Чорноморський гамбіт. Знову про Керч

Дмитро Вовнянко
Дмитро “Калинчук” Вовнянко

Ситуація навколо захоплення українських кораблів і моряків у Керченській протоці помалу прояснюється та дозволяє зробити висновки. Генеральна прокуратура України опублікувала реконструкцію подій на вході у Керченську протоку. З іншого боку російський блогер Алєксєй Кунгуров проаналізував офіційний реліз ФСБ і довів, що Москва практично сама визнала факт збройної агресії проти українських моряків. Тепер можна реконструювати події по годинах. Отже.

Пірати зайвої хромосоми.

Що сталося в Керченській протоці?



23.11. Корабельна група в складі катерів «Бердянськ» та «Нікополь» і буксиру «Яни Капу» вирушила з порту Одеси. За російськими даними українські військові кораблі супроводжувало судно забезпечення «Горлівка», фактично – заправник.
24.11 15:05 Групу українських кораблів почав супроводжувати російський військовий корабель «Суздалець».
24.11 15:37 Українські кораблі зв’язалися з російським кораблем «Суздалець» і повідомили, що вони слідують за планом. Росіяни відповіли, що вони так само слідують за планом.
24.11 18:35 До супроводження українських кораблів долучився російський прикордонний катер.
24.11 20:30 (за російськими даними) російський прикордонний катер проінформував українські кораблі про порядок проходу через Керченську протоку.
24.11 21:30 російський прикордонний катер проінформував про закриття для проходу району Керченської протоки з 22 год. 24.11 по 22 год. 26.11. При цьому в міжнародних системах судноплавства ні про яке закриття проходу Керченською протокою Москва не попередила. При цьому українські кораблі перебували за 6-7 миль від того, що Москва називає своїм державним кордоном.
25.11 3:58 Командир катеру «Бердянськ» повідомив про намір перетнути 12-мильну зону біля кримського узбережжя й пройти Керченською протокою прикордонний пост ФСБ РФ та служби контролю портів «Керч» і «Кавказ». Командир «Бердянська» процитував положення україно-російських договорів про співробітництво та про спільне використання Азовського моря та Керченської протоки. Відповідь росіян: «Вас прінял. До связі».
25.11 4:30 Українські кораблі дозаправилися в морі від судна забезпечення «Горлівка», після чого судно очевидно повернулося до Одеси.
25.11 5:38 Українські кораблі знову продублювали інформацію про намір іти Керченською протокою. Відповідь росіян: «Вас прінял».
25.11 6:10 Українські кораблі в супроводі двох російських кораблів перетнули 12-мильну зону.
25.11 6:23 Російські кораблі почали небезпечне маневрування і забороняли прохід українцям.
25.11 6:26 Росіяни в ультимативній формі зажадали, аби українські кораблі залишили 12-мильну зону. Українці відповіли, що діють згідно норм міжнародного права і спільних домовленостей.
25.11 6:34 Росіяни почали «тарани» і «навали». Над українськими кораблями кружляв вертоліт МІ-8.
25.11 біля 8 год Під час маневру катер «Бердянськ» зумів вискочити з під удару, в результаті чого російські кораблі «Дон» і «Ізумруд» зіштовхнулися одне з одним. «Ізумруд» здобув пошкодження правого борту.
25.11 7:52 Катер «Бердянськ» запросив прохід каналом.
25.11 8:40 Портконтроль РФ надав українським кораблям місце якірної стоянки для очікування своєї черги для проходу Керченською протокою.
25.11 10:30 (за даними росіян) На зустріч групі українських кораблів з Бердянську вийшли два українські бронекатери.
25.11 11:08 Українські кораблі прибули на місце стоянки, визначене портконтролем РФ.
25.11 11:55 Російський корабель «Дон» намагався сплутати якірні ланцюги – свій і українських кораблів.
25.11 12:00 Росіяни внесли прибережне попередження про закриття Керченської протоки через міжнародну станцію NAVTEX – через 14,5 годин після оголошення заборони українським кораблям.
25.11 12:54 Згідно перехоплення російським кораблям повідомляють, що Медведєв реве в паніці, і що керує всім, швидше за все, Путін особисто. Російські кораблі передали українцям, що прохід через Керченську протоку буде здійснено лише за політичним рішенням, і попросили повернутися у 12-мільну зону.
25.11 13:03 Над українськими кораблями закружляли ударні російські вертольоти. Здійснювалося лазерне наведення зброї.
25.11 13:42 Два буксири РФ перегородили прохід Керченською протокою непрацюючим з 2016 р. танкером. Росіяни заявили, ніби танкер сів на мілину. Москва подавила роботу радіозв’язку і морських навігаційних систем.
25.11 17:36 Українські кораблі розвернулися на вихід з Керченської протоки.
25.11 17:59 Російський корабель «Дон» висунув вимогу українським кораблям застопорити хід, позаяк вони ніби «порушники державного кордону Росії». Українці попередження проігнорували.
25.11 18:03 Російські військові кораблі у кількості 11 одиниць (!!!) заходилися блокувати рух українських двох катерів і буксиру.
25.11 18:08 Українські кораблі отримали від росіян попередження про застосування зброї. Українці продовжили слідувати попереднім курсом.
25.11 19:55 (за російськими даними) Росіяни відкрили вогонь по українських кораблях. Українці навіть за російськими даними знаходилися вже у міжнародних водах. Катери «Бердянськ» і буксир «Яни Капу» втратили хід. Катер «Нікополь» був заблокований російськими кораблями.
25.11 20:00 Командування українських ВМС отримало інформацію про захоплення українських кораблів спецназом РФ.
Співвідношення сил – 11 кораблів проти 2 катерів і 1 буксиру, і 383 росіяна проти 24 українців.

І ще. У другій половині дня (як раз коли українці пішли від Керченської протоки в міжнародні води) на мережах України сказилися зрадофіли – заголосили, мовляв, тупі генерали злили нещасних моряків. Було?

Розвідка боєм.

Що ми з цього бачимо?

Перше. Українці здійснювали не просто спробу проходу Керченською протокою. Українці по факту брали Москву «на слабо» – перевіряли дозволить Москва пройти українським кораблям чи не дозволить? Москву по-факту ловили на кричущому нехтуванні міжнародним правом і двосторонніми угодами про використання Чорного моря і Керченської протоки. Чому я так вважаю?

Тому що українські моряки 14 годин (!!!) маневрували у вузькій протоці, увертаючись від провокацій народу зайвої хромосоми, силячись реалізувати своє право пройти протокою. При цьому всі три українські кораблі залишилися на ходу аж до застосування Москвою зброї, в той час як росіяни примудрилися зазнати ушкоджень одне від одного. Ви собі рівень цих українських моряків уявляєте?

Друге. На борту ВСІХ трьох українських кораблів перебували не тільки їхні штатні екіпажі, а ще й старші офіцери ВМС. На «Бердянську» перебував капітан 2 рангу Д. Гриценко, на «Нікополі» – капітан-лейтенант С. Попов, на «Яни Капу» – капітан 3 рангу В. Лісовий. Навіщо вони там були? Очевидно, аби мати прямий зв’язок з командуванням і приймати рішення «не лейтенантського» рівня. СБУ уже визнала, що на кораблях перебували працівники їхньої військової контррозвідки. Здогадайтеся, навіщо? Чи не для того, аби зорієнтуватися на місці і надати морякам консультацію, як поводитися в полоні в конкретних умовах?

Очевидно, похід українських кораблів був не просто спробою пропливти з Одеси до Бердянську. Це була розвідка боєм. Для чого? Перше, що спадає на думку, аби перевірити – дотримується Москва міжнародних угод чи ні? Але існують підстави вважати, що були й значно серйозніші причини цього походу.

Зірвані плани Кремля.

З українцями зрозуміло. А росіяни? Навіщо їм знадобилося провокувати українців протягом аж 14 годин? Чого вони добивалися? Просто уходу українців зі своїх вод? Чудово, вони в підсумку цього добилися, навіщо їм було захоплювати українців у міжнародних водах? Чому вони не зробили цього раніше – на якірній стоянці, де українці перебували більше 6 годин? Чому портконтроль РФ надав українцям стоянку для очікування черги для проходу через протоку, в той час коли військові РФ таранили українські кораблі? Існує тільки одна відповідь, яка пояснює все.

Російські військові 14 годин провокували українців на відкриття вогню. Бажано з жертвами серед росіян. Навіщо?

Відповідь на це питання знає кожен, хто слідкує за ситуацією в Азовському морі протягом останніх півроку. Москва ударно нарощує там свої сили. Москва перекидає на своє узбережжя військові кораблі, десантні кораблі, з’єднання морської піхоти. Про загрозу російського десанту на українське узбережжя серед військових експертів не говорив хіба що ледащій. Ба більше, Генштаб ЗСУ вже біля півроку проводить навчання з відбиття десанту.

Згадаємо вересень 2014 р. Після Іловайського бойовища (не стільки виграного росіянами, скільки програного генералом Хомчаком) Москва мала намір здійснити удар на Волноваху, опанувати трасу на Маріуполь і здійснити удар на Мангуш, з обходом Маріуполя з заходу. Тоді їх перелякав «Рейд помсти» 79-ї та 95-ї бригад – українці діяли настільки зухвало, що Москва всерйоз злякалася появи у нас якихось невідомих їй резервів. Зимою-весною 15-го зробити щось подібне Москва не змогла просто тому, що вона вимочалила свої сили в ДАП і в Дебальцево. Що кінцева мета тодішніх боїв – Маріуполь, було очевидно ще тоді, але Москва просто не могла починати наступ там, маючи Донецьк у напівоточенні.

А тепер уявіть. Москва збирає терористів ДиРи в кулак і кидає з районів Оленівки та Докучаївська у наступ на Волноваху з метою проламати фронт – їх не шкода. Коли фронт прорваний, на оперативний простів виходить кадрова російська армія (якій від кордону до Докучаївська – один ривок), наступає на Мангуш… назустріч російському десанту з моря. Що почало війну 08.08.08? «Обстріл Цхінвалі грузинськими «Градами», якого не було. Що мусило запустити «примушення до миру» тут? Здогадайтеся самі.

Чому зараз? А тому що у Москви наразі залишився єдиний важіль, аби шантажувати світ – ядерний кийок. Москва дійшла до того, що порушила договір про скорочення ракет середньої дальності. І США зараз погрожують їй поверненням в часи Холодної війни, яка зламала хребта Радянському Союзу. Обговорювати це питання Путін і Трамп мусили на зустрічі G20 у Буенос-Айресі.

А тепер відмотуємо назад. 19 серпня 2014 р. європейські лідери примусили Владіміра Путіна сісти за стіл переговорів з Петром Порошенком про закінчення війни. Закінчувати війну Москві треба було насправді не менше ніж Україні – вона всерйоз постала перед загрозою призову резервістів. «Добровольці та відпускники» вже були вибиті. Що тоді зробив Путін? Він увів в Україну 8 батальйонних груп, які вступили у зустрічні бої з ЗСУ біля Луганська та замкнули оточення навколо українського угрупування в Іловайську. Путін дуже любить проводити переговори, зробивши перед тим опонентові боляче. А про те, що «нинішнє керівництво України під контролем США», Путін говорив неодноразово – очевидно, він всерйоз так вважає. Тепер він готувався до переговорів з Трампом.

Але сталося зовсім не те, чого хотів Путін. Українські кораблі протягом 14 годин на відкриття вогню спровокувати не вдалося, навпаки два російських кораблі наскочили одне на одний. Всьому світові була продемонстрована зневага Москви до міжнародних законів і кричущий непрофесіоналізм російських моряків. Українські моряки – живі свідки злочину і ганьби росіян, на їхніх очах уходили в міжнародні води. Українці могли банально зайти у води Туреччини і дати себе інтернувати. Додому вони повернулися б швидко. І Москва повелася… власне, як Москва. Тобто як п’яний російський мужик, якому довели його недолугість, і який кидається руйнувати геть чисто все.

Москва захопила українські кораблі, тобто вчинила акт піратства. Трамп відмовився від зустрічі. Москві дали 60 діб, аби повернутися до положень договору про скорочення ракет середньої дальності. Інакше – Холодна війна та набір санкцій, який порівняно з новою гонкою озброєнь виглядатиме дитячими забавками. Всім, крім Москви.

Все це сталося завдяки дивовижним професіоналізму та витримці українських моряків. І отут доречне питання – а чи було це все збігом? Можливо українське командування свідомо вирішило здійснити похід саме зараз? Можливо українське командування знало про наміри Москви (від агентури СЗР, або від веселих хлопців з містечка Ленглі на славетній Вірджинщині)? Свідченням цього може бути те, наскільки рішуче українське керівництво впровадило воєнний стан?

Колись ми дізнаємося про це. Наразі ж удар російського агресора зірвано.

Завдяки мужності 24 моряків ВМС України.

Поділитися:
Share

Share