Вісті з фронтів. 04.02.2024
Огляд і деякі недільні оціночні судження…
1. Спочатку про Придніпровський напрямок, де хтось кудись “розширив та просунувся”.
Скажу зразу, про якісь просування та розширення на лівому березі Дніпра я не чув і поки такої інформації не маю. Тому нічого “такого” поки підтвердити не можу.
Цілком можливо, що той, хто позавчора и вчора гучно волав по ютубах і соцмережах про “розширення плацдарму”, мають якісь свої, виключно ексклюзивні джерела інформації й тому, власне, поспішають із такими гучними заявами.
В мене трохи інша інформація. А саме, протягом кількох крайніх діб передові підрозділи 337-го десантно-штурмового полку (дшп) противника зі складу 104-ї десантно-штурмової дивізії (дшд) здійснили принаймні 3 цілеспрямованих спроби звузити плацдарм ЗСУ в районі с. Кринки. Також участь у цих спробах взяли й окремі підрозділи 144-ї окремої мотострілецької бригади (омсбр) противника та його 17-го танкового полку (тп) зі складу 70-ї мотострілецької дивізії (мсд).
Причому в ході цих атакуючих та штурмових дій противник намагався діяти “комплексно” – наприклад, одночасно з самими атаками крити щільно артою по правому берегу, вести активну радіотехнічну та повітряну розвідку, особливо стосовно визначення місцезнаходження наших передових груп управління застосуванням ударних тактичних БПЛА, а також визначення місцезнаходження вогневих позицій нашої артилерії й здійснювати ще ряд дій “забезпечуючого” характеру. Все це явно свідчить про поступово зростаючий рівень бойового управління та взаємодії російських військ, які оперують на Придніпровському напрямку.
Як на мене, все це було скоріше своєрідною “розвідкою боєм”, ніж чітко акцентованим прагненням нарешті покінчити з українським плацдармом прямо тут і зараз.
Думаю, такого роду дії варто очікувати вже через певний (не такий вже й віддалений) час. Причому, скоріше за все, це буде супроводжуватися кратно більшим за рівнем своєї масованості застосуванням артилерії, оперативно-тактичної та армійської авіації противника.
Очевидно, що поки перед російськими військами в районі с. Кринки стоїть завдання – повністю виключити будь-яке просування ЗСУ у бік Козачих Лагерів, Олешківських Пісків й особливо – дороги Т-22-06. Тобто у лісовому масиві південніше села. Окрім цього, ймовірно, противник прагне створити собі зручні умови для нанесення у найближчому майбутньому ще одного рішучого удару з метою повністю ліквідувати цей плацдарм.
2. Станом на 1.02.2024 р. бойовий склад так званої “Объединённой группировки вс рф на юго-западном твд”, тобто саме того угрупування російського війська, яке діє на теренах України, становив, БЕЗ УРАХУВАННЯ РЕЗЕРВІВ:
– особового складу (о\с) – 469.8 тисяч військовослужбовців (в\сл);
– танків (всіх типів) – 2797 одиниць;
– бойових броньованих машин (ББМ), включаючи бронеавтомобілі та багатоцільові тягачи й БТРи – 7218 одиниць;
– артилерійських систем (АС), калібром від 100-мм – 4843 одиниці;
– реактивних систем залпового вогню (РСЗВ) – 1142 одиниці;
– пускових установок (ПУ) тактичних та оперативно-тактичних ракетних комплексів (ТРК\ОТРК) – 48 одиниць.
На даний час у резерві (всіх рівнів) командування цього угрупування має:
– полків (всіх типів, видів і родів військ) – 17;
– батальйонів (також всіх типів, видів і родів військ) – 16;
– зведених та окремих тактичних загонів (рівня “полк-батальйон”) – 2.
Переважна більшість російських резервів зосереджена в операційних зонах наступних угрупувань військ (УВ), за кількістю в порядку убування:
– УВ “Юг”;
– УВ “Запад”;
– УВ “Днепр”;
– УВ “Запорожье”;
– УВ “Восток”;
– УВ “Центр”.
Тобто, виходячи з розташування російських резервів, можливо зробити певні висновки:
– Їх основна маса розташована саме там, де на даний момент противник проводить масштабні наступальні дії – УВ “Юг” (район Авдіївки та Бахмуту) та УВ “Запад” (Куп’янський напрямок і частково Лиманський). З цього переліку “вибивається” УВ “Центр”, яке відновило наступ на Лиманському напрямку, але має порівняно небагато резервів. Але це пояснюється достатньо просто – ширина операційної зони УВ “Центр” по фронту найменша серед інших УВ, тому для того, аби добитися потрібної оперативної та тактичної щільності сил і засобів, цьому УВ потрібно менше військ, ніж його “колегам”.
– “Почесне трете місце” у кількості резервів УВ “Днепр” не випадкове. Очевидно, що противник, на відміну від наших зрадолюбів, які не вбачають в активних діях ЗСУ на лівому березі Дніпра особливої потреби та доцільності, відноситься до цього питання, скажімо так, трохи по-іншому й таки бачить для себе тут певну загрозу. Саме тому й тримає на цьому напрямку певні резерви, щоб у потрібний (загрозливий) момент суттєво наростити оперативні спроможності УВ “Днепр”.
– Загальна чисельність резервного компоненту російського угрупування (всіх рівнів) становить приблизно до 60-62 тисячі в\сл, але озброєння та військової техніки (ОВТ) в них небагато (приблизно на третину від цього обсягу о\с), в основному їх мають резерви тактичного та оперативно-тактичного рівня (ті полки та батальйони, які зосереджені та розгорнуті у безпосередній близькості до ЛБЗ, тобто ті, які за рівнем укомплектованості особовим складом і ОВТ ВЖЕ перебувають (або ще донедавна перебували) у статусі “боєздатних” чи безпосередньо виведені у резерв для його відновлення “по місцю”).
В свою чергу, оперативні та стратегічні резерви, за невеликим виключенням, переважно перебувають у статусі “формування”, вони тільки “підповзають” до рівня “боєздатних”. Ну, воно й не дивно, оперативні та стратегічні резерви за своїм обсягом (розміром) куди більші, ніж резервні батальйони та полки у тактичній зоні.
– Й на останок, цілком можливо, що відношення російського командування до використання свого резервного компоненту як до своєрідної “бездонной бочки” може зіграти з ним цілком злий жарт. Справа в тому, що одномоментне розростання кількості резервних формувань (це стосується в першу чергу оперативних і стратегічних резервів) може наштовхнутися на суттєву “мілину”.
Причому сувора тенденція до цього вже сьогодні стає достатньо очевидною. А саме, різке падіння їхньої “якості” (противник просто не зможе їх ОДНОЧАСНО та РАЗОМ забезпечити штатним сучасним ОВТ). Наприклад, вже зараз потужності російського впк щодо випуску танків та іншої бронетехніки з дуже великою “натяжкою” (головним чином із “баз сберегания и хранения техники”) так-сяк дозволяють підтримувати їх чисельність на більш-менш стабільному рівні, але що станеться, коли виникне необхідність РІЗКО та ЗРАЗУ “доукомплектувати” резерви, що формуються, причому явно у немаленьких обсягах? Які танки та БТРи почне російське командування витягати з “сибірських складів”? БТР-50, Т-62, Т-54\55 ми вже бачили, що далі, Т-44, БТР-152?..
При всіх самих “радужних прогнозах”російський впк може видавати НА РІК десь приблизно 250-300 нових і капітально МОДЕРНІЗОВАНИХ (із числа вже виготовлених ранішніх модифікацій) танків. Ще десь стількі ж чи навіть трохи більше може “капітально відновити” чи знятих із довгострокового зберігання (а вони явно не безкінечні), чи пошкоджених і підбитих, витягнутих з поля бою. По іншим ББМ ситуація приблизно така сама.
При тих темпах та обсягах, якими російське командування БЕЗПОВОРОТНО палить свої танки й іншу бронетехніку під Авдіївками та Бахмутами + Куп’янськ і різного роду ексцеси, які майже регулярно трапляються під Кринками та Новомихайлівками, всього цього ледь-ледь вистачить, щоб покрити річні втрати (та й то я дуже в тому сумніваюсь). А тут ще резерви комплектуй, які активно “розгортаються та формуються”.
Може, вони ще один “Уралвагонзавод” побудують, навчаться танкові стволи точити у два рази швидше, ніж дотепер, або “штампувати” корпуси БМП на 3Д принтері, не знаю. Але на все це потрібні не тільки гроші та ресурси, а головне – ЧАС (не кажучи вже “за технології”).
Кремлівский плешивець заявив, що він буде воювати “столько, сколько надо”. Однак, вже сьогодні очевидно, що чергову “гонку озброєнь” із Заходом він не потягне ні “передом, не боком, не в припрыжку”, навіть “с китайськими товариСЧами” разом (яким найближчим часом явно стане не до “спасения рядового питуна”). Просто не встигне усе це “наростить и углубить” до тих параметрів, які б дозволили швидко “забаранить” Україну до того момента, коли західний впк вийде на “проектні потужності”.
З ним поки воюють “точечной и ограниченной помощью” України. Й навіть цього йому цілком “вистачає”. Його військо загрузло в Україні та поступово, крок за кроком “теряется на местности”. Але коли (якщо) у цьому сенсі шлюзи відкриють на повну, то тоді “время побежит” для цього гнома та його друзів ну-у-у дуже швидко.
Фото: 36 окрема бригада морської піхоти імені контрадмірала Михайла Білинського
