Крок до цивілізованого світу
Що ж, друзі. Певно, сьогодні можна дозволити собі трохи пафосного оптимізму?
Без перебільшення, ми є свідками історичної миті для України і для кожного з нас. Це як новорічна ніч, тільки подарунки, які ми отримаємо, вже наперед відомі, і несе за собою ця ніч не новий рік, а нову епоху.
Зрештою, це дійсно так. Мова йде не про те, що з одинадцятого червня дві тисячі сімнадцятого року українці зможуть подорожувати країнами шенгенської зони майже без обмежень, і навіть не про те, що досвід та враження, отримані в Європі нестимуть за собою коригування їх мислення та спонукатимуть до змін на краще тут – змін себе та навколишнього простору.
Головне, що змінюється – це вектор розвитку країни та світоглядні орієнтири її громадян.
Люди, чия свідомість тільки формується (як з рештою вже скоро – і ми з вами), у своєму сприйнятті простору не матимуть обмежувального бар’єру на заході – він впаде сьогодні, проте матимуть його на сході – ми побудуємо його завтра. М’які, проте послідовні дії України, що завдають мінімального дискомфорту суспільству, але крок за кроком відсікають щупальця ворожої потвори в нашому економічному, культурному, інформаційному просторі; радикальне ускладнення перетину кордону з Росією – та дзеркальне спрощення – на заході; безспірний виграш українського та європейського світів над світом російським у якості життя, рівні свободи, та, зрештою, у всьому – призведуть до того, що орієнтація на Росію в недалекому майбутньому лишиться прерогативою лиш маргіналів, навіжених та інших декласованих елементів, позбавлених розуму, смаку та здорового глузду.
Атмосфера токсичності, якою, мов туманом, затягується все російське спільними діями держави та свідомої частини суспільства поступово призведе до відмирання останніх зв’язків між тисячолітньою метрополією та злоякісною, донедавна смертельно небезпечною пухлиною, у яку переродилася одна з її провінцій.
Не буду детально розписувати, до чого це зрештою призведе – все дуже просто.
Ми продовжимо торувати свій важкий та тернистий, запізнілий але не втрачений шлях до цивілізованого світу, услід за країнами колишнього соціалістичного табору.
Цивілізований світ зробить ще один крок вперед на сході Європи.
Крихка руїна російської імперії втратить ще одну точку опори.
Ми повернемося додому.
Відчуйте цей момент, насолоджуйтесь ним – він унікальний. Потім розповідатимете тим, хто не знатиме в своєму житті іншого світу, байки про черги до візових центрів, як мої батьки розповідали мені про черги за шафами та телевізорами у Радянському Союзі.
Ця ніч не змінить нас, не зробить кращими, розумнішими та ефективнішими. Проте завтра вранці ми прокинемось зовсім в іншій країні – країні іншого майбутнього і інших перспектив.
Лишиться просто не змарнувати цей шанс.
Та ми не змарнуємо.
Все буде добре.
