Дні великої зради
Разумков уже навіть не пробував підбирати слова: “Новий закон про ОСОБЛИВИЙ СТАТУС ДОНБАСУ будуть готувати…” Хоча ті самі чіткі формулювання висловлював і сам Зеленський, не кажучи вже про його відверто проросійське оточення. Зрештою, в Мінську Кучма навіть підписав лист-протокол про те, що саме цей новий закон про особливий статус після визнання виборів на окупованих територіях такими, що відбулися, почне діяти постійно, а не на три роки, як чинний.
А тепер – чому цей акцент на визначенні такого статусу має суттєве значення. Зараз ми маємо закон, який визначає СПЕЦІАЛЬНИЙ СТАТУС ОКРЕМИХ РАЙОНІВ. Відчуйте різницю: особливий і спеціальний. І тут не спрощеність висловлювань, а саме суть того, що окупаційна влада в Києві погодила з Москвою. Я часто згадував про скандал, коли Лавров на зустрічі Нормандського формату (рівень міністрів закордонних справ) бився в істериці. Тоді Грустная Лошадь буквально верещав, що “Порошенко всіх обманув, ми не цього від нього чекали. Мав бути особливий статус, а він провів закон про якісь особливості місцевого самоврядування. Ми вимагали загальної амністії, а він якусь ущербну схему придумав!”
Зараз наше насєлєніє зробило приємно Путіну, а той уже не втратив свого шансу. Уже отримав від Зеленського запевнення, що той усе зробить “в лучшем відє”. І навіть встиг підтвердити публічно, що їхнє спілкування підтверджує повне взаєморозуміння.
Але ці зрадницькі ініціативи щодо закону ще мають пройти через парламент. І на ці дні великої зради мусимо проявити максимальну активність. Зеленський уміє втікати й ховатися від свого народу. А депутати нікуди не втечуть і мають зрозуміти, що персональна відповідальність кожного за зраду може бути для них страхітливою.
