Вісті з фронтів. 24.07.2024
Сьогодні буде південно-східний “кут” фронту – Курахівський та Времіївський напрямки.
Приблизно тиждень тому командування угрупувань військ (УВ) “Юг” та “Восток” противника поновили атакуючі\штурмові дії на окремих ділянках лінії бойового зіткнення (ЛБЗ) вказаних напрямків.
По суті, сенсом цих дій є чергова спроба витіснити ЗСУ з Вугледарсько-Курахівського виступу, а також відновити положення, яке існувало на Бердянському напрямку до початку українського наступу у 2023 році.
Зокрема, після нетривалого “закріплення” у зайнятих селищах Старомайорське та Урожайне:
– Передові підрозділи 37-ї окремої мотострілецької бригади (омсбр) противника зі складу його 36-ї загальновійськової армії (ЗВА) та 5-ї окремої танкової бригади (отбр) при підтримці підрозділів десантно-штурмового батальйону 40-ї окремої бригади морської піхоти (обр МП) знову здійснили серію атакуючих і штурмових дій вздовж східного берегу р. Мокрі Яли по напрямку Урожайне – Благодатне.
– В свою чергу, по протилежному (західному) берегу цієї річки підрозділи 394-го та 114-го мотострілецьких полків (мсп), підтриманні окремими підрозділами 218-го танкового полку (тп) зі складу 127-ї мотострілецької дивізії (мсд) 5-ї ЗВА противника, спробували прорватися у бік с. Макарівка з боку Старомайорського. Наразі вищезазначені спроби противника закінчились для нього майже безрезультатно.
Також у смузі дій УВ “Восток” передові підрозділи 36-ї омсбр зі складу 29-ї загальновійськової армії (ЗВА) противника протягом поточного місця здійснили обмежені за розмахом атакуючі\штурмові дії по напрямках:
– Микільське – Вугледар,
– Володимирівка – шахта “Південно-Донбаська”,
– Солодке – Водяне (39-а омсбр зі складу 68-го армійського корпусу\АК).
Вказані дії противника поки тривають для нього без особливих успіхів.
В свою чергу, в смузі дії військ(сил) свого УВ “Юг” противник продовжив свої спроби наступати у загальному напрямку на Курахове та у бік Костянтинівки, зокрема:
– Передові підрозділи 9-ї омсбр зі складу 1-го АК, 103-го мотострілецького та 163-го танкового полків (мсп\тп) 150-ї мотострілецької дивізії (мсд) здійснили протягом місяця серію атакуючих дій по напрямку Мар’їнка – Максимільянівка, намагаючись прорватися в останню, але далі Георгіївки просунутись та ЗАКРІПИТИСЯ не спромоглися. Та й саму Георгіївку росіяни зараз контролюють лише частково.
– По напрямках Побєда – Костянтинівка та Новомихайлівка – Костянтинівка “головною дієвою особою” продовжує виступати 20-а мотострілецька дивізія (мсд) противника зі складу його 8-ї ЗВА. По вказаних напрямках вона практично повністю введена противником у бій у складі всіх 3-х своїх мотострілецьких полків (242-й, 255-й та 33-й мсп), а також “штатного” танкового полку (тп) – 10-го тп.
Наразі противник прагне повністю взяти під контроль с. Парасковіївка та просунутися від неї до дороги Мар’їнка – Вугледар (вона же 00532), обходячи с. Костянтинівка з півночі. Очевидно, та тактична група, що діє з боку с. Побєда, має “оказать содействие” тієї частині дивізії, яка наступає з боку Новомихайлівки.
Варто також додати, що у смузі дії 20-ї мсд, очевидно, введені в бій підрозділи як мінімум ще 3-х мотострілецьких полків територіальних військ (мсп ТрВ), які, ймовірно, оперативно підпорядковані штабу 20-ї мсд.
Південніше цього напрямку у загальній дирекції Солодке – Водяне, як я вказав вище, оперують підрозділи 39-ї омсбр і зведеної тактичної групи 18-ї кулеметно-артилерійської дивізії (кулад) зі складу УВ “Восток”.
Наразі противнику вдалося, загалом, у цьому південно-східному “куті” фронту за весну та половину літа досягнути достатньо обмежених результатів, зокрема:
– відбити два раніше звільнених ЗСУ села на Времіївському напрямку (у бік Великої Новоселки) – Старомайорське та Урожайне;
– захопити с. Новомихайлівка та більшу частину с. Парасковіївка;
– закріпитися у центральній та східній частині с. Георгіївка;
– відтіснити наші передові підрозділи на найбільш небезпечному для себе напрямку – Володимирівка – шахта “Південно-Донбаська”, але явно не набагато;
– просунутися на чергові пару посадок по дирекції Солодке – Водяне.
Але, наскільки я розумію, головні завдання на цих напрямках, а саме, повне витіснення ЗСУ західніше дороги Мар’їнка – Вугледар (й таким чином, ліквідація всього Курахівсько-Вугледарського виступу), а також “відновлення положення” у більшій частині смуги дії військ (сил) УВ “Восток”, на даний час для противника поки залишаються, скажімо так, достатньо проблемними.
Очевидно, від можливих (запланованих?) дій по охопленню Курахівсько-Вугледарського виступу (плацдарму) ЗСУ шляхом стрімкого прориву у бік власне Курахового (й створення таким чином умов для охоплення плацдарму з півночі, а з півдня такі умови були створені РАНІШЕ) командування противника відмовилося. Підозрюю, вимушено.
Декілька спроб “прорватися через Георгіївку” противник таки здійснив. Так само як весною пробував наступати у бік Золотої Ниви, а також з рубежу Шевченко – Павлівка.
Але все це для нього закінчилось, по суті, невдало. Окрім кількох “дрібно-тактичних” надбань це йому нічого суттєвого не принесло. В тому числі щодо гіпотетичної “охоплюючої”, по відношенню до Курахівсько-Вугледарського виступу, можливої операції.
Тому, очевидно, починаючи з ранньої весни, паралельно з “напрацюваннями” щодо “стрімкого прориву на Курахове”, командування противника почало практичну реалізацію звичного для себе плану по фронтальному та повільному витісненню ЗСУ з вищеозначеного плацдарму (тривалі та кровопролитні бої за Мар’їнку, Новомихайлівку, Побєду, неодноразові спроби прорватися “на Водяне” південніше самої Новомихайлівки, спорадичні спроби “обійти Вугледар” то зі сходу, то з заходу тощо).
Тобто, очевидно, перед командування УВ “Юг” противника було поставлене цілком конкретне й чітке завдання – ліквідувати український Курахівсько – Вугледарський плацдарм, небезпечно витягнутий у бік Володимирівки та Волновахи.
Причому, наскільки я розумію, “прямое содействие” УВ “Юг” у цій справі повинно було надати УВ “Восток”(силами своїх правофлангових 29-ї ЗВА та 68-го АК), перед яким, в свою чергу, було поставлене завдання “повернуть всё взад” на “власному” й самостійному Времіївському напрямку.
Наразі командування УВ “Юг” і “Восток” противника досить далекі від досягнення такого роду результатів:
– Прорватися “на Курахове” поки не виходить. Навіть на рубіж Гостре – Максимільянівка поки вийти не вдається.
– Бої за Костянтинівку (ключовий пункт у північній частині плацдарму) обіцяють стати ще більш “витратними” для противника, ніж навіть бої за Новомихайлівку. Причому ще не факт, що 20-й мсд противника вдасться до неї доповзти.
– Водяне для 39-ї омсбр противника також залишається “досить віддаленним”. Причому темпи, з якими противник просувається у його бік, “а равно” обсяг втрат, які він при цьому несе, навіть і близько не співрозмірні.
– Повторне захоплення двох сіл на Великоновоселівському напрямку (Старомайорське та Урожайне), яке зайняло у противника всю зиму, весну й майже половину літа та коштувало принаймні “обескровливания” 60-ї омсбр, навряд чи можна вважати “выдающимся результатом”.
Підсумуємо…
Судячи з динаміки та основних тенденцій щодо розвитку ситуації на інших операційних напрямках, командуванню УВ “Юг” та “Восток”, які власне й діють на Курахівському та Времіївському напрямках, розраховувати на значне підсилення додатковими силами та засобами навряд чи варто. Принаймні найближчим часом. Доведеться обходитись переважно власними силами (тобто тими, які вже зосереджені та розгорнуті в їх складі).
При цьому завдання щодо ліквідації Курахівсько-Вугледарського плацдарму ЗСУ з них також навряд чи знімуть.
Тому пробувати атакувати та штурмувати вони, звісно, будуть. Цікаве інше. В якому розмаху та обсязі? Одна справа, коли у тебе є “безліміт” на додаткові сили та засоби, інша, коли доводиться діяти виключно “за рахунок внутрішніх резервів”. Зовсім різні покажчики.
Фото: Генштаб ЗСУ
