Про можливі перспективи одного сировинного придатку
Читаю зараз книжку про освоєння Московією Сибіру у XVII ст., про тодішні промисли і торгівлю та про ду-у-уже складні стосунки з місцевим населенням. Читаю і офігіваю. За 400 років помінялося практично НІ фіга. Сибір, як і тоді, нині – практично незаселений. Як і тоді головний прибуток з нього – сировина, в той час як канадці в таких самих умовах….
У ті часи в Сибіру була жахлива інфраструктура, що зменшувала пацакам прибутковість тих територій. Нині – так само. Тоді Москва в розвиток інфраструктури Сибіру не вкладалася – вона вкладалася у війну з Ливонією, Швецією та Польщею і в той час регулярно вигребала дюлів.
Нині – чахнучи над оцим златом (на яке уже гострять зуби Китай, Японія і як похідне від перших – США), Москва пересварилася з усім світом за Крим, який для неї – один суцільний збиток. Ви їх розумними назвете?
Читаю я й ще дещо. Найбільший профіт від ситуації, коли Москва замість вкладатися в інфраструктуру, вкладається у війну, отримували Британія та Голландія. Поки Москва чубилася з поляками та шведами, ці чудові люди граючи перетворили Московію на власний сировинний придаток. Відома історія, володаркою морів Британію зробив Британський флот збудований з московської деревини, з такелажем з московського прядива та вітрилами з московського льону. Дуже схоже на те, що й Смутні часи в Московії були запущені не без інтриг британської “Московської компанії”.
Сировинним придатком Заходу нині Росія є вже давно. Цікаво, у Москві ніколи не розглядали таку перспективу, коли Захід візьметься заробити на утилізації деградованого сировинного придатку?
