Аполітичність ветеранів – шлях в нікуди

Александр Погребиский

Для мене не зрозумілим лишається позиція багатьох моїх побратимів – аполітичність як основний принцип публічної діяльності.

Як на мене, це насамперед небажання брати на себе відповідальність. Тобто ми гуртуємось тільки заради вирішення власних потреб чи досягання окремих, обмежених нами цілей, при цьому ми залишаємось в позиції як і більшість народу, тобто критикуємо, сперечаємось.

Для мене не зрозумілим залишається той факт, що всі ці люди в минулі роки брали відповідальність за захист країни, ставлячи за це своє життя! Але, повернувшись звідти, не готові брати її всередині країни. Парадокс…

Можливо ще не всі усвідомили, що часи змінились: наразі боротьба почалась за існування ветеранів всередині країни, а якщо бути точним, за існування їх авторитету та поваги в суспільстві.

Мене дивує пасивність ветеранської спільноти стосовно ліквідації комітету у справах ветеранів. Якщо ви не зрозуміли, то наступним буде міністерство, з різних причин, але його реорганізують, бо ця молода структура в державі без комітету не спроможна побудувати свою роботу, ту роботу, яку всі разом вголос підтримували. Але комітет ще є змога зберегти, часу тільки мало…

Невже незрозумілим для вас є те, що як в минулі роки на фронті, так зараз, але без зброї, об‘єднавшись, час політичним шляхом брати на себе відповідальність за захист громадян?!

Я в будь-якому випадку продовжу, не маємо права скласти руки, багато сплачено за незалежність та гідність, за демократію і право, за прапор і гімн, за посмішки дітей, за гордість називатись Українцем!

Ми мусимо захистити наш прапор!