Вісті з фронтів. 04.09.2024
Сьогодні поговоримо “за Білорусь”.
Вже майже тиждень ніяк не стихне справжня “істерика” в українському публічному інформаційному просторі на тему гіпотетичного “нападу Білорусі”. Більше того, нового імпульсу цей “двіж” отримав після порівняно нещодавньої заяви нашого МЗС стосовно “концентрації білоруських військ” на нашому кордоні.
Отже, як на мене, у зв’язку з цим має сенс подивитися, що ж там відбувається насправді, та які-такі “орди військ” зібрав кремль під нашим кордоном з боку Білорусі.
Наразі противник (збройні сили республіки Білорусь\РБ), а також російське командування, розгорнули на території РБ 2 (два) таких собі “оперативно-тактичних угрупування військ (сил)” проти України. Я непросто використав у цьому випадку лапки. Як на мене, статус “оперативно-тактичне угрупування” (ОТУ) тут, м’яко кажучи, виглядає занадто гучно для цих угрупувань. На мій погляд, їм цілком достатньо буде терміну “тактична група” (за бажанням, можна ще додати “зведена”).
Тож подивимось на ці зловісні “білорусько-російські ОТУ”, розгорнуті саме на території Білорусі:
1) ОТУ “Викинг” (достатньо дивна назва для формально лукашенківських військ, адже де він, а де вікінги, ну, то таке), його КП\ПУ розгорнутий в районі селища Зябровка (Гомельска обл.), має у своєму складі:
– 339-й окремий мотострілецький батальйон (омсб) 120-ї окремої мотострілецької бригади (омсбр). Головні сили (2 роти + КСП) розгорнуті в районі авіабази (ну, як авіабази, скоріше, польового аеродрому) “Мозырь”, ще одна рота – в районі с. Тереховка. Коротше кажучи, батальйон частково розтягнули вздовж кордону.
– 355-й окремий танковий батальйон (отб) цієї ж 120-ї омсбр, також поротно розтягнутий, як і 339-й омсб. Одна танкова рота батальйону придана “на підсилення” 339-му омсб і також знаходиться в районі Мозирського аеродрому, дві інших розгорнуті в районі селищ Климовка та Калинина.
– Зведена тактична група 51-ї артилерійської бригади (абр), приблизно до дивізіону, розгорнута південніше м. Гомель, ймовірно, має у своєму складі вогневі підрозділи на 152-мм артсистемах (АС) типу 2С5 “Гиацинт-С” та 2А65 “Мста-Б”.
– Реактивна артилерійська батарея (реабатр) зі складу 336-ї реактивної артилерійської бригади (скоріше за все, на 301-мм реактивних системах залпового вогню типу “Полонез” до 4-6 ПУ). Розгорнута в районі тієї ж Зябровки.
– Й, звісно, “мобільний компонент” до 2-х рот 383-го десантно-штурмового батальйону (дшб) зі складу 38-ї окремої десантно-штурмової бригади. Ці також ошиваються в районі Зябровки.
– В якості “передових сил” у складі “ОТУ Викинг” використовується 33-й окремий загін спеціального призначення (СпП), також “типа розгорнутий” в районі Зябровки, але насправді більше часу проводить безпосередньо в районі українсько-білоруського державного кордону.
2) ОТУ “Волат”, його КП\ПУ розгорнутий в районі м. Мозирь, має у своєму складі:
– Розгорнутий повним складом 357-й парашутно-десантний батальйон зі складу 103-ї окремої повітряно-десантної бригади (район м. Мозирь – південно-західніше та південніше).
– 382-й десантно-штурмовий батальйон (дшб) 38-ї окремої десантно-штурмової бригади (одшбр), розтягнутий також, як і його “колегі”, – підрозділи розгорнуті в районах Великий Боков, Валавск, Мозирь.
– І 2 (два) зведених тактичних загони (до батальйону кожний) 5-ї окремої бригади СпП. Один розгорнутий в районі с. Іваново (Брестська обл.), інший – в районі с. Приболовичи (Гомельська обл.).
Загальні кількісні покажчики цієї білоруської “армії вторгнення” наразі такі:
– особового складу (о\с) – явно ДО 3-х тисяч “голів”,
– танків – ДО 30 одиниць (можливо, навіть, менше),
– бойових броньованих машин (ББМ) – десь 130-140 одиниць,
– артилерійських систем (АС), включно зі 120-мм мінометами, – до 60-62 одиниць,
– реактивних систем залпового вогню (рахуючи як зведений дивізіон 51-ї абр, так і реабатр 336-ї реабр) – десь 9-10 одиниць.
Тепер, власне, про самих песіголовців, які розміщені на території республіки Білорусь. Їх загалом десь до 1000 “тушок” (без урахування “вагнерів”), і їх контингент є достатньо специфічним:
– Оперативна група “офицероФ” ЛенВО (читай УВ “Север”) – від 40 до 44 “голів”. Типу для “взаимодействия”, насправді, контролюють дії білоруських військових, щоб вони відбувалися виключно у руслі рішень російського ге-ша й загалом кремля, а також щоб останні “не спрыгнули” в самий відповідальний момент. За певними ознаками мають “дуже широкі повноваження” щодо прийняття рішень безпосередньо “по месту”.
– Ланка оперативно-тактичної авіації вкс ри-фи (на АБ “Барановичи”) – до 4-х винищувачів типу Су-30СМ із пілотами + відповідна кількість інженерно-технічного складу.
– Зведена тактична група сил ППО зі складу 1530-го та 1533-го зенітних ракетних полків (зрп) зі складу відповідно 25-ї та 93-ї дивізій ППО 11-ї армії ВПС та ППО вкс ри-фи. Прикривають АБ “Барановичи”, а також “польові аеродроми” в районі Мозиря та Зябровки, розміщені у цих районах ПТД, райони зосередження, склади тощо військ противника.
Мають на озброєнні, приблизно до 6-7 одиниць зенітних ракетно-гарматних комплексів типу “Панцирь-С1” та до 18 одиниць мобільних елементів зенітних ракетних систем С-300\400 (включаючи ПУ та обладнання управління й забезпечення бойової стрільби).
– Оперативна група на радіотехнічному вузлі АБ “Барановичи”, а також на вузлі дальнього зв’язку вмф ри-фи (Вилейка).
– Десь до 350-400 колишніх “вагнерів” ошивається також на території Білорусі. Частина з них зображує з себе “инструкторско-методический состав”, інші зведені в окремі тактичні підрозділи “на утриманні” білоруського бюджету.
Тож спробуємо виокремити певні загальні риси, притаманні нинішній ситуації з гіпотетичним білоруським вторгненням на територію України й сформулювати певні висновки:
– Наразі для його здійснення на практиці білоруське військове командування має у РОЗГОРНУТОМУ стані: 1 мотострілецький батальйон, 1 танковий батальйон, 2 десантно-штурмових батальйони, 1 парашутно-десантний батальйон, 1 зведений артилерійський дивізіон, 1 реактивну артилерійську батарею. До цього можна додати десь 2 загони “передових диверсантів” + зведену роту “глибинної розвідки”.
– У добовій готовності до розгортання перебувають ще 1 мотострілецький батальйон (78-й мсб зі складу 6-ї омсбр), 1 десантно-штурмовий батальйон (381-й дшб зі складу 38-ї одшбр), 1 артилерійський дивізіон (змішаний артилерійський дивізіон 38-ї одшбр), 1 парашутно-десантний батальйон (317-й пдб зі складу 103-ї опдбр).
Таким чином, кремлівські стратеги на білоруському напрямку (або Поліський операційний напрямок) мають у РОЗГОРНУТОМУ стані або в дуже близькому до нього до 13-ти формувань рівня “батальйон\дивізіон”.
Більшу частину цих тактичних груп складає саме “мобільний” компонент білоруського війська. Адже це переважно батальйони 38-ї окремої десантно-штурмової та 103-ї окремої повітряно-десантної бригад. Перша задіяна майже у повному складі, друга – принаймні двома “штатними” батальйонами. Додавши сюди більшу частину 5-ї обр СпП (не менше 2-х зведених тактичних загонів) і усвідомивши той факт, що до складу “першого ешелону” гіпотетичного білоруського вторгнення входять лише 2 мотострілецьких батальйони та 1 танковий (з 13-и розгорнутих у його складі), загальний малюнок стає достатньо “выпуклым и рельефным”.
Зважаючи на вищезазначене, варто сказати, що якщо “якесь вторгнення” з боку Білорусі й заплановане, то воно явно має відбуватися у вигляді мобільних (рейдових) дій обмеженого масштабу у тактичній зоні й, імовірно, виключно у прикордонні. Принаймні так виглядає на даний момент.
Інакше кількість “важких” (мотострілецьких і танкових) батальйонів, здатних прориватися у глибину бойових порядків противника, долаючи ПІДГОТОВЛЕНУ систему оборони противника, й там закріплюватися з метою утримання захопленого, у складі ВЖЕ розгорнутих військ (сил) противника на Гомельскому та Мозирському напрямках була би зовсім іншою.
Окрім цього, ще більш “выпуклым” цей малюнок робить РЕАЛЬНИЙ розподіл і структуризація всього цього угрупування безпосередньо по операційних напрямках.
Очевидно, у цьому сенсі основні зусилля командування противника (й відповідно його війська\сили) зосереджені переважно у Гомельській області (це Чернігівський, Прип’ятський та Овручський напрямки). На Ковельському та Сарненському напрямках розгорнуті сили й засоби у набагато меншій кількості.
Також зовсім не випадково на даний момент у Білорусі знаходяться “взаимодеятели-контролёры” саме зі штабу ЛенВО (УВ “Север”), а не зі штабу “штатного” Московського ВО, у зону відповідальності якого, власне, й входить загальне “Западное (Белорусское) стратегическое направление” у мирний час. Адже на даний момент саме війська цього округу (а не МВО) у вигляді угрупування військ (УВ) “Север” розгорнуті у Брянській, Курській та Білгородській областях, тобто на напрямках, які безпосередньо примикають до території Білорусі.
Отже, зважаюче на все це, впевнено стверджувати, що найближчим часом противник у жодному разі не спробує кудись “вдертися” з боку Білорусі (нехай навіть у пару прикордонних хуторів), особливо зважаючи на загальну (стратегічну) ситуацію у війні, я би все ж таки не взявся.
Хоча, звісно, за всіма формальними ознаками це й виглядає як дуже малоймовірний “хід” противника.
Як на мене, якісь “асиметричні” дії обмеженого масштабу та рівня саме прикордонного характеру з боку противника цілком можливі. Саме тому уважно відслідковувати зміни у кількості та структурі сил і засобів противника, зосереджених та розгорнутих на цьому напрямку, а особливо їх активність у прикордонній смузі, таки варто.
Відтягнули РОВ у Курську область сили та засоби чи не відтягнули?
В даний час в операції в КО з боку РОВ беруть участь підрозділи:
– двічі утилізована 155 ОБр МП;
– 56-го ПДП, що зараз у вкрай ущемленном становищі;
– 810-а ОБр МП, що рік сточувала зуби об кремінь у Кринках, потім відправлена на Покровський напрямок, а після кинута в КО;
– 11-а ОДШБр;
– 488-й МСП зі складу 144-ї МСД;
– 71-й МСП;
– 38 ОМСБр;
– 64-а ОМСБр;
– 200-а ОМСБр;
– ЗШБ «Пляна» на кордоні КО та БілО;
– Подейкують, що там є ще якийсь “Ахмат”, але його зі складу СОУ ніхто поки що не зустрічав.
Загальна чисельність контингенту РОВ у Курській області доведена з близько 10 тисяч станом на 6 серпня до близько 35 тисяч на початку вересня.
Звідки взяли? Не з Уралу.
Але навіть цього недостатньо, щоб стабілізувати ЛБЗ у КО. Потрібно більше ресурсу. Як я писав раніше, не менше 50 тисяч тіл. А потім КО продовжить поступово тягнути ресурс РОВ із зони БД в Україні, охоплюючи дедалі більше груп військ, плацдармів, напрямків. У тому числі й Торецько-Покровський.
Фото: Генштаб ЗСУ
