Порошенки відвідали Книжковий Арсенал: «Це як система “свій – чужий”» (фото, відео)
Петро і Марина Порошенки побували на Книжковому Арсеналі. Цьогорічний письменницько-видавницький форум в українській столиці викликав величезний інтерес шанувальників книжок. Черги в Арсенал стоять з ранку до вечора. Петро Порошенко каже: Книжковий Арсенал – це особлива атмосфера, де всі – свої. Знайомих і незнайомців обʼєднує любов до українського слова і віра в його непереборну силу.
Відвідувачі Книжкового арсеналу активно поповнюють новинками українських видавництв свої бібліотеки. Порошенко показує: «я маю вже десь 5 сумок, 30 книжок купив, а 20 мені подарували. Так що ми з пустими руками звідси точно не підемо».
Найголовнішою для себе Петро Порошенко називає книжку з віршами, піснями та спогадами про українського поета, громадського діяча і близького друга, засновника ветеранської ГО «Res_Publika. Брати по Зброї» Гліба Бабіча, який загинув на фронті.
«Ми встигли видати книгу Гліба Бабіча. Він не просто близький друг нашої команди, нашої родини. Це великий українець, з великою душею, з великим серцем. В липні ми будемо збиратися разом, будуть презентуватися книжки Гліба і спогади про нього, в тому числі і мої спогади. І якщо казати, яка книжка тут була для мене найважливіша, це вона», – говорить пʼятий Президент.
Він каже, що кожен тут знайде для себе поживу для розуму і душі: «від книги про Теодора Рузвельта і закінчуючи пазлами про напрямок руху русского корабля. Все лягає правильно». Порошенко також долучився до акції підтримки «азовців», які знаходяться в полоні.
Особлива експозиція цьогорічного Арсеналу присвячена книжкам харківського видавництва «Vivat», яке кілька днів тому розбомбили російські окупанти.
«З одного боку – це символ російського варварства. А з іншого – символ надії на відродження. Символ надії на те, що наші три стовпи – наші Збройні сили, наша армія, наша віра включно з Православною церквою і наша мова включно з нашими письменниками, видавцями, журналістами – це те, що робить Україну непорушною», – вважає Порошенко.
«Ми тут всі серед своїх. Тут є ті, з ким ми дуже давно не бачились. Хтось на фронті, хтось в тилу. А сьогодні книга з цими величезними чергами зібрала нас всіх на Книжковому Арсеналі. Це як система визначення «свій – чужий». Тут з усіма вітаєшся як з друзями. Я хочу скористатися цією можливістю і закликати – обовʼязково прийдіть, подивіться і отримайте потужний заряд українства, заряд віри в перемогу, заряд боротьби за українську мову і українську книжку», – каже Порошенко.
Хочу поділитися з вами дечим особистим.
Коли загинув Гліб Бабіч, вся наша команда була в розпачі. Наш буркотун і вічний двигун — без нього все стало інакшим.
Тоді друзі і команда зібралися та разом з Іриною Білоцерківською і Тамарою Горіха Зерня розпочали новий проєкт, гідний пам’яті нашого друга. Кожен поділився своїм спогадом, смішними або зворушливими історіями про Гліба.
І от сьогодні я вже тримаю в руках книгу, в якій всі вони є, і поруч з його прекрасними віршами. Я поділився тим, що мало хто знає, — як ми познайомилися, і який шлях разом йшли.
Не полінуйтеся, сходіть на Книжковий Арсенал, або зробіть передзамовлення у видавництві Білка. Тому що таких, як Гліб, варто знати і варто пам’ятати.
Друже, Гліб Бабіч, для мене честь розказати світові нашу історію.
* * *
Був вражений розмовою з представницями видавництва Vivat. Те, що їм довелося пережити, досі живо і досі болить. Домовилися вже найближчим часом зустрітися в Харкові.
Раніше книжки спалювали нацисти, книжки намагалися викреслювали з історії більшовики. Зараз їхню огидну практику продовжують їхні ж ідейні спадкоємці — рашисти.
І щоразу це печерний акт агресії проти ідентичності та культури. А ще підпис під власною безпомічністю агресора. Вони настільки бояться нашого слова, мови, культури, що навіть у часи цифри та смартфонів оскаженіло накидуються на бібліотеки та видавництва. Старий рефлекс диктаторів, яких давно пора приспати, рудимент підгнилих імперій.
Коли ми з Мариною прийшли на Книжковий Арсенал, то побачили стенд зі знищеними росіянами в Харкові українськими книжками. Обгорілі дитячі енциклопедії, детективи, публіцистика видавництва Vivat. Вони — німий свідок варварства росіян. Але видавництво пережило жах, вижило і продовжує працювати.
А одразу поруч ми побачили символ надії на українське відродження. Що наші три стовпи роблять опір України непорушним — наші армія, віра та мова, включно з нашими письменниками, журналістами, видавцями. Бо українська книга сьогодні — система визначення свій/чужий. Бо сьогодні тут так багато молоді, так багато людей, які обрали для себе книжку українською. Які ідентифікують себе виключно як українців, навіть ті, хто раніше був абсолютно російськомовним. А це означає, що війну проти нашої ідентичності та культури рашисти програють.
* * *
Цей стенд на Книжковий Арсенал миттєво привернув нашу з Марини Порошенко увагу. Яка чудова ініціатива, — подумав я. Справді, читання — це не тільки можливість удосконалити рідну мову. Для наших військових — це чи не єдина можливість відволіктися від війни і постійного стресу. Подорожувати в своїй уяві, черпати натхнення, відновлювати спокій і силу, зміцнювати дух.
Ми вирішили обов’язково взяти участь. Але представник Культурного Десанту повідомив про умову — книги треба обов’язково подарувати, а не задонатити на їх придбання.
Тоді Марина прийшла з геніальним рішенням: «Ми якраз хотіли задонатити на Азов. А вони за донат дарують книги». Azov one збирає зараз на РЕБи для бригади.
Тут і всюди ми маємо діяти спільно, злагоджено, кожен на своєму місці. Бо Україна у нас одна — іншої не буде.
* * *
Розбираємо новинки, які привезли з Книжкового Арсеналу. Які ж вони класні — і на вигляд, і на дотик, і на запах.
Для нас з Мариною це вже добра родинна традиція, коли за один день збираємо бібліотеку на цілий рік читання. Самі придбали більше трьох десятків книг, ще два десятки нам подарували видавництва та письменники.
Найцінніша для мене — це «Вірші та пісні. Спогади друзів» Гліба Бабіча. Як би хотілося отримати цей сигнальний примірник від нього особисто. Та скоро буде другий рік, як мій друг Гліб в «небесній гвардії». До речі, ми з командою готуємо вечір презентації його книги і будемо раді всіх бачити.
Вірші Гліба Бабіча можна знайти на стенді видавництва «Білка». Скоро тут вийде й альманах лауреатів літературного конкурсу Гліба, серед яких і вірші загиблого поета Максима Кривцова. Марина дуже любить це видавництво, бо тут і «Доця» Тамари Горіха Зерня, і «Дівча в прицілі» Дмитра Калинчука, і страшна, але правдива книга Бориса Артемова «Марік».
Біля цього стенду я зустрів і Віталія Запеку — дивовижного військового, який в окопах написав аж 5 романів. Використовував кожну вільну хвилину, документував трагічні події цієї війни, а ще героїчні та іноді куменді історії із власної служби. Тепер маю кілька підписаних примірників.
З Мариною також придбали відреставровані дитячі книжки, спалені російськими ракетами в Харкові. Це дуже правильно попри все демонструвати, що наш Дух постане навіть із попелу, а наша ідентичність незнищенна.
Захопили з собою і пазли з зображенням картини з російським кораблем, який іде, ви зрозуміли, в якому напрямку 😆 . Їх, до речі, теж виробляють незламні харків’яни.
У нас дуже круті видавництва, чудові автори, які творять українську культуру. Неймовірні військові та волонтери, які встигають документувати події цієї війни.
А я, як і обіцяв, ділюся списком книжок, які ми придбали з Мариною:
| “Альманах 2022”, Білка Артемов Борис “Марік”, Білка Бабіч Гліб “Вірші та поезії. Спогади друзів”, Білка Гертон Еш Тімоті “Рідні землі”, Vivat Гудзь Анна “Ти не одна”, Білка Залужний Валерій “Обраний перемагати” Запека Віталій “Бабах”, Vivat Запека Віталій “Герої, херої та не дуже”, Бук-Друк Запека Віталій “Ковбасокрад у раю”, Білка Цибульська В. “Там, де немає тіней”, ЛАТ & K Лікар Дубровський “Історія, яку варто почути”, Друкарський двір Олега Федорова “Так ніхто не кохав”, A-ба-ба-га-ла-ма-га Гардінг Люк “Вторгнення”, Vivat Ком’яхов Сашко “Тато. Кузня зброї. Книга перша”, Люта справа Маґочій Павло-Роберт “Ukraina Redux” Ірванець Олександр “Ізмарагд княгині Несвіцької”, Vivat Подобна Євгенія “Її війна”, Vivat Скрипник І., Сорочинська А. “Теодор Рузвельт. Автобіографія президента”, Наш формат Лірник Сашко “Казки для дорослих”, Гамазин Калинчук Дмитро “Третій вибір Мазепи”, Меркьюрі-Поділля “Південні вірші”, Cтилет і стилос Кириченко Андрій “СannonІчність”. |
Діліться і ви, які українські книжки зараз читаєте, що порадите. Мені особливо цікаво почути, що читає молодь 🙂 .
