«Переконайте мене»
Не знаю, як би я реагувала на це “Переконайте мене”, якби це стосувалося не виборів, а особистого вибору. Не знаю, які б я слова знайшла у відповідь, наприклад, на:
– Переконайте мене, що я маю робити щеплення зразу після того, як мене покусав безхазяйний собака.
– Переконайте мене, що я маю витягти заглушку і почати користуватися паском безпеки у своєму авто.
– Переконайте мене, що я маю прочитати весь договір перед тим, як взяти у банку кредит, і навіть те, що дрібнесеньким шрифтом також.
– Переконайте мене, що коли болить у боку, я маю звернутись до лікаря, а не класти на правий бік грілку.
– Переконайте мене, що я маю відмовити Васі, який відсидів п’ятнадцять років за вбивство першої жінки.
– Переконайте мене, що я маю кинути пити, палити й почати займатися спортом…
Скоріше за все, я сказала б щось про Природу і царство Жертвоприношення. Про те, що хтось має пожертвувати собою, щоб близькі його зрозуміли про щеплення, паски і паління.
Бо ні, це не про політику зовсім. Це про страх. І про спробу зробити когось відповідальним за себе.
Ми дійсно входимо в еру нову і прекрасну. Ніхто не авторитет, ніхто не буде робити щось просто тому, що так наказав Боженька або татко чи мама. Всі воліють діалогу. Всі хочуть уваги.
– Ма, дивись, я зараз цей цвях встромлю у ось цю розетку! Переконай мене в тому, що так не треба робити…
