На этих выборах мы глазами увидим, сколько у нас в стране ваты. Держите глаза руками. Не той ваты, которая с триколорами бегает, а тихой такой, ссыкливой. Ненавидящей олигархов, но жрущей их дерьмище. Готовых дать булаву любому первому встречному, выпавшему из кармана одной кудрявой бабушки, а потом привычно проклинать ЕГО за то, что он не оправдал ИХ ожиданий. Ждущих не победы, а «мира». Такому «миру» просто необходим вазелин.
Самое большое заблуждение в том, что у нас ещё много времени, и мы можем позволить себе эксперименты. Нет у нас этого времени, ибо точка невозврата ещё не пройдена. А ещё нельзя ждать от человека того, что ему чуждо. Вы же не заставите летать ужа и не станете выжимать лимон, чтобы получить томатный сок? Тогда почему вы пытаетесь сделать Главнокомандующим шута?
Ведь нет ничего такого фантастического в том, что некая часть украинцев мертвой хваткой, словно за последние сто грамм, вцепились в Зеленского. Сказать, что это люди наглухо безмозглые? Нет. Не скажу. Ведь именно такие граждане в конце 80-х самозабвенно играли в напёрстки на вокзалах. Что-то изменилось? Не-а. Совершенно ничего. Электорат Зеленского состоит из нескольких условных лагерей.
Шановні, вам не соромно програвати вибори Володимиру Зеленському? Ведучому дебілкуватих шоу? Творцеві фільмів сумнівної якості? Блазню з екрана? Висуванцю олігарха Коломойського? Не самостійній фігурі, просто пішаку, чия робота – працювати президентом в адміністрації бізнесмена Коломойского?
Велику роль в тому, що я став прихильником діючого Президента, відіграло багато людей, з якими я дискутував, сперечався, інколи навіть ображав. Але зараз хочу цим людям подякувати. Величезне дякую! Особливо за те, що навчили думати! Я в боргу перед Вами!
Пытаться убедить электорат этих типа оппозиционных кандидатов аргументами бесполезно. Единственное, что может поколебать их непроходимую уверенность, – это смех. Чтобы увидев, насколько жалки, смешны, невоспитанны и откровенно глупы кандидаты, которых они поддерживают. Избиратели просто бы не захотели или постеснялись, чтобы их ассоциировали с этими людьми. Ведь кто поддерживает и продвигает откровенных лузеров или клоунов, и сам становится отчасти таким же клоуном и лузером.
Я втомився слухати всепропальщиків. По телебаченню, на каналах олігархів, показують те, що вигідно хазяїну. Не бачу, щоб дуже розказували про наші успіхи. Чому? Відповідь проста – бо це зробив Порошенко: «вибив» безвіз, здобув Томос, оснастив армію, запустив процес децентралізації, освітня, медична реформи. А як відомо, те, що зробив Порошенко, у всепропальщиків – це зрада. На перекір всім та все Порошенко працює для України!
Фактически у нас есть три реальных фаворита президентской гонки. Если отбросить личные политические предпочтения и посмотреть на шахматную доску, то всем нам нужно найти ответ на простой вопрос «Как каждый из них решит вопрос российской агрессии в отношении Украины?» Можно сутками напролёт рассыпать тонны обещаний на потеху электорату, но если война сдвинется хотя бы на метр вглубь Украины, всё остальное не будет иметь уже никакого смысла.
В начале 20-го века один знаменитый бородатый дедушка сказал про каждую кухарку, которая может управлять государством. На самом деле нет. «Мы не утописты. Мы требуем обучить…», – дословно звучало от дедушки. Но пройдёт сто лет, и бородатая бабушка буквально покажет: «Каждый клоун может управлять государством», сократив нафиг этап обучения.
Если вы хотите проголосовать на президентских выборах не по месту прописки, а по месту фактического проживания на момент голосования, то этот алгоритм вам очень пригодится.
Петро боїться кандидатів. Про це самі кандідати проридали з усіх телеканалів нашого городка. Попередні 5 років Петро боявся Гацька, Надю Савченко, Семенченка, Саакашвілі. Я нікого не забула? 🙂
В мене є багато претензій до Порошенка. Більше, ніж багато хто думає. Але на фото та в цьому пості одна з найважливіших причин, чому я буду за нього голосувати. Тому, що він єдиний, хто називає ворога ворогом. Хто застерігає мене від ворога. Єдиний хто бореться з реальним ворогом, який вбиває українців і хоче знищити мене.
Президент спустився в зал – і його зразу оточив натовп. Що там було всередині, сказати не можу – не бачив. Але з Петром Порошенком фотографувалися, селфілися, його про щось питали, щось казали… Не знаю, як ви, я таких видовищ ще не бачив. Чув. Бачив відео, але на власні очі – вперше. Хоча мабуть воно так і треба. Коли оголошення початку виборчої компанії перетворюється на спілкування політика з виборцями. Діалог був. Відкритий.
Когда вы слышите в транспорте, в магазине, на работе, в кофейне, в пабе, в метро этот индуцированный политтехнологами вопрос «Та кто там за того Пороха голосовать будет?», то просто отвечайте «Я. Моя семья. Мои друзья и близкие».
Не тому що я – видуманий сраними журналістами порохобот, не тому, що мені за це щось обломиться, не тому, що я “біля кормушки”. Я не ставлю ніяких рамочок, не пишу ніяких закликів, навіть нікого не агітую. Усі дорослі люди, усі впевнені в своїх розумових здібностях, усім робити свій вибір і за нього відповідати перед собою та своїми дітьми… Бо хочу в НАТО, а не на коліна і “мір любой ценой”. Бо хочу країну, а не придаток.
