Як Юля стала політиком
«Політикою я почала займатися тоді, коли вона зайнялася мною» – сказала Юлія Тимошенко в одному з інтерв’ю, і, як не дивно, не збрехала. Це правда, в політику вона прийшла не з власного бажання, а з волі іншої людини.
На 1997 р., коли Юлія Тимошенко потрапила у Верховну раду як депутат від Бобринецького округу Кіровоградської області, політикою вона ВЖЕ займалася на всю душу щиру. Розумієте, забезпечувати газом чверть країни – це уже політика. Крім того, у грудні 1996 р. був створений «Український газоресурсний консорціум», приватна структура, заснована корпорацією «ЄЕСУ» родини Тимошенків, якій були передані повноваження держкомпанії – встановлювати оптових постачальників газу. Такі операції з енергетикою країни – це вже політика без будь-яких зауважень. Щоправда, такий зліт – заслуга аж ніяк не Юлії Тимошенко. «ЄЕСУ», де Тимошенко працювала президентом, була структурою всесильного прем’єра Павла Лазаренка. Саме він забезпечував «ЄЕСУ» вигідними контрактами – за відповідну «подяку». Саме він створив «Український газоресурсний консорціум». І саме він одного дня вирішив, що Юля мусить бути депутатом.
Як це сталося, розповів політтехнолог Андрій Золотарьов. Ще влітку 1996 р. йому надійшла пропозиція від прем’єра Павла Лазаренка – сформувати групу гідних політтехнологів, спічрайтерів, журналістів, тощо, аби в годину «Ч» приїхати в певний регіон і забезпечити вибори певної особи в депутати. В грошах їх практично не обмежували. Ім’я особи не називали – ткнули б пальцем у водія Степанича, депутатом робили б його. Щоправда, реальність групу навряд чи порадувала, депутатом робити довелося мільйонершу в часи злиднів і неплатежів – при чому мільйонершу, яка не мала взагалі ніяких політичних переконань. От взагалі. Проте…
Андрій Золотарьов похвалився в інтерв’ю, що команда спрацювала гідно. Недолік зробили достоїнством. З Юлії Тимошенко зліпили «добру чарівницю», здатну вирішувати будь-які питання – провести газ, закупити вугілля, відремонтувати дахи… В районі були шалені затримки зарплатень – прем’єр Лазаренко скомандував все виплатити, а заслугу приписали Юлі. Крім цього, команда прем’єра якісно попрацювала з місцевою владою – піарити Юлю ніхто не заважав. Результат – 91% голосів замучених злиднями виборців. Думаю, зайве казати, що зразу після обрання Юлі «чари» різко припинилися?
До речі, ставши депутатом, пані Тимошенко не закинула й бізнес. У березні 1997 р. (коли вона вже була депутатом) вона продовжувала підписувати ділові папери «ЄЕСУ». Чого дрібнити? Павло Лазаренко був водночас прем’єром, народним депутатом і головою Дніпропетровської облради, і нереально принциповий Олександр Мороз, який люто боровся з сумісництвом, цього не помічав. Певно, був відповідно мотивований.
Зрозуміло? Адмінресурс + якісна команда політтехнологів + безмежний популізм + велике бабло = запорука успіху. Вам не здається, що Юлія Тимошенко за цією формулою діє протягом всього свого життя?
Депутатом вперше Юля стала виключно через волю Павла Лазаренка. Але навіщо це було Лазаренку? Та все просто. У той час Лазаренко став опікуватися партією «Громада». Створив її не він, але саме з ним пов’язують її назву. Саме як лідер «Громади» Лазаренко протистояв Кучмі в опозиції. Та це було пізніше, а зимою-літом 1997 р. Лазаренко від «Громади» дистанціювався. Справа в тому, що на Лазаренка Президент Кучма замінив противника набагато небезпечнішого – колишнього і першого голову СБУ (а раніше – заступника голови КДБ України) Євгена Марчука. Кучма і Лазаренко явно були союзниками і планували йти на вибори спільно. Але. В той самий момент, як Юлія Тимошенко стала депутатом, менеджмент «ЄЕСУ» різко зайнявся партійним будівництвом «Громади». Наприклад, головою координаційної ради партії став тесть і реальний керівник «ЄЕСУ» Геннадій Тимошенко. Лазаренко явно готував для Кучми «кидок» на парламентських виборах 1998 р. «Громада» мусила провести у ВР максимум своїх депутатів. Як? Та отак само, як обрали Тимошенко. Адмінресурс + бабло +… Але…
Лазаренко явно недооцінив свого «партнера». Рити яму під свого прем’єра Кучма почав як раз тоді, коли той зробив Юлію Тимошенко депутатом. Відставка Лазаренка перекреслила всі плани. Але це було пізніше. А зимою 1997-го…
«Ця молода симпатична дівчина є по суті могильником політичної системи та й політики як такої взагалі – нема сенсу відтепер мати політичні погляди, або платформу, та й займатися власне політикою – достатньо мати гроші» – так преса відреагувала на обрання мільйонерши Юлії Тимошенко у депутати.
Нічого не нагадує?
