Про зустріч Порошенка і Трампа

Для українських друзів. Очікую разом з вами візиту Президента Порошенка до Сполучених Штатів. Розумію, як багато з цим візитом та перемовинами у Вашінгтоні пов’язується. Хоча в Америці поки що ніякої офіційної інформації та коментарів щодо візиту немає.

Впевнений, що український президент добре розуміє, чого бажає досягти, і щиро бажаю йому досягти усього, що він задумав, бо й на секунду не сумніваюсь, що усі його задуми правильні та можуть бути лише на користь Україні.

Водночас розумію, що перед Петром Олексійовичем стоїть складне завдання. У теперішньому Білому Домі не дуже шанують лідерів демократичних країн.

За майже 5 місяців існування чинної адміністрації у Білому Домі приймали Ангелу Меркель (приймали дуже прохолодно, демонстративно уникаючи навіть протокольної ввічливості), Терезу Мей, Джастіна Трюдо (достатньо сильно продемонструвавши різницю у підходах як до двосторонніх відносин так і до подій у світі), Біняміна Нєтаніяху (в Трампа з ним давні дружні особисті стосунки), італійського прем’єра Паоло Джентілоні, румунського президента Клауса Йоханніса, багато близькосхідних королів та принців, та певну кількість різних диктаторів.

Тобто Порошенко буде лише сьомим лідером демократичної країни, з яким зустрінеться у Білому Домі чинний американський президент.

Це означає, що навіть у тому факті, що така зустріч відбудеться є дуже великий успіх української дипломатії, яка домоглась цього візиту (я би відзначив при цьому не лише два візити міністра Клімкіна у Вашингтон у цьому році, але й дуже важливі перемовини, які не так давно проводив із впливовими американськими фігурами у Вашингтоні Арсеній Яценюк та звичайно зовні не помітну, але вкрай важливу роботу українських дипломатів у Вашингтоні на чолі з послом Чалим).

Мені дуже хочеться сподіватись, що на багатьох зустрічах, які провели українські представники, готуючи візит, вони досягли певних важливих для України домовленостей, які мають бути формалізовані під час візиту.
Мені здається, що американський президент, який, як він сам визнав у п’ятницю, перебуває під слідством за можливе перешкоджання судочинству, не є у такому стані людиною, яка може приймати доленосні рішення. На президентові та його найближчому оточенні лежить велика тінь розслідування їхніх можливих зв’язків з Росією під час передвиборчої кампанії. Ця тінь росте постійно, і буде рости далі та можливо рано чи пізно спричинить найбільший політичний скандал в американській історії. Але США не монархія і не диктатура. Хоча президент і має багато повноважень та можливостей, багато що залежить від тих людей, хто відповідає в адміністрації за ті чи інші речі. І серед них безумовно є такі люди, як, наприклад, міністр оборони Джеймс Маттіс та радник з національної безпеки Герберт Макмастер, які добре розуміють, яку роль відіграє Україна у сучасному світі, протистоячи російській агресії та яку загрозу усьому цивілізованому світу становить Росія.

Я нічого не хочу передбачати, бо це просто невдячна справа. Але вірю у мудрість та хист українського президента, який точно знає, що він робить та у великий професіоналізм українських дипломатів, які готували візит. І точно знаю, що в США є дуже багато людей – і впливових політиків з обох партій, і експертів, що мають вплив на тих, хто приймає політичні рішення, і просто звичайних людей, які підтримують Україну.