Мовний закон – це історичний Закон

З 16 січня 2021 р., згідно із Законом про мову, мовою сфери обслуговування офіційно стає українська. У сфері, де досі прийнято демонстративно нехтувати правами україномовних. То ж це ще один вагомий крок до посилення ролі та значення державної мови, запрограмований нашою командою. Та не слухайте тих, хто намагається із цього природного для незалежної держави кроку зробити вселенську драму.

В Україні україномовна людина має право спілкуватися українською. А російськомовна — російською. І нічого їй за це не буде. Усе інше — маніпуляції. Адже за проханням чи на вимогу клієнта надавати послуги іншою мовою, у тому числі російською, не забороняється. Так, перше слово — українське, а далі мову вибирає споживач. Клієнт завжди правий. І закон цілком ліберальний.

Попередження та штраф у разі повторного порушення чекають не на споживачів, а надавачів послуг — службовців та працівників, які вперто відмовляються обслуговати українською громадян, які, маючи на своїй стороні закон, прагнуть спілкуватися українською.

Так само ніхто не зазіхає на право українців обирати мову побутового спілкування. Наприклад, в моїй родині говорять і українською, і англійською, і російською. Не секрет, що і я сам українську опанував уже в дорослому віці.

Переконаний, що прийняття Закону про мову стало одним із найбільших позитивних досягнень 2014-19 року. Ми ухвалили закон, який цілком відповідає європейським стандартам та покликаний захистити українську мову, не утискаючи інші мови.

Натомість частина команди Зеленського разом з п’ятою колоною у вигляді ОПЗЖ Бойка-Медведчука постійно намагаються атакувати Закон про мову. Ми вже відбили кілька атак. Цього разу вони просувають законопроект №4528, який дозволить порушувати Закон про мову абсолютно безкарно.

Перше у цьому році пленарне засідання парламенту призначене на 26 січня. Європейська Солідарність готова знову й знову захищати нашу мову.

Панове Слуги і «господа» з ОПЗЖ, шануйте українську, а не атакуйте!


Petro Kropotkin
Володимир Ховхун

Про мову і життя

Коли Французька імперія розставалась із своїми колоніями, по-особливому криваво це було в Алжирі, зокрема через дуже глибоке вкорінення французької мови та культури. З одного боку, Алжир був для французів уже “своїм”, з другого, для багатьох місцевих мова колонізаторів стала “языком межнационального общения”… Результат був жахливий: колонізатори та їхні колаборанти влаштували багаторічну безжальну бійню. Відповідь на ці злочини теж була не ангельською…
Коні, як то кажуть, не винні, але…

Україна перестає бути колонією (те, що відбувається зараз, – лише коливання маятника, лише спроба мертвого вхопити живого), і, не заперечуючи – навпаки, заохочуючи – багатомовність, об’єктивно підносить на перше місце саме українську мову, українську культуру, український спосіб дивитись на наш спільний з іншими народами світ.

Знання мов трьох імперських націй (французької, англійської, російської), звичайно, не робить мене прихильником імперіалізму, але моя любов до рідної мови (забудьмо про суржик 🙂 ), вживання її на першому місці – саме це не тільки забезпечує комунікативну, пізнавальну та естетичну функції, притаманні мові загалом, а й виповнює мене, робить мене гідним громадянином світу українського походження.

Плекаймо українське дерево у великому саду планетарних націй…


Дмитро Вовнянко
Дмитро “Калинчук” Вовнянко

«Вулицями ходять натовпи кремезних вахлаків з шевронами Нацкорпусу та Правого Сектору з татуюваннями Бандери і Яроша на руках… Вони заходять у супермаркет на касу. “Скажи паляниця”, “ПалАнИца” – говорить розгублена касирка. Прильот у щелепу, бездиханне тіло добивають ногами… Вони заходять до салону краси: “Скажи біле телятко”. “БИлЄ тЄляткА” – говорить дівчина на ресепшені. Парубки розкладають на столі набір з праски, паяльника і клещів. Штепсель в розетку. “Тона баксів, чи будемо розважатися?”»

Саме такі картини постають перед очима, коли сьогодні читаєш проросійські телеги. Ніби від сьогодні за російську мову ріжуть і катують! Хоча насправді…

Всього лише увійшла в дію закон в частині надання послуг українською у сфері обслуговування. Вдумайтеся лишень! Закон – відверто прісний. Механізм його виконання прописаний так, що потрапити під покарання у вас шанс є, лише якщо до вас свідомо прийдуть активісти, і ви свідомо і довго будете перед ними вправлятися в російському чи будь-якому іншому шовінізмі. Та й те покарання прилетить, тільки якщо все це потворити вдруге, якщо активісти зберуть докази, і лише від 16 липня 2022 року. Очевидна мета цього закону – мати управу на нахабних шовіністів, які свідомо демонструють зневагу до всього українського. Не більше.

А лементу – ніби за російську палять заклади!

Я щиро дякую ваті за те, що вкотре вона продемонструвала, як категорично вона ненавидить українців і не вважає нас за людей, бо тільки цим можна пояснити таке вперте небажання вивчити десяток фраз українською. Це не ущемлені права. Це типова великодержавна пиха. Це дрімучий кремлівський шовінізм.

Народ-богоносець обурений, бачте, що треба опускатися до використання в побуті мови аборигенів. Але маю для них погану новину. Їхня імперія дохла. А держава Україна – реальність. Тому українську вчити доведеться.


Сергей Марченко
Сергій Марченко

Від початку своєї діяльності Borsch Рекрутинг спілкується з клієнтами виключно українською. Більшість наших клієнтів – російськомовні. Книжка пише, що з клієнтом треба говорити його мовою. Але місія Борщу – змінювати ринок рекрутингу. Я прийняв рішення, що рекрутинг в Україні має бути українським. А свою любов до клієнтів ми доведемо професійністю, а не мовою.

Протягом цього часу ЖОДЕН російськомовний клієнт не відмовився від співпраці через нашу українську. Навпаки, неодноразово ми бачили зворотній ефект. Російськомовні клієнти підбирають слова, плутаються, але намагаються говорити з нами українською.

Особливо вражає, як дехто, хто погано володіє мовою, вибачається, що не може повноцінно спілкуватися українською. Кожен раз, коли я таке чую, безмежно вдячний цим людям за їхнє відношення до нашої мови. І, звичайно, їм немає за що вибачатися, і вони можуть вільно говорити зі мною своєю мовою. Бо ми не радикальні націоналісти, а лагідно українізуємо своє оточення, коли ведемо бізнес державною мовою.

Хотів би на своєму прикладі показати підприємцям, що вести бізнес українською – вигідно. Ми не втратили ЖОДНОГО клієнта через мову. Навпаки, російськомовні ДЯКУЮТЬ нам за спілкування з ними українською і залишаються клієнтами назавжди.

Також хотів би застерегти патріотів від спокуси наробити проблем бізнесові, який сьогодні говорив російською. Будь ласка, не нашкодьте, друзі! Дуже мало хто в бізнесі – упоротий російський шовініст. Можливо, небажання обслуговувати українською – це ексцес не дуже розумного виконавця. Чи справедливо карати за це весь бізнес? Я не впевнений. Мовний закон не для того, щоб кошмарити чесний бізнес. Він, скоріше, – інструмент для покарання тих, хто зневажає українську мову принципово.

Найкращий шлях українізації – не настукати на тих, хто говорить російською, а замовити в того, хто надає послуги українською. Замовте український рекрутинг, українського репетитора, українські курси водіння, – і ви підтримаєте тих, хто реально українізує нашу, травмовану багаторічним російським пануванням Батьківщину.

Добра і мудрості у мовних питаннях всім!


Helgi Sharp
Helgi Sharp

Прізвище моєї бабці по матері було Цукерман. Перед війною вона вчителювала у с. Гриців Хмельницької області – викладала українську, історію та географію. Коли прийшла війна, і німці розпочали знищення євреїв, сільський голова виправив її метрику на Цукерник. Евакуюватись не встигли, а тому були роки окупації. Були розстріли, геноцид, спалені хати – проте ЖОДНА людина у селі не здала загарбникам тоді ще молоду вчительку української.

Прізвище моєї мами за батьком – Поліщук. Вона також була вчителькою, і також викладала українську, але у Вінниці. Дуже рано пішла з життя, але й досі пам’ятаю її співучу мову.

Дівоче прізвище дружини – Маслова. Росіянка з Волги. Викладає не українську, а музику. Жодного разу за 37 років проживання з євробандерівцем не сказала про якісь утиски російської. І правда, навіщо кричати про притиснення російської, якщо можна просто вивчити українську? Повірте, щелепа дозволяє.

Мене ви знаєте: пишу як українською, так і російською. Коли у доброму гуморі та хочеться поділитись позитивом – виключно українська. Злий та тягне матюкатись – якось самі приходять російські слова.

Сьогодні формально переходимо на українську. У цьому питанні я не категоричний – вважаю, що людині треба дати полюбити українську не указами, а модністю мови, її поширенням серед молоді, правильним (а не суржиковим) використанням. І що мене найбільше радує, молодь у транспорті, на вулиці (а не на уроках) розмовляє українською – такого раніше у Києві не було. І коли до мене у минулому році приїжджала американська онука, перша пісня, яку ми вивчили, була українською.

У мене ж на сторінці ви можете писати тією мовою, якою вам подобається, – ультиматумів не буде. Головне, щоб ви щиро любили Україну, вболівали за неї серцем та були українцями за покликом, а не національністю чи віросповіданням.

Шануймося та гарних вихідних!


Зоя Ярош
Зоя Ярош

Побачила у стрічці дуже багато інсинуацій щодо положень мовного закону, які набули чинності від учора.

Так от. Закон не забороняє російську мову, як і будь-яку іншу мову, – закон лише гарантує, що кожна людина в Україні може отримувати інформацію та послуги українською мовою в усіх публічних сферах. При цьому обслуговування клієнта на його прохання може здійснюватися будь-якою мовою, відомою та зрозумілою сторонам.

Тобто перше звертання у публічній сфері до клієнта має відбутись державною мовою, далі – на прохання клієнта, якщо мова про яку він просить, відома іншій стороні.

Українська – це просто.

А загалом, вчіть мови. І чим більше, тим краще.


Андрій Смолій
Андрій Смолій

16 січня 2021 р. – дійсно історична дата для української мови. 16 січня громадяни України отримують реальний механізм обслуговування українською мовою.

Мова йде про припинення багаторічної дискримінації та відвертих знущань над більшістю українців.

Проте це також і далекоглядна, стратегічна мета – Україна в очах всього світу й у самого українського суспільства має перестати бути «малоросією» чи «другою московією». Нарешті тисячі іноземців також зможуть побачити, що це Незалежна держава, зі своєю мовою і своїми законами, зі своєю ідентичністю та своїм правом голосу в цивілізованому світі!

Чомусь питання «якою мовою» не стоїть в Польщі чи Угорщині, у Німеччині чи Франції, як і у більшості держав світу. Чомусь політики жодної держави не кричать «какая разніца», телеканали не знущаються над єдиною державною мовою.

У нас все навпаки. 30 років ми ходимо по колу, і 30 років нам нав’язують наративи Кремля, які планомірно та впевнено знищують не лише мову, а й всю країну!

Тому сьогодні історична дата!
Мовний закон – це історичний Закон.
Ми маємо відчути Україну! Світ має знати, що це дійсно Україна, а не «малоросія» чи Росія-2.

Ви згодні? Ставте «+» та поширюйте!


Olexander Mykhelson
Олександр Михельсон

В общім, так склалося, що тільки зараз до пуття прочитав оцей безжальний і кровожерний 😉 мовний закон, що набуває чинності з шістнадцятого.

Як один із тих, кого закон теоретично покликаний захищати і підтримувати, зрозумів три речі:

1) Якщо я наполягав, щоб у магазині (перукарні, на заправці тощо) мене обслуговували українською, а мені відмовили,
і я не полінувався написати й направити скаргу,
а потім – не більше ніж за 30 днів – мені там відмовили знову,
і я знову не полінувався зі скаргою –
тоді цю контору коли-небудь в світлому майбутньому можуть оштрафувати на суму ледь не 7 тисяч національних гривень.

2) Якщо я наполягав, щоб до мене українською зверталася під час виконання своїх службових обов’язків людина, яка перебуває на державній чи комунальній службі, а ця людина відмовилася –
то цій людині взагалі нічого не буде.

3) Уряд розробить Програму сприяння опануванню державної мови,
але коли це станеться, і яким коштом її реалізовувати – велика таємниця.

Словом, авторам Закону (прийнятого та підписаного, нагадаю, ще до настання Епохи Всенародного Обранця) вручаєцця відзнака “Не так тії вороги, як добрії люди”, що являє собою гіпсовий бюст Т. Г. Шевченка в натуральну величину, обов’язковий до носіння на нашийному ланцюгу в усіх публічних місцях.

 

Фото на заставці  © Сергій Нужненко / Радіо Свобода
«Copyright © 2020 RFE/RL, Inc. Передруковується з дозволу Радіо Вільна Європа / Радіо Свобода»

 

Поділитися:
Share
Усі відео