Вісті з фронтів. 11.08.2023
Про “тревожность”… Сьогодні про Південну операційну зону.
1. На Василівському напрямку так само, як і на Бердянському напрямку, у противника, судячи зі всього, пару діб тому розпочалися певні проблеми. Передові підрозділи української 128-ї огшбр, діючи з рубежу с. Лобкове – с. П’ятихатки, зуміли просунутись північніше дороги Т-08-12, обходячи с. Жереб’янки з півночі.
В свою чергу, противник вимушений реагувати на це – у смугу оборони свого 429-го мотострілецького полку (мсп) командування противника розпочало переміщення з сусіднього напрямку підрозділів 45-ї окремої бригади спеціального призначення повітряно-десантних військ (обр СпП пдв). Ймовірно, мова йде про один зведений тактичний загін (приблизно десь до батальйону) північніше с. Грозове.
В свою чергу, противник на головній лінії оборони на цьому напрямку також, як й на Бердянському напрямку, почав, судячи зі всього, формування другого ешелону, якому й доведеться її займати. На ділянці між с. Широке та с. Переможне з’явилися підрозділи 56-го десантно-штурмового полку (дшп) 7-ї десантно-штурмової дивізії (дшд), скоріш за все, загальним обсягом десь до батальйону, а також групу укріпленних позицій північно-східніше с. Підгірне зайняли підрозділи 95-го мсп.
Очевидно, що командування противника вже розпочало підготовку до відходу на рубіж м. Василівка – с. Переможне й організації зайняття військами на цьому відтинку головної лінії оборони. І я цілком розумію чому…
За великим рахунком, на цьому напрямку у противника просто недостатньо сил, щоб обороняти у смузі забезпечення широкий фронт. Набагато простіше та ефективніше його зменшити по ширині за рахунок відходу на головну лінію й таким чином наростити тактичну щільність своїх підрозділів у першому ешелоні й навіть на окремих ділянках виділити тактичний резерв.
Звісно, всі ці підрозділи штибу “Шторм-Осетия”, “БАРС-Крым” та інші “добровольцы Алании” (я би навіть сказав оленії), які тут ошиваються, “до ужаса” боєздатні та боєготові. Але навіть їх доведеться розтягувати від с. Верхня Криниця аж до майже с. Нестерянка. Бо обидва “кадрових” 429-й та 503-й мсп самі по собі просто не втримають цей відрізок.
Так, тут присутня 810-а окрема бригада морської піхоти (обр МП), але вона, судячи з останніх рішень російськго командування, призначається зовсім для інших речей. Ну не знаю, поява на цьому напрямку підрозділів 56-го дшп у цьому відношенні – досить показовий “симптомчик”.
2. На Токмацькому напрямку противник силами підрозділів 291-го мсп спробував контратакувати по напрямку с. Роботине – с. Новоданилівка, одночасно ущільнюючи свої бойові порядки східніше цього села у бік с. Вербове.
Як на мене, більш дурацького рішення російському командуванню було складно придумати. Це все одно що розігнатися й вдаритись головою об стінку.
Ну й відповідний результат не примусив себе чекати – контратаки противника по вказаному напрямку не тільки тотально провалилися, а й ділянка “дотику” передових підрозділів ЗСУ з головною лінією оборони противника в районі с. Вербове почала розширюватись.
Причому не дивлячись на той факт, що противник намагався тут ущільнити свої бойові порядки цілою шоблою “барсиків” та полків територіальних військ (між с. Роботине та с. Вербове сконцентровані зразу 4 батальйони типу БАРС – 1, 3, 11, 14 “Сармат”, 2 мсп ТрВ – 1429-й та 1430-й).
Звісно, в тактиці бувають моменти, коли ви вимушені контратакувати противника, не зважаючи на його перевагу у силах та засобах, просто для того, щоб запобігти ще більш гіршому розвитку подій. Але це явно не той випадок. Особливої потреби “спалити” пару десятків своїх військовиків у безглуздій лобовій контратаці на бойові порядки української 47-ї омбр у противника не було. Чи була?
Справа в тому, що у смузі оборони свого 70-го мсп противник також спробував контратакувати у фланг нашій тактичній групі, яка наступає між с. Роботине та с. Вербове. Й на відміну від 291-го мсп там противник просунувся аж на 200 метрів. Ймовірно, він продовжить свої спроби тут “сіпатися”, але трохи зсуне ділянку у бік с. Новопокровка.
3. На Бердянському напрямку продовжується епопея з с. Урожайне, яке, судячи зі всього, противнику таки доведеться полишити протягом найближчого часу.
Передові підрозділи ЗСУ зуміли перетнути р. Мокрі Яли з боку с. Старомайорське й зайти в це село не тільки з півночі, а й з заходу, що поставило підрозділи 60-й омсбр противника, які все ще намагаються утримати цей н.п., скажімо так, у досить “двозначне становище”.
Справа в тому, що ані 247-й десантно-штурмовий полк (дшп), який діє західніше, ані 37-а омсбр противника, що оперує східніше, не зможуть жодним чином повпливати на ситуацію в районі с. Урожайне через те, що самі зв’язані необхідністю стримувати тиск передових підрозділів ЗСУ на своїх “чутливих” ділянках (дЮсантура вимушена тримати фланг тих віійськ, які ще знаходяться північніше лінії Приютне – Завітне Бажання, а “мотокопитні орки” зі складу 36-ї армії вимушені майже самостійно “тримати” напрямок на с. Керменчик, ключовий пункт оборони, взагалі, на цьому відтинку).
Таким чином, можемо трохи підсумувати за цей напрямок…
ЗСУ дуже повільно, але вперто та впевнено наближаються до Старомлинівського вузла оборони противника, розташованого на головній дирекції наступу, одночасно вони спромоглися створити противнику досить відчутні трабли на флангах цього напрямку – в районі с. Приютне та в районі с. Новодонецьке.
Противник просто вимушений реагувати на це відповідним чином. Що він, власне, й робить – основна маса оперативних резервів 5-ї та 36-ї загальновійськових армій (ЗВА), на стику яких ЗСУ й наносять цей удар, зосереджені та розгорнуті російським командуванням саме тут (перераховувати їх я не буду, я це робив у попередніх постах неодноразово).
Але саме цікаве, що додати до цього щось “новеньке”, судячи зі всього, противник НАЙБЛИЖЧИМ часом навряд чи зможе. Про це дуже красномовно свідчить переміщення 34-ї омсбр противника, яку він почав тягати з фланга на фланг у смугах оборони обох армій – 5-ї та 36-ї ЗВА. Якби у нього було щось співставне “у загашнику”, воно вже поїхало б (ну чи поповзло б) на Бердянський чи Токмацький напрямки, а так доводиться вже “тасувати наявну колоду”, тягаючи “завалившуюся” бригаду зі складу 49-ї ЗВА туди-сюди.
Щось сутужно стало з “тузами”, не кажучи вже про “козиря”, у росіян у Південній операційній зоні, а тут ще й на Таврійсько-Кримському напрямку українці почали шастати досить активно у прибережній зоні, “того и гляди”, ще якійсь ОПЕРАТИВНИЙ плацдармчик на Дніпрі влаштують.
Очевидно, ступень “напруги канатів” зростає й вже наближається до критичної позначки. “Тривожно”.
Рабочий “вербный” клин.
В то время, как российская пропаганда регулярно сообщает о том, что в районе Работино успешно отбит 100500-й штурм и уничтожено 100500 Leopard 2 и M2A2 Bradley, в данной локации продолжает развиваться ситуация между самим Работино и Вербове.
Клин.
Именно на этом отрезке СОУ вбили клин между двумя сёлами-опорниками и фактически вышли на вторую линию обороны РОВ. При этом, вопреки всем надеждам командования оккупантов, основные усилия сосредоточены не на штурме опорников, а на их охвате и сковывании с последствиями.
При этом РОВ на этом участке ещё с середины июля стали ощущать острую нехватку ресурса. На опасном отрезке фронта 58-я ОВА затыкает клин батальонами БАРС и терморегулирующими вентилями, кхм, простите, территориальными войсками, а именно, 1429-м и 1430-м МСП. В ход пущен резервный 56-й ДШП.
Стоит отметить, что у российского командования явно нет ощущения уверенности в новых позициях и оно уже занимаются оттягиванием ресурса к Новопрокоповке, пытаясь создать некую линию обороны, но и она уже давно не прямая. Клин продолжает углубляться в оборону врага практически ежедневно.
Это вынудило оккупантов даже отвести артиллерию вглубь основной линии обороны, подальше от формирующейся ЛБС, а живую силу посылать в контратаки, в которых они не просто стачиваются, а буквально теряют боеспособность подразделений, восстанавливать которую проблематично.
Очевидно, что при таком развитии событий РОВ вынуждены будут тянуть в Запорожскую область подразделения 22 АК и 49 ОВА и они уже начинают это делать. Результатом таких движений может стать и уже становится ослабление левобережной Херсонщины, которая и до того не отличалась уровнем боеспособности.
Из всего вышеизложенного можно с уверенностью говорить, что забитый между Работиным и Вербовым клин работает на все 146%, ведь он не просто охватывает отдельно взятый участок с определённой перспективой, а выходит за его пределы, влияя на несколько плацдармов одновременно.
Слава нації!
Фото: Генштаб ЗСУ
