Зеленський боїться власної армії?
Друзі, чисто гіпотетично. Чи можлива ситуація, коли у Маріуполі проводиться військовий парад на честь п’ятої річниці звільнення від російської окупації, а Верховного Головнокомандувача, який на даний момент перебуває у місті, не запросили на захід? Ви собі уявляєте такий демарш з боку командування? Я – ні.
Звичайно, його покликали. Не могли не покликати. Не думаю, що очно – скоріше через секретаря записку передали або під двері підсунули.
То чому ж він не прийшов?
У Зекоманді не дурні сидять, правда? Іще які не дурні, країну хакнули як консервну бляшанку.
Чи розуміли вони репутаційні втрати від неявки, ще раз підкреслюю, Верховного Головнокомандувача, на цей захід? Тим більше, за відсутності поважної причини для відсутності: і хворобою не відбрешешся, он по фонтанах стрибав як молодий. І зайнятістю також – програма у Зеленського була більш ніж вільною, візит чемності до Ахметова і три хвилини ганьби у центрі розмінування. Все.
То що ж тоді?
А є нюанс. Є певна відмінність між «Сер, вони скажуть, що ми обісралися!» і «Сер, ми обісралися!»
Верховний Головнокомандувач побоявся наблизитися до солдат своєї армії на відстань плювка. Побоявся глянути в очі азовцям – і цим поставив жирну крапку у дискусії: то чи був наказ не стріляти? Ну так, після того, як «росія втратила контроль над своїми найманцями» (Зе).
Перед нами в усій красі постала неприглядна картина. Зеленський боїться власної армії. Боїться не абстрактно, як от дехто боїться грози чи висоти. Боїться цілком конкретних людей, які покладають на нього провину за смерть своїх побратимів.
Саме тому множаться охоронці. Саме тому розростається президентський кортеж, мало не щодня поповнюючись новими авто. Саме тому у день візиту Зеленського до Маріуполя на блок-постах був відданий наказ не пускати до міста військових. Саме тому у столичному Маріїнському парку, на шляху пробіжок новообраного, прибрали лавочки. Саме тому ми спостерігаємо метання з Адміністрацією Президента – цілком можливо, до нового року у нас буде кілька АП, і ніхто не знатиме, де ж насправді засідає Зеленський.
Що далі? Поява двійників? Виходи на люди під броньованим ковпаком?
Ми бачимо, як йому страшно. Ми чуємо, як він затинається під час виступів, як його очі шарять по натовпу, як він смикається від різких звуків. Можемо тільки здогадуватися про справжні причини цього страху; що ж такого встиг наробити, що так боїться відплати?
І як, перепрошую, ми плануємо воювати із цим параноїком на чолі?
