«За життя» обіцяє смерть країни

Дмитро Вовнянко
Дмитро “Калинчук” Вовнянко

Партія «За життя» Рабиновіча-Мураєва опублікувало свою передвиборчу програму. У виданні «РБК-Україна» вийшла стаття нардепа від «Опозиційного блоку», громадянина Ізраїлю і фігуранта двох кримінальних справ по лінії НАБУ і САП (незаконне збагачення і підробка податкових декларацій) Вадима-Давида Рабіновича, де викладено основні тези, з якими партія «За життя» збирається йти на вибори. Із тез тих очевидно, в разі приходу до влади, партія Рабіновича і Мураєва планує доведення України до стану, коли Москва забере її голими руками.

Ні-ні. Про Росію у програмі – ані слова. З першого погляду програма виглядає як звичайний набір неоднозначних ідей, яких чимало можна знайти в програмі будь-якої політичної партії України. Але це лише на перший погляд.

Пропускаємо суто популістичні тези на кшталт «Якщо банк “пропав або зник”, держава зобов’язана виплатити вкладнику його кошти протягом доби» (я уявляю собі «банкопад», який розпочнеться), пропускаємо відмову від вільного ринку земель заміненого на довгострокову оренду громадянами як України, так і з-за кордону (палкий привіт небозі і тещі землевласників Юлії Тимошенко), пропускаємо ідею надати виборцеві право відкликати з Верховної Ради депутата, якщо він не виконав бодай одну обіцянку (я багато дам, аби побачити, як мешканці Змієва на Харківщині відкликають Мураєва) та обіцянку націоналізувати всі важливі галузі економіки, у першу чергу нафто- і газодобувну (мрію побачити, як Рабінович націоналізує ДТЕК Ахметова). Перейдемо до найсмачнішого – до зовнішньої політики.



По-перше, партія Рабіновича-Мураєва обіцяє нам повернення до багатовекторності. Але явно не кучмовської (Кучма худо чи гірко, але штовхав Україну в НАТО і ЄС), а такої, про яку мріють у Москві.

По-друге, партія Рабіновича-Мураєва обіцяє припинити війну на Донбасі, але не пояснює в який спосіб. Та здогадатися не важко. Враховуючи те, що партія Рабіновича-Мураєва війну на Донбасі стабільно називає «громадянською» і участь у ній Росії всіляко заперечує, не складно збагнути – закінчать вони війну так само, як ніжно любимі Мураєвим більшовики закінчили Першу Світову – сучасним аналогом Берестейського миру. Очевидно, ці гаврики інспірують переговори з Захарченко і Пасєчніком (про що мріє Москва), і – домовляться…

Далі – ще цікавіше. Партія «За життя» пропонує вилізти в жорсткий конфлікт із Заходом. Дослівно це звучить так:
«Через війну ми понесли величезні втрати – нам зобов’язані виділити кредити за нульовою ставкою для відновлення наших територій. При цьому за боргами, які накрутили нам за ці роки, нехай зроблять відстрочку на 40-50 років, якщо не хочуть, щоб ми оголосили дефолт».
Тобто, після того, як Захід ніс збитки через впроваджені ним антиросійські санкції, партія Рабіновича-Мураєва в ультимативній формі прагне зажадати від Заходу бабла на шару, бо в нас втрати від війни з країною, участь якої у війні вона ж сама заперечує. Вам зрозуміло, куди Україну з такими пропозиціями пошле Захід?

Отут важлива деталь – в разі якщо Захід кредитів не надасть, «За життя» заявляє про готовність оголосити дефолт країни. А що таке дефолт України? А це відмова платити по зовнішнім зобов’язанням банально через відсутність грошей. Партія Рабіновича-Мураєва заявляє, що Захід ніби так боїться нашого дефолту, що кинеться нам давати бабла на шару. А я от вважаю, що буде не так – що відмова України платити по зовнішніх зобов’язаннях втілить в життя блакитну мрію західних ділків і лівоти – відмовитися від антиросійських санкцій, поновити всі розірвані економічні проекти з Москвою і залишити Україну з Росією сам на сам. А зовнішні зобов’язання? Кредитори України на Заході просто подадуть в суди, і під арешт потрапить майно держави Україна і українських державних компаній за бугром. А там дійде і до арештів літаків і суден – прецеденти вже були.

Для України дефолт буде могилою. Нам ніхто не даватиме більше в борг. З України підуть геть чисто всі західні інвестиції. Україну накриє хвиля безробіття та гіперінфляції. Позбавленні зовнішнього кредитування банки заходяться лопатися один за одним, разом з вкладами… Що скаже в цих умовах партія Рабіновича-Мураєва? Очевидно – вона заспіває про те, як зажерливий Захід нас не любить, і що кредити і інвестиції приймати треба у тих, хто дає – тобто у Москви. І цим зіллє під контроль Москви практично всю економіку України – всі ті галузі, які вона обіцяє націоналізувати. А Москва, як показує практика, полюбляє на приборканих територіях впроваджувати не пряме правління, а садити місцевих «царків», аби вони, а не Москва, збирали на себе весь негатив населення. Чим муситимуть керуватися «царки» у зовнішній політиці? Власне – багатовекторністю, навіть більш багатовекторною ніж за Кучми.

Шах і мат.

До чого я це пишу? Так, партія «За життя» – далеко не лідер рейтингу. Але враховуючи гармидер в таборі екс-регіоналів, вона залюбки може лідером стати. Ригівського виборця в Україні добряче поменшало (без ОРДЛО та Криму), проте він нікуди не подівся, результати оппо-блоку на останніх виборах – доказ. Рабінович і Мураєв залюбки можуть стати фаворитами ригівського виборця. Крім того не виключено, що й інші екс-риги на вибори підуть під тими самими гаслами: багатовекторність, дефолт…

Наші гетьманята – Тимошенко, Гриценко та інші, в несамовитому бажанні влади рвуть між собою виборця національно-демократичного. І взагалі не зважають на загрозу реваншу регіоналів. А він раз уже був – за таких самих умов.

Загроза нікуди не зникла.

Поділитися:
Share

Share