Про деякі комплекси
Підсумком сьогоднішнього дня бачу що руське нашіптування “постиділісь би, ви там тільки унітази мить будітє” укрєпілось в деяких людях.
І це призвело до того що стара хвороба істеричного “ми што будім харчовим придатком?!?!” перетворилася на “ми што будім дешево работать?”.
Так ще трошки і все скотиться до “а чому це я повинен працювати”.
Завжди дивувався чому у людей викликає якісь комплекси робота прибиральника як така, особливо якщо вона оплачується відповідно до кваліфікації і праці.
Кілька років писав своє здивування чому людішки так істєрят можливості того що Україна буде виробляти багато якісної хавки і з того мати зиск. При тому що оно враждєбні буржуіни понабігли в країну і рік від року прожайність зростає ледь не на центнер з гектару в середньому. Але ж ніт. Всі думають шо херак і тут супертехнології з’являться. Ага. при тому шо зі школи і університета люди виходять шо й не завжди розуміють шкільний курс наук або роботи з компьютерами.
І тут вуаля. Мутація – нам обідно шо ми дешева робоча сила.
Тепер наступні роки ми не те шо унітази мить не будемо, або зерно ростить. ми руку не підіймемо якщо це не високотехнологічна робота за 100500 грошей. Бо це ж МИ, а не якісь там ВОНИ.
