Єдність навколо захисту і захисників

Вірш геніального Артема Полежаки (зайдіть, прочитайте!) нагадав важливу річ: з війни у суспільство повернуться ті, хто пішов захищати нас усіх від навали. І суспільству належатиме їм допомогти, відкинувши стереотипи.

Більше того, війна триватиме ще довго, і суспільство матиме подолати важливіший виклик, ніж той, який завдяки патріотам перейшли у 2014 і потім у 2022 році. Не “відкупитись” від війни тими, хто пішов воювати, а навчитися справжній єдності.

Єдності навколо захисту і захисників.

Ми всі пишаємось тим, як на початку вторгнення суспільство об’єдналося, і це стало одним із головних факторів зриву путінського “бліцкригу”. Але в затяжній війні фактор єдності не менш, а то й більш важливий.

Тут точно не місце недолугим спробам перекласти на військових відповідальність за погану підготовку до повномасштабної війни. Військові виконують директиви цивільної влади і діють тими силами і засобами у рамках тих настанов, які мають.

Виділення коштів, виклик на навчання резервістів, побудова фортифікаційних споруд, підготовка техніки, зброї і забезпечення – усе це мало і має робитися цивільною владою.

Як і зараз на цивільну владу покладається надзвичайно важливе завдання – збереження єдності і недопущення розламів у суспільстві.

І як до вторгнення були цілком конкретні кроки, які треба було робити, так і зараз є речі, які влада зобов’язана зробити, щоб держава вистояла у тривалій війні:

1. Забезпечення повноти, ефективності і прозорості забезпечення Збройних Сил.

Збільшення видатків саме на Збройні Сили. Швидка реакція на проблеми і вирішення їх. Зворотна комунікація, а не замовчування проблем для цього.
Негайне ухвалення всієї підзаконки, що випливає із законів про забезпечення військових. Неухильне її впровадження. Зняття барʼєрів для фінансування частин із місцевих бюджетів (замість відбирання ПДФО).

2. Розгортання системи національно-патріотичного виховання і домобілізаційної підготовки.

Відповідні концепції ухвалені у 2015 і 2019 роках – їх належить виконувати, навчаючи базовим навичкам медицини, володіння зброєю і фізичним вправам і роз’яснюючи реальну ситуацію (а не продаючи “Перемогу в кредит”).

3. Перегляд воєнної звітності та викорінення рудиментів совка. Офіцер має воювати, а не заповнювати журнали.

4. Дотримання прав військових. Солдат не раб і має права. Для того – прозорість і швидкість забезпечення усім необхідним (див. також п. 1).

5. Інформаційна політика, спрямована не на замовчування проблем і хейт проти тих, хто їх піднімає, а швидке опрацювання, розбір випадків по суті та інформування суспільства.

6. Безумовна відмова від спроб перекласти на військових відповідальність – чи то за підготовку до війни, чи будь-які події під час війни. Військові виконують накази політичного керівництва. Воно не має права за ними ховатись.

7. Запуск механізму бюджетного кредитування (під 0%) вітчизняного і спільно з партнерами виробництва безпілотників, ракет, техніки, боєприпасів і загалом усього необхідного. Це дозволить ефективно витрачати наявні кошти і залучить до спів-фінансування проектів бізнес, як український, так і іноземний.

Паралельно із цим – використання всіх можливостей для переконання союзників у розширенні допомоги Україні і просуванні до НАТО і ЄС.

Перемога в довгій війні потребує системності і дорослості. Це ми точно винні нашим захисникам.