Фактор 71%

71% українців бажають, аби держава надавала їм максимум безкоштовних послуг – освіта, медицина, пенсія, тощо. Для цього вони згодні, аби держава підвищувала податки, в тому числі для них самих. Для порівняння, ідею, що потрібно мінімізувати роль держави і зменшувати податки для людей, аби вони самі платили за освіту, медицину та накопичували собі пенсію підтримує 22% українців.

71% проти 22% – мені одному це нагадало 73% проти 25%, які показали останні вибори президента України? Співпадіння, як на мене, не випадкове. Неодноразово говорено, виборці Зеленського і Порошенка відрізняються у першу чергу ставленням до свого життя. 71%, які бажають максимуму безкоштовних послуг і збільшення податків, – це люди, які хочуть, аби про них турбувалися уже за те, що вони обдаровують нас милістю ходити на роботу, а ще краще – за самий факт їхнього існування. «Мені платити мусять вже за те, що я сюди прийшов!» – так на заводі мені, молодому майстру ремонтників, заявляли мої підлеглі. Повірте, так само вважають… ну от як раз 71% українців, плюс кілька відсотків загублених з певних обставин. Вони й на підвищення податків згодні як раз через те, що самі вони їх взагалі не платять – їхні податки відраховує бухгалтерія підприємства. Податки для них – пустий звук.

22% натомість – це вже люди майбутнього. Це люди, яким не потрібно від держави хліба зі шматком сала – вони собі самі забезпечать і хліб, і сало, і суши, і карпаччо. Податки за себе в значній мірі вони платять самі, і тому щиро бажають їхнього зменшення і розвитку своїх справ водночас. Їм треба простої банальної речі – аби їм не заважали. Аби їх не шпетили перевірками, не обдирали їх податками, і аби відкриття нового бізнесу для них не означало 1001 довідку зі 201 відомства. І ще цим людям треба, аби зміцнювалася держава, бо всі вони чудово розуміють, слабка держава – це можливості одні, а сильна держава – можливості дещо інші. 21-25% бачили, що за президента Порошенка було зроблено дуже багато, і вони відверто боялися, що все зроблене може бути розтерте на порох. Як показує дійсність, правильно робили, що боялися.

На цьому можна було б і закінчити, якби не два «але».

Перше з них виглядає так – чимало претензій до Порошенка були зумовлені «фактором 71%». Команда Порошенка, так саме, як будь-яка інша на їхньому місці, була змушена цьому 71% всіляко догоджати, бо ну от не може влада перти проти бажань практично ¾ населення країни. Особи, які волають про «відсутність політичної волі у Порошенка» або про «соціалізм Гройсмана», – або відверті лицеміри, або вони ні чорта не знають країни в якій живуть. Реальність така, і будь-якій владі доведеться з нею рахуватися. У першу чергу – зеленій.

І от це – друге «але». ЗЕкоманді крупно пощастило, що в країні існує 71% – саме вони зробили її владою. Але тій самій ЗЕкоманді тепер треба враховувати, що 71% від неї бажають дива. Вони бажають тих самих збільшень податків і забезпечення неосяжної маси халяви – безкоштовної медицини, освіти, пенсій та з/п бюджетникам, при чому з/п на рівні Європи, а медицини на рівні платних клінік. А див не буває. ЗЕкоманда минулий рік завершила з дірою в бюджеті біля 100 мільярдів (без маніпуляцій з грішми Нафтогазу), і дані початку року цього не кращі. Вже зрозуміло, податки збільшать, але халяви не буде.

Так, команда Порошенка залишила по собі непоганий економічний спадок, який можна довго проїдати. Найвище досягнення часів Порошенка – довіра у світі до економіки України, саме завдяки ній реально зараз крутити аферу з облігаціями внутрішньої позики, а по факту влазити в нові й нові непрямі борги, бо по облігаціях колись доведеться платити. Та наразі 45% громадян ще готові терпіти і вірити ЗЕкоманді, повторюючи собі «ну, час потрібний». Але це тимчасово.

Я переконаний, прийде час, коли Зеленський буде неймовірно шкодувати, що 22-25% – не його виборці. Бо фактор 71% – наздожене обов’язково. 71% хочуть казки.

Вони не пробачать Зеленському руйнації своїх сподівань.