Вісті з фронтів. 19.03.2024
Сьогодні так же, як і вчора, не будемо вдаватися у деталі (хто й яку посадку взяв останнім часом) і спробуємо зрозуміти, чого прагне вороже командування на окремих напрямках у більшому масштабі.
Мова піде про УВ “Запад” противника без прив’язки до поточних подій.
1. Суттєве збільшення смуги активних дій ворожого угрупування військ (УВ) “Запад” у рамках реорганізації системи бойового та оперативного управління привело до певних трансформацій у його складі та сенсі його поточних дій.
Передача колишньої смуги дій УВ “Центр” (Лиманський напрямок) до складу УВ “Запад”, очевидно, примусило його командування трохи перебудувати свої плани. В першу чергу, це стосувалося розподілу тих сил і засобів, які є у його розпорядженні.
Також ще одним фактором, який суттєво вплинув на це, стали “передвиборчі дебати”, які розгорнулися на території Білгородської обл. ри-фи протягом останнього часу.
Так, можна цілком поділяти думку про те, що “клоуни Буданова” займаються виключно “піар-акціями” на території ри-фи, але, об’єктивно, певна військова доцільність у їхніх діях є, з однієї простої причини, навіть із двох:
– Білгородська обл. – це дуже вагома частина оперативного тилу північної групи УВ “Запад” (принаймні 6-ї загальновійськової армії\ЗВА та 11-го армійського корпусу\АК).
– Так зване угрупування прикриття кордону (це те, що ми називаємо УВ “Брянск”, УВ”Курск” та УВ “Белгород”) формується та є частиною більшого угрупування, а саме УВ “Запад”. Необхідність виділяти до його складу відповідний наряд сил і засобів також певними чином впливає на ситуацію та обстановку у смузі його дій.
Звичайно, можно відчувати будь-які емоції по відношенню до нашого ГУРа, особисто до генерала Буданова та їхніх активних “промоушен-кампаній”, але не бачити об’єктивних показників їхньої діяльності на вказаних напрямках (зокрема, у Білгородській обл.) все ж таки не варто.
До речі, утримання противником на цих напрямках майже 30-тисячного угрупування (й суттєве його нарощування протягом “активної фази” дій РДК, ЛСР та Сиббата), у цьому сенсі, зовсім не випадкове.
Й я писав про це ще до того, як ця “активна фаза” розпочалась. Але мене мало хто читає, тому розповсюджена у нашому суспільстві думка про “шкідливість” і “непотрібність” дій СОУ на цих напрямках, на жаль, превалює.
2. Але повернемось у смугу активних дій УВ “Запад”.
Умовно її можливо поділити на два напрямки – Куп’янський та Лиманський, де діє різний склад і структура оперативно-тактичних угрупувань противника з різними як за змістом, так і масштабом завданнями:
а) Куп’янський напрямок, де оперують визначені сили та засоби 6-ї ЗВА, 1-ї танкової армії (ТА) та 11-го АК.
Сенс їхніх дій залишився протягом останнього часу майже не змінним – пробитися до річки Оскіл (природний бар’єрний рубіж на цьому напрямку), зокрема “повернутися у Куп’янськ” принаймні до його лівобережної частини.
Війська цього ОТУ противника діють у звичній для російської “військової школи” манері та й з цілком зрозумілим сенсом. Намагаються вийти до ключового(их) пунктів системи оборони ЗСУ (рубіж Кучерівка – Петропавлівка та район Куп’янськ-вузловий) по напрямках, які сходяться.
А саме, з півночі вздовж Осколу, у загальній дирекції Синьківка – Петропавлівка наступають частини та підрозділи 2-х бригад 6-ї ЗВА (138-а та 25-а окремі мотострілецькі бригади\омсбр), підтриманні окремими підрозділами 11-го АК.
В свою чергу, вздовж дороги Сватове – Куп’янськ у загальній дирекції Табаївка – Степова Новоселка та Табаївка – Піщане оперують війська 1-ї ТА (2-а мсд, 4-а тд та 27-а омсбр), також підтриманні підрозділами 11-го АК.
Загалом командування противника розгорнуло на цьому напрямку:
– до 3-х окремих мотострілецьких бригад (омсбр);
– до 13-ти мотострілецьких та танкових полків (мсп, тп);
– до 6-ти окремих мотострілецьких та стрілецьких батальйонів (омсб, сб);
– приблизно від 2-х до 4-х зведених тактичних загонів типу БАРС, ШТОРМ і т.д., від окремої роти до батальйону.
В резерві на Куп’янському напрямку противник утримує (вивів) незвично багато сил і засобів – зразу 5 мотострілецьких і стрілецькіх полків (мсп\сп), а також до 3-х формувань обсягом до батальйону.
б) Лиманський напрямок, тут оперують війська(сили) двох загальновійськових армій противника – 20-ї ЗВА та “новосформованої” у Центральному воєнному окрузі (ЦВО) ри-фи такої собі “резервної” 25-ї ЗВА, а також окремі частини та підрозділи 1-ї ТА.
Сенс дій цього ОТУ противника полягає у прагненні знову вийти на рубіж Лиман – Ямпіль і створити умови для повернення на ближні підступи до Слов’янська з північно-східного напрямку.
Але будь-який адекватний військовий вам скаже після навіть швидкого погляду на мапу бойових дій, що виконання цього завдання не можливе без досягнення принаймні двох попередніх цілей – витіснення наших військ ЗА річку Чорний Жеребець та зайняття північного берегу р. Сіверський Донець принаймні на відтинку від Дронівки до Білогорівки (верхн.).
І про це я також раніше писав, акцентуючи вашу увагу, шановні читачі, на тому, що в разі активізації на Лиманському напрямку противник окрім “боротьби з Серебрянським лісництвом ЗСУ” обов’язково полізе “ліквідовувати” наш плацдарм на р. Ч. Жеребець (навіть приблизний сценарій описував).
Ну, власне, так і сталося. На даному етапі командування противника на Лиманському напрямку переймається вирішенням саме цих проблем:
– Намагається силами 2-х мотострілецьких дивізій (мсд) 20-ї ЗВА (3-ї та 144-ї мсд) “стиснути” наш плацдарм на р. Ч. Жеребець, зокрема пробитися до с. Терни.
– А також силами 25-ї ЗВА (67-а мсд із “вкрапленням” окремих підрозділів її 11-ї танкової бригади\тбр) одночасно “підперти” ці дії з півдня (через Ямполівку) та нарешті пробитися у Торське.
Загалом, противник розгорнув на Лиманському напрямку оперативно-тактичну групу своїх військ у складі:
– до 3-х мотострілецьких та танкових бригад (мсбр\тбр) і бригадних тактичних груп військових баз (БрТГр);
– не менше 18-ти мотострілецьких та танкових полків (мсп, тп);
– десь до 2-3-х окремих мотострілецьких та стрілецьких батальйонів (омсб, сб);
– від 3-х до 4-х формувань (окрема рота-батальйон) штибу БАРС, ШТОРМ й т.д.
Таким чином, на двох операційних напрямках (Куп’янському та Лиманському) командуванням УВ “Запад” зосереджено та розгорнуто наступні сили (це без врахування угрупування прикриття кордону, тобто УВ “Белгород”, “курск” та “Брянск”):
– особового складу (о\с) – трохи більше 80 тисяч “тушок”;
– танків – трохи більше тисячі, десь 1112 – 1114 одиниць (ну воно й не дивно – у складі ціла танкова армія);
– бойових броньованих машин (ББМ), включно з різного роду бронеавтомобілями та тягачами – 1840-1850 одиниць;
– артилерійських систем (АС), починаючи з калібру 100-мм, включно з 120-мм мінометами – десь під 790-800 одиниць;
– реактивних систем залпового вогню (РСЗВ), включно з різними “вогнеметними” системами штибу ТОС-1А і т.д. – під 300 одиниць (280-290);
– незвично багато пускових установок оперативно-тактичного ракетного комплексу (ПУ ОТРК) – принаймні 16 одиниць у складі як мінімум 2-х тактичних груп РВіА.
3. Тепер про певні особливості у діях ворожого УВ “Запад”.
– Очевидно, ті фактори, які я згадав на початку огляду, таки вплинули на зміст його дій. Як на мене, то найближчим часом його командування спробує зробити принаймні, дві речі – перегрупувати свої сили та засоби на Куп’янському напрямку (про це опосередковано свідчить нарощування обсягів резервного компонента противника на цьому напрямку). А також наростити зусилля на Лиманському напрямку (вони дуже довго воландаються з Тернами та Ямполівкою й цим, по суті, загальмовують дії сусіднього УВ “Юг”, яке ніяк не може впритул зайнятися “проблемою Сіверська” з півдня та фронту).
– Майже “рівний” поділ військ (сил) УВ “Запад” між Куп’янським і Лиманським напрямками свідчить про те, що їх командування надає обом напрямкам рівноцінного значення. Хоча, скажімо так, з оперативної точки зору, це не зовсім “методически правильно”.
– Очевидно, що російське стратегічне військове командування ПОКИ ЩО розглядає смугу дій УВ “Запад” як своєрідний “чулан” бойових дій у всій Східній операційній зоні. Однак, при визначенні стратегічного РЕАЛЬНОГО плану своїх дій на всю кампанію 2024 року (у форматі весна-літо, як їм хочеться, або літо-осінь, що є більш реалістичним) стратегічне значення та можливості використання смуги УВ “Запад” у цьому сенсі для противника можуть різко та раптово зрости. В першу чергу, у сенсі прориву до останньої більш-менш великої агломерації Донбасу, яка залишається під контролем України – Слов’янсько-Краматорської (звісно, з попереднім вирішенням “проблеми” Сіверського виступу\плацдарму ЗСУ).
Тим більше що “найкращі” та найбільш “елітні” з’єднання та об’єднання російських сухупутних військ колишнього Західного воєнного округу (ЗВО), включаючи “унікальну” (не имеющую аналогов в мире) 1-у “гвардейскую” танковую армію (1 гв. ТА) ВЖЕ розгорнуті на цьому операційному напрямку. Й за великим рахунком, нікого й нікуди особливо тягнути не треба, що дає у сенсі оперативного розгортання цілу купу бонусів та “плюшек” ворожому командуванню.
