Вісті з фронтів. 14.03.2024
Спочатку про “модну тезу”, нібито наступ противника “майже зупинено”, а лінія бойового зіткнення (фронт) стабілізується.
Я не зовсім поділяю цю точку зору. Точніше, вважаю її оприлюднення ще достатньо передчасним. І, очевидно, командування противника також з нею незгодне. Принаймні воно протягом останніх діб здійснило цілий ряд заходів, аби цього не сталося. Зокрема:
– На Курахівському напрямку, де майже у повному складі введена у бій 20-а мотострілецька дивізія (мсд) противника зі складу 8-ї загальновійськової армії (ЗВА), його командування, очевидно, намагається зберегти принаймні ті темпи наступу, які воно мало протягом останніх тижнів. З цією метою з Покровського напрямку противник перегрупував у смугу наступу цієї дивізії ще один її полк. На цей раз танковий – 10-й танковий (тп).
Вже зі вчорашнього ранку його підрозділи фіксуються північніше та північно-східніше с. Новомихайлівка, де вони у взаємодії зі 1219-м та 33-м мотострілецькими полками (мсп) цієї дивізії приймають участь в атакуючих\штурмових діях.
– На Краматорському напрямку 6-а мотострілецька дивізія (мсд) 3-го армійського корпусу (АК) також майже у повному складі введена у бій. ЇЇ 1008-й, 1194-й та 1442-й мотострілецькі полки територіальних військ (мсп ТрВ) діють у смузі від району північно-західніше Кліщіївки до району східніше Андріївки. Більше того, тут знову “сплила” 72-а окрема мотострілецька бригада (омсбр) того ж самого 3-го АК, принаймні її 2 батальйони. Таким чином, можна стверджувати, що й 3-й АК противника майже повністю введений у бій.
– На Лиманському напрямку противник відновив атакуючи\штурмові дії на лівому березі Сіверського Донця, у Серебрянському лісництві, у напрямку на с. Григорівка, де ним були введені у бій підрозділи 272-го мотострілецького полку (мсп) 47-ї танкової дивізії (тд) зі складу 1-ї танкової армії (ТА). Навряд чи поява підрозділів 1-ї ТА значно південніше від смуги її дії (Куп’янський напрямок) є випадковою й носить “плановий” характер. Як на мене, противник перегрупував на Лиманський напрямок “пожежну команду”.
Й це перелік екстрених заходів противника щодо продовження наступу, можна перераховувати й далі.
Таким чином, можемо зробити певний висновок. Принаймні з декількох зауважень:
– Вочевидь командування противника намагається на визначених напрямках продовжувати наступ, не знижуючи темпи та інтенсивність атакуючих\штурмових дій своїх передових підрозділів.
– Очевидно, що на цілій низці напрямків для цього противник ВЖЕ задіяв більшу частину своїх тактичних резервів і ВЖЕ “розпакував” оперативні. Наприклад, у смузі наступу 60-ї омсбр у районі Старомайорського у бій введені підрозділи 5-ї окремої танкової бригади (отбр), яка до цього була одним з основних елементів оперативного резерву УВ “Восток”.
– Очевидно, що противник на окремих ТАКТИЧНИХ ділянках та напрямках ще продовжує просуватися (тому, власне, про “стабілізацію фронту” ще казати зарано).
Але загальна тенденція вже досить чітка, – темпи падають, а для їх підтримання противник вже задіює ДОДАТКОВІ сили й засоби, які явно для цього не були призначені (їхнє головне завдання, судячи зі всього, полягало у “розвитку наступу” після обвалу системи оборони ЗСУ у “глибині”). По суті, з російським наступом зараз відбувається те саме, що відбувалося з нашим восени минулого року.
Разом з тим, я не поділяю ті панічно-страхітливі “висновки та оцінки”, які роблять протягом останнього часу цілий ряд “експертно-аналітичних центрів” на Заході (очевидно, зроблених “під враженням” масштабів і обсягів докладаємих російським командуванням зусиль) щодо прогнозів стосовно розвитку ситуації (у стратегічному сенсі) протягом найближчого часу. Так, росіяне ще можуть “наращивать усилия”, для цього в них є відповідні сили й засоби, й вони це ВЖЕ роблять.
Але це явно приносить їм не той результат, на який вони сподівались. Оборона ЗСУ чомусь “катастрофічно не валиться”, причому на жодному з операційних напрямків.
Так, десь щось здали, десь відступили, а десь навіть, утримались. Однак, проривів глибиною на десятки кілометрів противнику досягнути не вдалося. Просування навіть на пару км для противника дається ду-у-у-же недешево.
У цьому сенсі також варто зазначити, що противник дійсно зараз формує та розгортає певні так звані “стратегічні резерви”. Перші з них російське командування планує довести до стану бойової та оперативної готовності десь наприкінці весни-початку літа (у чому я дуже сильно сумніваюсь), але так значиться в їхніх планах.
Тому головний сенс кампанії 2024 року буде визначатися відповідями на пару ключових питань:
– Хто встигне першим – ЗСУ обладнати відповідну систему оборони та підготуватися до стратегічної оборонної операції, чи противник встигне раніше сформувати та розгорнути свої стратегічні резерви і пустити їх “в дело…”?
– Чи будуть здатні, в свою чергу, Сили оборони України у 2024 році до ведення наступальних дій, бодай на оперативному рівні (а це передбачає, до речі, процес формування нами ВЛАСНИХ стратегічних резервів, в рамках чого, очевидно, нинішньому військово-політичному керівництву нашої держави так чи інакше доведеться піти на цілий ряд “непопулярних рішень”)?
Фото: Madeleine Kelly/Генштаб ЗСУ
