По следам «Кава на Хрещатику!»
Пройшовся по хештегу #КаваНаХрещатику. Тримайте відео. Приємного перегляду =)
Posted by Богдан Карпенко on Sonntag, 24. Dezember 2017
Вы никогда не задумывались, почему от момента окончания Евромайдана (2014) и до встречи#Кофе_на_Хрещатике – подавляющее большинство политических акций проводилось исключительно недружественными Украине силами, причем шли эти “акции” практически сплошняком, встык (алкомайдан, валютныймайдан, кредитныймайдан, “батальонное” б…ство, курченкоредуты, барыгомайдан… вперемежку с профессиональными активистами, ряжеными в панд и страусов)?
Почему оппоблоковские и йулины рупоры с таким усердием и постоянством вымалевывают “схемы ботов” и выкладывают фейковые “методички” (где, как не “деревянкоп…дор” зашифровано, так “крюковап…здося”)? Шкварятся, выставляют себя на посмешище, но уперто продолжают жрать кактус.
Причин тому много.
Но одна из них – объединяющая эти оба вопроса:
Недруги хотят выработать нам условный рефлекс, мол:
1) “собираться нормальным людям – это зашквар” (так делают только вомбаты и барыгошвили).
2) “объединяться, общаться, обмениваться мнениями и объединять силы для нормальных людей – зашквар”.
Они боятся, что мы объединимся. Что мы станем поддерживать друг друга, и что синергия умных, талантливых, энергичных и патриотически настроенных людей станет такой силой, по отношению к которой “профессиональным активистам”, медиаб..дям и политическим клоунам просто будет нечего противопоставить.
Настоящее гражданское общество. Не “потребители жизни”, но деятели. Акторы. Те, кто не размазывают сопли, а вместо того ищут, как сделать лучше. Как исправить ситуацию.
Именно такие люди были движущей силой Майдана (2013-2014) – и именно таких людей я увидел под стелой на#Кофе_на_Хрещатике.
Невзирая на отвратительную погоду, на дождь, на отсутствие у акции “требований” и политической платформы, и на то что сама акция “рекламировалась” только в социальных сетях. (Если это вообще можно назвать “рекламой”).
У меня снова были те же ощущения, что и на Майдане-2013, в самом начале. И, я думаю, не только у меня одного.
Я уверен, нам нужно объединяться, и пускай недруги захлебнутся собственным калом.
Я уверен – ничто не может остановить умных, талантливых, деятельных и патриотичных украинцев, когда они (то есть мы!) действуем вместе, сообща и поддерживая друг друга.
Именно этого боится кремль и его мелкие бесы, сеющие в Украине “зраду” и неверие в собственные силы.
Именно поэтому нам следует держаться вместе, объединять усилия – и, я верю, что этот наш кофе был далеко не последним!
И, как говаривал персонаж с моей аватарки: “Мне кажется – это начало хорошей дружбы”.
Признаюсь чесно, коли тиждень тому побачив репости про #Кава_на_Хрещатику, я сприйняв акцію не надто позитивно.
Поясню чому:
1) Я не вважаю, що правильно реагувати симетрично на події. Типу: вони свій мондан – ми свій мондан. Це не правильно. Тиждень тому, я так бачив спробу. Помилився, вибачаюсь.
2) Вважаю, що подібні акції не можуть бути аполітичними. Всі люди сьогодні [24.12.2017- ред.] все рівно говорили про політику. Акції повинні бути політичними і люди повинні формулювати політичні запити/вимоги. Це не означає, що треба кричати та битися в істериках, але результатом має бути щось. Впевнений, що якщо б було загальне обговорення чогось, чогось правильного, потрібного – людей було б більше. Але все ще попереду. Познайомитись – це теж велике діло.
3) Була висока ймовірність, що в погану погоду, перед Різдвом, ніхто не прийде, вірніше збереться 10 людей і це все перетвориться на фарс, черговий жжижений двіжняк. В принципі, весь тиждень, я не був надто оптимістичний щодо явки, не чекав бачити там більше 2-3 сотень людей. Зважаючи на все вищевказане.
Але, мушу визнати, що я помилявся.
Бо відразу після оголошення акції, почало палати з усіх сторін. Всі “люди”, яких я небезпідставно підозрюю в роботі на гусню, почали палати. З усіх таборів і з усіх боків. Тільки цей факт, вже сам по собі, перекреслював всі мої побоювання, бо це було того варте, хоча б заради їх горіння -> горіння кремля.
Та все вийшло набагато краще, ніж я міг сподіватися. По суті, #Кава_на_Хрещатику виявилася дієвою, гібридною та асиметричною відповіддю всій їх пропаганді.
Дивіться самі:
1) Вони всіх нас називали нелюдьми, якоюсь фабрикою, якимись ботами то з Ліпєцька, то ще звідкись. Щоб споганити акцію, не стримуючи свою злобу, проплаченими порохоботами раптом стали всі військові. І я радію, що ці люди, які захищали країну від ворога на фронті, змогли відчути себе в шкурі “проплачених ботів” і усвідомити, що в тилу з українцями воює той самий ворог, тільки формат війни дещо інший.
Ні, мені не потрібно нагружати військових ще й “тиловими” проблемами, але, я думаю, багато хто тепер по іншому буде відноситись до так званих “потріотів”, які помагають безпілотниками… і не буде вестись на їхні гебешні розводняки.
2) Вони називали акцію “провладною”/”за Порошенка”, але жоден політик не був на ній присутній, не була роздана жодна листівка, не була зроблена жодна заява по радіо чи ТВ, не було жодної реклами на 5-му каналі, тим більше на “опозиційних”. Ніхто, поза межами фейсбука не піарив акцію. Ніхто. Та й навіть в фейсбуці, ніхто істерично (“якщо ви не вийдете, то всім пздєц!!!!!”) не закликав на неї виходити. Кожен сам вирішував йти йому чи ні.
3) Вони дуже хотіли наректи#Кава_на_Хрещатику Антимайданом, але макаки в балаклавах, які не могли повішати дорогий банер, бо вітер завадив (а Стрибог завжди за нас, відомо з Груші) і божевільні бабки, які кричали про “опшори” – наочно показали всім, хто тут Антимайдан.
4) Вони дуже хотіли, щоб Порошенко використав адмінресурс/звіз бюджетників, пропагандони вже вкиди зробили, але Порошенко взагалі ніяк не відреагував, а партійні шмати/гасла заборонили зовсім.
5) На випадок якщо б вийшло мало людей, була заготовлена інша історія – ніхто не вийшов, ніхто не підтримує. І пропагандони намагались її розіграти…
Але не виходить. Бо що не підтримує? Пиття кави?
Але не виходить. Бо людей попити каву, в дощ, без інформаційного оповіщення за межами фейсбуку… таки трохи вийшло. Причому абсолютно пофіг скільки б їх було, ніхто не прагнув зібрати мільярди.
Не відомо скільки було кавоманів, може й кілька десятків, як нам говорили мураївці, але тоді Міхуєль теж водив кілька десятків звезених автобусами, а не 100 тис., бо площі були приблизно однаковими.
6) Вони хотіли здурити себе та інших, що ніхто не прийшов, ніхто не підтримує, розказуючи про 200-300 людей (повторюю, це абсолютно нормальна кількість, зважаючи на відсутність реклами, політичних вимог і погоду), але вони знову дурять себе, погружаючись в манямірки.
В цьому легко переконатися, зайшовши на сторінку події в фейсбуці та побачивши, що 90% (з 2000), які обіцяли прийти – прийшли на Майдан. Попри все.
Так, хтось на 12:00, хтось на 14:30, хтось на 5 хвилин, хтось на 3 години, хтось пробув 40 хв на Майдані та заховався в Глобусі, а хтось пішов з друзями/знайомими в кафе. А вони й не обіцяли там бути, вони прийшли знайомитися. Але вони прийшли, як обіцяли.
Це небачені показники відповідальності й присутності, яких ніколи не досягнути жжиженим квартирооптимістам з мільярдами лайків і особистою роздачею листівок на заправках.
7) Що найприємніше. Ці люди приходили коли їм хотілося, йшли коли їм хотілося. Організатори (ой, а їх не було фактично) не додумалися зробити якусь подію (наприклад, спільне виконання гімну о 13.30), що дало б можливість витягнути з кафе тих, хто сховався від дощу, та показати всю кількість людей.
Але цього й не треба було. Бо нікого не цікавила кількість. Люди, яких називали проплаченими ботами, які можуть працювати тільки за вказівками начальника і по методичках, самі самоорганізувались. Як тоді, 4 роки тому.
І цей факт гріє душу цілий день і буде гріти душу ще багато днів.
Антимайдан со вкусом зрады как всегда наврал про бюджетников, автобусы с титушками из Бишкека, поезд Правого сектора, в смысле порохоботов, из Мариуполя и прочие печеньки Нуланд. Но на фото и стримах четко видно: это и есть Майдан. Настоящий. Со светлыми здоровыми лицами, а не злобным люмпен-пролетарьятом перекошенным ненавистью к буржую в смысле к барыге Порошенко.
Основной вывод для меня: антимайдан может назваться Майданом, ходить хороводы под Качу, орать “Киев, вставай!”, но он так и останется антимайданом.
Как бы вся эта зрадотитушня не лепила на себя нашу символику и не обматывалась флагами – ей не удасться украсть Майдан. Она так и останется антимайданом из Мариинки.
И да, посмотрите на количество людей.
И это наш Порошенко не ездил по стране 3 недели и не зазывал людей. И бабки у Курченко не пришлось брать. И политика ни одного нет.
Вот это те, кого вы называете платными ботами из энторнета. Реальные люди. Просто через фб решили собраться, выйти попить кофе, развиртуалиться и пообщаться в приятной атмосфере. Понимаю, шта абидно. Карго-культ уже уверовал, что это он – Майдан. Но нет. Майдан тут, и смотрит на вас с брезгливостью.
Так что не думайте, что вы самые хитрожопые.
Вас дивують потоки лайна та отрути через флеш-моб “Кава на Хрещатику”?
Мене – ні.
Я дуже гарно знаю, що:
- Косатій і ригам хочеться влади;
- нардепам-історикам, які просторікують про ситуацію на фронті, ні чорта не знаючи про війну, хочеться лишитися нардепами;
- зацікавленим олігархам, хочеться, аби за їхні борги заплатила держава;
- грантоїдам хочеться нових грантів на боротьбу з корупцією, замість іти працювати;
- у журналістів на ринку скажене безробіття, бо бюджети на ЗМІ ріжуть, блогери заважають ефективно маніпулювати масами, а зрада продається краще;
- молодикам на кіно з дівчиною простіше заробити розтяжкою банера, а не розвантажуванням фури;
- шмаркачеві-недоучці простіше вірити в те, що його злидні припинить влада “білого вождя”, а не диплом зварника або токаря;
- неудачникові простіше вірити, що “заміни водія – і “запорожець” перетвориться на Бентлі”, ніж опановувати певну професію та шукати більш вигідну роботу.
Лайно і отрута – то технології. Бо люди для них – ресурс. Інструмент. Засіб.
Це вам хочеться просто спокійно створювати добре-розумне-вічне, бо ви це умієте і вам це подобається – чималій кількості наших громадян стан перманентної революції до сказу вигідний. Те, що по результатах тих революцій до влади прийдуть косата, риги, або нардепи-історики, які ні чорта не розуміють у військовій справі, але просторікують про неї з видом знавців (і невідомо хто з них гірший: шахрай, бандюк чи дилетант з ініціативою) – цих осіб не цікавлять.
Та й наші слова їм – по фені дверцями.
У тому й цінність “Кави”. Ми побачили одне одного. Ми відчули підтримку. Плече товариша.
І чхати нам на їхню отруту.
