Денёк сегодня будет насыщенным! А коленки-то снова дрожат чегой-та… 😉 Второй раз на одном из кресел борта №1 ты видишь свою фамилию, и от этого становится не по себе. Может перепутали? Такое ощущение, что я сплю и мне это снится. Ну и хорошо! Ну и пусть снится! Я ж не против. Тем более классный же сон.
Книга памяти приехала сегодня в МО. Теперь она ждет на том же месте, где еще на прошлой неделе стоял Колокол. Его уже смонтировали. В Зале последние доделки.
Як тільки наміри РПЦ будуть реалізовані, Російська православна церква перестане бути і православною, і російською, і церквою.
Предвыборные бигборды Андрея Садового, безусловно, навсегда войдут в хрестоматию «Как не надо делать пиар». Безусловный победитель моего рейтинга. Win одним словом.
Рішення – у будівництві нових складів подалі від кордону та з принципово новою системою безпеки. Й українська влада вже робить це. Буквально на днях здається в експлуатацію комплекс складів боєприпасів на Хмельниччині.
Не будучи ни симпатиком Трампа, ни хаятелем (пусть это делают граждане США), я сторонник того, что оценку сделанному им поставит время. Но то, что уже при его президентстве Украина опередит Россию на высокотехнологичном рынке вооружений, я сомневаюсь всё меньше.
К числу предельных порохоботских вопросов относятся, например, вопросы «Познаваем ли мир?», «Существует ли жизнь после президентских выборов?», «Что такое истина?», «Что такое Минские соглашения?», «Что первично — Зрада или Перемога?» и другие.
Москва здобула результат, протилежний очікуваному. Замість повернення Росії прозоро натякнули: підеш з ради Європи – пісеньку «Дорожна» тобі виконають всією ПАРЄ.
Тут мне на глаза опять попалась информация про нашу доморощенную, кустарную Клэр Андервуд, и я не сдержался. Кулуарные встречи с Пинчуком по ночам – это еще один жирный мазок на холсте гигантского юлиного лицемерия.
Привет, Серёжа. Пишет тебе девочка Таня, из Донецка. Вот как раз та самая, на которую нацелена твоя предвыборная агитация. Ты ж там средний класс спасать собрался. И Донбасс реинтегрировать. Такшта я как раз твоя мишень. Агитируй меня полностью! Полистала-почитала я тут твои интервьюшечки, меседжи, посулы, и что-то у меня не сходится.
А якщо при цьому брови підіймати сердито, лоба морщити, в голос нерв підпускати, губки бантиком складати, картавити красиво, робити страшні очі – взагалі ідеально. На моїй пам’яті, найбільше навичок з цього квесту одночасно мав лише Віктор Федорович.
Довга пам’ять ніколи не була чеснотою добрих українців, як і вміння розрізняти причини та наслідки та не перекладати проблеми з хворої голови на здорову. Але то нічого, наступний екзамен вже в 2019.
О пост-политике в эпоху постмодернизма, в эпоху упадка классических механизмов власти. Новые, неклассические механизмы перетягивают на себя власть, блоггер с телефоном весит больше медиахолдинга, церковь падает под ногами тысяч неоцерковных организаций, Первый Ангел вострубил и получил пятьсот ретвитов. За кадром – работа, переговоры, пиарщики, стратегии, на поверхности – аудитории, внимание которых всё сложнее привлечь.
Стільки мого часу і сил витрачено на блог, на книжки… А міг же чинити набагато простіше. Міг би не пояснювати необхідність лагідної українізації. Міг би вимагати примушувати, насаджувати, забороняти! Але мені треба не «захисником української» себе відчувати. Мені треба, аби моя мова жила та квітнула.
Я дуже гарно пам’ятаю, як у 2012 р. регіонали глузували, мовляв, питання української мови для українців непринципове, бо «Мовний майдан» зібрав мало людей. Після прийняття у першому читанні Закону про мови на захист милої регіоналам російської мови не вийшов взагалі ніхто. А це вже не піар.
