Не в корупції проблема
Ситуація. Англія 18-го ст. Ота сама, змальована у фільмі «Стакан води» і романі Гюго «Людина яка сміється». В майстерні стельмаха гість хазяїна питає хазяїна, чи чув той, що лорд N щойно вкрав з бюджету країни кілька десятків тисяч фунтів? «Дивовижна новина! – відповідає буржуа-стельмах: – Значить лорд N скоро прийде до мене замовляти нову карету!»
Читаєш про Англію тих часів – і диву даєшся. Корупція там була не те що не рівня нашій – у рази більша. Але пересічний англієць, на диво, лиха в тому не бачив. Він бачив у тому шанс. Він знав, що гроші отримані шляхом махінацій, лорд-корупціонер не консервуватиме по льохах – він їх витрачатиме. Він прийде купувати нове вбрання – і збагатить кравця. Він купить нову шпагу – і збагатить зброяра. Він купить прикраси і збагатить ювеліра. Він зрештою купить вітрильник і спорядить рейс до Індії за чаєм – і надасть роботу кільком десяткам моряків.
Читаєш отаке і думаєш, от би в нас так! Вкрав би чиновник у держави грошей і пішов би їх витрачати… На що? На що власне може витратити в Україні чесно вкрадені гроші пересічний корупціонер? На авто? На яке? Які авто в Україні виробляють від і до, а не прикручують колеса до привезеного з Заходу? На комп’ютер? Зібраний українськими руками з комплектуючих винайдених американцями і виготовлених китайцями? На побутову техніку привезену в Україну з Гамбурга та Котки? На одяг європейських брендів? На меблі виготовлені зі словацького та німецького ДСП, польської дошки та чеської шкіри? Куди не чхни, навіть не виводячи гроші у милі нашим борцунам офшори, наш чесний корупціонер буде здатен збагатити не українського буржуа, а в першу чергу європейського і азійського. Український буржуа блага цивілізації звісно виробляє, але вироби його, як не за якістю, то за масовістю з виробами іноземними конкурувати не здатні навіть на внутрішньому ринку. Про зовнішній – поготів і говорити.
Мабуть єдине в Україні, що справді здатне зацікавити корупціонера – це житло і земля. Але землю купувати не можна не лише корупціонерові, а й чесному громадянину – бабЮля проти.
А чому ж український корупціонер не вкладається в «судно до Індії», тобто у якийсь прибутковий бізнес? Чому ж не вкладаються? Вкладаються. В металургію, в торгівлю, в АПК. Вам хочеться інвестицій в електроніку, в машинобудування, в хімію та в інші виробництва з великою доданою вартістю? А ви готові іти сумлінно працювати на не саму велику зарплатню, до моменту поки ваше виробництво не захопить значні ринки після чого ваша праця стане коштувати стільки ж скільки праця аналогічного спеціаліста в Польщі або Сербії? Ви можете знайти достатню кількість працівників, які не крастимуть все що погано лежить, і в яких не тремтітимуть руки зранку після вихідних? Вам сильно подобаються дороги, прокладені за державний кошт українськими фірмами? Ви не чули як китайці на заводі «Квазар» намагалися створити виробництво не самих складних мікросхем і як вони забили на те, бо ніяк не могли зменшити обсяги браку що його виробляли українські працівнички?
І ще, а вам не стрьомно буде створювати бізнес саме в Україні? В країні парламентська фракція “Самопоміч” щойно оголосила намір без суду відбирати підприємства власників, яких нардепи тої фракції вважають ворогами? Де гарантія, що в число ворогів не потрапите ви? У 1917 р. чимало середняків і куркулів захоплено ділили панську землю разом з більшовиками – про розкуркулення і Голодомор їм тоді не сказали. Гадаєте якось інакше буває?
Наше суспільство головного ворога бачить у корупції. Йому здається, що от не крастимуть з бюджету і тоді… А що тоді? Дороги прокладатимуть не українські фірми, а турецькі? Питання ремонту школи або садка вирішуватиметься не шляхом договірняка, а шляхом неспішної бюрократії а-ля совок (іншої в нас бути не може), яка не хоче ризикувати і не поспішає приймати рішення? А навіть якщо прийме рішення, чиї матеріали та бюрократія закупить? Українські? Яких працівників найме? Не смішно?
А чи не байдуже, хто саме збагачуватиме Захід нашим коштом, корупціонер чи бюрократ? Для англійського буржуа корупція була благом, бо давала йому змогу працювати і заробляти. Але це не поширюється на людей, які як раз працювати і заробляти не хочуть – вони хочуть халяви з бюджету держави. Корупціонер краде їхню халяву – тому він ворог.
А працюють нехай китайці з поляками. Не панське то діло.
