СУшитє весла, Кремль
Турецький потік ризикує накритися мідним тазиком, а політична обстановка навколо Криму – стати неймовірно важкою для Москви… Уявляєте?
3 лютого в сирійській провінції Ідліб бойовиками одного з тамтешніх угрупувань з ПЗРК був збитий російський СУ-25. Пілот катапультувався, але був знайдений та вбитий бойовиками. Це перший втрачений російський штурмовик, після об’яви Путіна про «виведення російських військ з Сирії». Бойовики стверджують, що літак вони збили, бо той наносив удари по району Саракіб. Москва, звісно, все спростовує і заявляє, що пілот лише здійснював обліт зони деескалації.
Вірити Москві, чи не вірити – справа десята, бо насправді навколо збитого борта вже накручуються такі пристрасті, що ховайся. По-перше, виникає доречне питання – а звідки у бойовиків ПЗРК? Про “будь-який воєнторг”, в якому можна купити що завгодно, Москва любить розповідати, коли її горлорізи збивають когось, а коли ПЗРК влучає в борт «маде ін Раша», про «воєнторг» якось різко забувається.
США вже заяву зробили – вони ПЗРК бойовикам не надавали. Версію, мовляв, ПЗРК бойовикам надала Україна, я би поширив залюбки – але вона не витримує критики. Хто ще? Відповідь одна – Туреччина. І отут все стає неймовірно цікаво.
По-перше, в провінції Ідліб перебувають турецькі війська. По-друге, турецька армія наразі проводить операцію «Оливкова гілка», мета якої – витіснення курдських формувань з району Афрін (тобто району проживання етнічних турок). По ходу, турки намагаються зайняти частину провінції Ідліб. Така сама мета і в асадівців. Не без допомоги російських літаків асадівці зупинили просування вглиб провінції турецької моторизованої колони. Очевидно, навіть розвідницькі польоти російських літаків туркам добряче псували життя. Але йти на прямий конфлікт з Москвою Анкара зараз не хоче.
Але.
Отут у бойовиків з’являється ПЗРК і влаштовує росіянам, як казав їхній кумир Стрєлков, «птічкапад». Москва у відповідь шандарахнула по району села Масеран. Турки – нібито ні при чому.
І отут з’являються кадри перехоплення турецькими солдатами бензовозу, який транспортував зброю і боєприпаси загонам «Курдської народної самооборони», тобто отим самим, проти яких нині воюють турки. І мова не про патрони для «Калашникових», на опублікованому відео – гранатомети РПГ-7 та постріли для протитанкових ракетних комплексів «Фагот», «Метис-М» та «Конкурс». Очевидно – життя туркам ці боєприпаси ускладнити можуть неабияк.
Офіційна Анкара наразі ніяких заяв з цього приводу не робила. Але, розумієте, Туреччина – це така країна, де на міфічну російську могутність чхати хотіли, і де, коли треба, московські бомбардувальники збивають не тремтячою рукою. Тож поставку курдам боєприпасів для ПТРК турки явно так не залишать.
Що далі? Наприклад, поява нових ПЗРК у бойовиків і посилення «птічкападу». Наприклад, поява у бойовиків точних розвідданих про місця перебування російських горлорізів Вагнера. І Москві доведеться все це з’їсти, бо до Анкари від Ідлібу набагато ближче ніж до Москви. Бо якщо Москва заходиться істерики – Туреччина залюбки перекриє їй Босфор, і доведеться Москві своїх гавриків в Сирії або покинути, або вивозити навколо всієї Європи – маршрутом шаланди «Адя Кузя». Про «Турецькі потоки» і питання пов’язані з кримськими татарами якось навіть згадувати тоді буде незручно.
І фокус в тому, що будь-яке рішення Росії буде програшним, а отже – ганебним. Крім одного – валити з Сирії нафіг, що по суті буде ганебно ще більш. Бо є різниця – уходити з гордо піднятою головою переможця, як США з Іраку, чи тікати через нездатність щось вирішити, як совок з Афгану.
Ну… Праві були ті, хто казали Москві – нєфіг вам там робити. Так само – як в Україні.
