Справа «вагнерівців» – це тест на принциповість
Серед приголомшливих новин про вогняно-фарбові протести під офісом президента якось знову відійшла с першого плану ініціатива з парламентського розслідування зриву спецоперації по ПВК Вагнер. І більшість наших співвітчизників зосереджують увагу на безлічі конспірологічних версій суботніх подій на Банковій. Це не випадково, та й повірити у просто таку собі випадковість нелегко.
Натомість так не можна сказати про наших партнерів, які продовжують не просто цікавитись, а й наполегливо працювати над висвітленням подальшої долі та значення розслідування.
Сьогодні мав надцікаву бесіду зі співробітником впливового друкованого видання зі світовим ім’ям. Бесіда проходила у стриманому тоні та з суворими обмеженнями по розголошенню інформації. Не намагався брати на себе роль експерта і озвучувати чисельні варіанти розвитку ситуації, які циркулюють в ЗМІ. Однак зміст запитань, на мій погляд, є цікавим. Хочу поділитися відповідями на деякі з них.
Справа “вагнерівців” – це історія про довіру до української влади з боку західних партнерів. Операція проводилася у взаємодії з іншими спецслужбами, і її зрив – це зрада не лише України, але й союзників.
Справа “вагнерівців” – це провальна перевірка влади на здатність діяти рішуче у кризових ситуаціях. Якщо певні обставини могли штовхнути будь-кого з керівництва на відміну/відкладення геніальної карколомної спецоперації, то можна лише припустити, як можуть розвиватися події у випадку, наприклад, масштабного вторгнення противника на територію України. І це не минуло уваги як наших друзів, так і ворогів.
Справа “вагнерівців” – це тест на принциповість. Перевірка влади на бажання, здатність і мужність відшукати винних, навіть серед перших помічників і найближчого оточення. І в цьому сенсі закриття телеканалів і опір поверненню банків знаходяться дуже далеко.
Справа “вагнерівців” є ударом по національній розвідці та контррозвідці. Державні інтереси беззаперечно понад усе, але ми часто забуваємо, що держава – це перш за все люди. Важко собі уявити морально-психологічний стан тих з них, хто й зараз можливо ризикує життям і свободою, без жодних реальних гарантій захисту і підтримки з боку держави у випадку невдачі.
Коло питань, як бачите, було досить своєрідним. І мова навіть не про деталі, а скоріше про суто політичне відлуння того, що відбувається. Інтерес світових ЗМІ до справи не згасає. Здається, саме цікаве чекає на нас попереду.
