Чи варто проводити вибори в Дії

Обережно і дипломатично, але категорично: розробник естонської системи онлайн-голосування Прііт Вінкель (Priit Vinkel) не рекомендує українській владі проводити вибори через Дію. І взагалі, каже, що Україна ще не доросла до електронного голосування.

Його доводи цілком розумні: «є три найважливіші речі в Інтернет-голосуванні – ID, екосистема, довіра».

Якщо по перших двох можна сперечатися – є вони чи нема у сучасній Україні, то по останньому пункту навіть немає предмету спору: довіра відсутня. Себто довіра до державного розробника потенційної системи Інтернет-голосування на основі Дії.

Естонія перші свої е-вибори запустила вже у 2005, 18 років тому. А цьому передувало десятиліття підготовки. Тобто займаються темою виборів-онлайн вже близько 30 років, з початку 90-х. І протягом цих 30 років відбувалися безліч важливих речей: широкі обговорення у професійному середовищі, дискусії з громадськістю та політичними партіями, консультації з закордонними експертами, залучення спеціалізованих компаній, проведення публічних і непублічних тестувань продукту, публікація вихідного коду, пару раз траплялися гучні інциденти, вразливості виправлялися, і весь процес активної взаємодії влади з експертним середовищем та громадянським суспільством повторювався. Знову і знову.

А не те, шо у нас.

І перед першим, пілотним голосуванням у 2005 році Конституційний суд Естонії виніс окреме рішення щодо припустимості е-голосування, а також було внесено відповідні зміни у кілька законів (у чотири закони, Карл!) про вибори в Естонії. І це був лише початок довгого шляху.

Шо у нас хоча б із законодавчим забезпеченням е-голосування – усі в курсі, вірно? (Підказка: Назар, Ігор, Христя, Уляна, Ярослав).

І ще один важливий момент.

Е-голосування в Естонії наразі відбувається лише через комп’ютер. Не через смартфон, це важливо. Адже голосування через смартфон, цитата: «…несе безліч нових ризиків».

І це зараз, у 2023 році, після 30+ років інтенсивного та відповідального розвитку системи е-голосування. У країні ЄС, де владі довіряє абсолютна більшість громадян. Де дійсно працює правоохоронна та судова система, майже немає корупції, права громадян не порушуються, демократичні інституції розвинуті, а ступінь впливу суспільства на владу дуже високий.

Про «голосування у смартфоні» наразі в Естонії «триває дискусія», а остаточне рішення очікується від місцевого парламенту. Притому що 51% виборців ВЖЕ голосують онлайн, але через комп’ютер. І існуючу систему е-голосування визнають усі політичні партії країни, суспільство, Європейський парламент, а також відповідні інституції Європейського Союзу.

А не те, шо у нас: пох на експертів, на суспільство, на закони, а заодно і на Конституційний суд. Міші хочеться голосувати у смартфоні, – значить, так і буде.

Особисто я хотів би мати можливість голосувати онлайн, це зручно. Але заради цього не готовий жертвувати своїми правами, погоджуватися на непрозорість виборчого процесу та можливі маніпуляції з голосами.

Так шо, коли наступного разу якийсь «цифровий» чиновник заявлятиме щось на кшталт «у нас все як в Естонії» чи зовсім вже оксюморон «Естонія запроваджує Дію», (стріляйте на звук), тикайте невігласа у статтю з першого абзацу та цитуйте людину, яка безпосередньо брала участь у створенні та впровадженні системи інтернет-голосування в Естонії.

Навряд чи дієвізатори від того порозумнішають, але, можливо, хоча б перестануть нести відверту дичину про «врахований естонський досвід». Прикрутити «цифровізацію» до поламаної системи непростих суспільних відносин – це не вирішення проблеми, це лише імітація.

Україні ж до електронної демократії рівня Естонії – ще десятиліття тяжкої праці. Спільної тяжкої праці.

На заставці: Е-голосування в Естонії. Фото: Postimees/Scanpix