Про амністію для атошників
Президент Порошенко, на прохання керівників церков та героїв АТО підписав закон про амністію у 2016 р., яким серед іншого амністував учасників АТО, що не скоїли тяжких злочинів.
Не знаю як ви, а я сьогодні увечері накачу 50. Це – кайф. Шановні, ви пам’ятаєте як наші хлопці воювали в 14-му?
Приклад один. Мехвод, їдучи на допомогу на блок, уклепав БТРом бусик місцевого. Місцевий подав заяву в ментовку. Мехвод став винуватцем ДТП.
Приклад два. Місцеві подали заяву, що бійці біля їхнього села займалися мародерством. Бійці справді розібрали кілька сараїв – але лише аби укріпити власний блок-пост. Інших матеріалів поруч не було як явища.
Приклад три – боєць добробату хоче піти на контракт в ЗСУ, але не може через судимість.
І таких випадків до бісової мами. Формально – злочин. А по суті – а що робити було? Пошкоджене майно. Набите рило ватана – мирного мешканця. Тощо й тощо. Звісно, і серед військових підлота трапляється. Але повторюю, закон поширюється на тих, хто здійснив НЕ тяжкі злочини.
Про що це говорить? Що держава розуміє ту ситуацію і йде назустріч своїм захисникам.
Держава – пам’ятає. Держава – цінує. Держава – реагує.
І ще. Я проникся картиною митрополита Онуфрія (УПЦ МП), який сидить поруч з мітрополитом Філаретом (УПЦ КП). Журналісти не дадуть збрехати – до Революції Гідності ватажки УПЦ МП з лідерами УПЦ КП не те що за одним столом – в одному будинку перебувати гидували. Певно – добряче припікає УПЦ МП, якщо вони вже на ТАКІ жертви ідуть.
