшість…
Тоді на Софії я попрокушувала собі щоки і губи до крові – намагалась стримувати сльози. Не змогла. Я була так близько і через море людей, які хапали за руки, куртку, хотіли просто доторкнутися, аби хоч так висловити підтримку, на іншому рівні – поділитись своїм теплом. Мало хто усвідомлює, з ким має честь бачитись, спілкуватись. Мало хто просто здатен усвідомити масштаб особистості – не було таких раніше.
Ни один танк не должен выехать из казармы, ни один солдат не должен поднять оружие, потому что это будет означать
Вітання всім на каналі усілякого позитиву із русофобським присмаком. Сьогодні #РадіоТисячіМазеп від Алла Комарова починає робочий тиждень із запальної саме найрусофобської новини: 🇺🇦🇺🇦🇺🇦Президент Петро
Наверное, мало есть примеров в мировой экономике, когда транснациональные корпорации начинали вливать инвестиции в страну, над которой навис умалишённый сосед со всем своим смертоносным металлоломом. О чем это говорит, наверное, не стоит разъяснять. Тут даже моему коту все понятно. Украина уже не по зубам братским оккупантам.
