О коллективных письмах и “шестой колонне”
Ну шо..- докатилась наша медиа-*дота до коллективных писем
с “чувством глубокого осуждения, докажите нам свою невиновность”, – и не по дампу Егоровой и согласованию с Дэнэрэ – нет!
не подумайте чего – тут как раз – омерта, круговая порука, – а фото войны “попали под подозрение”, вдруг постановочные, не дай бог, такая тень будет брошена на самых-пресамых честнейших журналистов,
так и пишут – “історія з цими фото може призвести до того, що українське суспільство та авторитетні закордонні медіа частково втратять довіру до української журналістики” (с)
Частково! Втратять довіру!! до українськой дурналістікі!!!
Тобто продажність і узгодження з Дєнєрє, “хорошего вам дня, с уважением, надеемся на сотрудничество, оправдаем” – це фігня така, довіри аж ніяк не похитне, правда ж?
Шо сказать..
оце послухаєш запис з Глаз”євим, як оце все було, ким готувалось “народное возмущение”, на якому краю стояли.., – і розумієш – глаз”єви не відступили, перейшли до плану Б, в ролі тітушні – медіасволота, “своя”, із місцевих.
Вони дорожче, мабуть, гопників, але й охват інший. І не по почкам б”ють, а в голови.
це – шоста колонна (с)
“вони стараються, аж всираються”, не асфальт, так фото -гребаний же стид.
