Склади та Муженко
Народний депутат, колишній командир батальйону «Азов» Андрій Білецький звернувся до Президента Порошенка з вимогою звільнити генерала Віктора Муженка з посади начальника Генерального штабу, бо, бачте, Генеральний штаб не зробив висновків з пожеж у Балаклеї та Калинівці, а також бо професійний рахунок Муженка «зводиться до котлів та знищення складів». Раджу уважно звернути увагу на цю заяву, – так у нас багато хто думає.
В чому особливість комбата Білецького? В тому, що він носить звання підполковника, але ніколи не був капітаном! Командиром батальйону він став (за словами ветеранів «Азову») через те, що був призначений на цю посаду міністром МВС Аваковим в день, коли батальйон був легалізований в системі МВС. Створював батальйон не Білецький, його створювали активісти Майдану за активної участі Ярослава Бабича (загадково загиблого 25 липня 2015 р.).
Генерал Муженко натомість пройшов всі щаблі кар’єри від курсанта до генерал-лейтенанта. Всупереч твердженню ніби Муженко такий собі «окопний генерал» без жодного штабного досвіду, насправді він був начальником штабу полку, дивізії, окремої бригади в Іраку, начальником штабу корпусу. Війну він почав заступником начальника Генерального штабу. Відомим генерал Муженко став після бою в Донецькому аеропорту 26 травня 2014 р. – першої перемоги української зброї над загарбником. Саме Муженко тоді прийняв доповідь бійців 3-го полку спецназу про захоплення терористами нового терміналу ДАП. Саме Муженко організував перекидання в ДАП вертолітного десанту та забезпечення авіаційного прикриття. І саме Муженко дав дозвіл спецназівцям відкрити вогонь по терористах ДиРи.
З травня 2014 р. генерал Муженко – заступник керівника Антитерористичного центру при СБУ, а по факту, керівник Збройних сил в зоні АТО. Начальником Генерального штабу генерал Муженко став 3 липня 2014 р. Під його керівництвом були звільненні Слов’янськ, Бахмут, Лисичанськ, Дебальцеве, Савур-Могила, успішно були виведені з оточення частини, що перебували в «Південному мішку», здійснений рейд 95-ї бригади по тилах противника, практично були взяті в оточення Луганськ, Горлівка, Єнакієве, Стаханов, Алчевськ.
Іловайськ? Я навіть не апелюватиму до українських джерел. Команда естонських журналістів Кристера Париса, дослідивши обставини Іловайського бойовища, дійшла висновку – винуватцем трагедії був заступник голови ДніпроОДА Геннадій Корбан, про це фільм «Битва за Дніпро». Дивно, але на ділянках фронту, де Корбана не було, ніяких катастроф за Муженком не помічено. Навпаки. Закрити діру у фронті, що виникла після Іловайського бойовища, і забезпечити умови для підписання Першого Мінську вигідного Україні вдалося через «Рейд Помсти» 79-ї і 95-ї бригад, проведеному також за планом штабу АТО, тобто Муженка.
І вже кому дорікати Іловайськом Муженку, так точно не Білецькому. Відхід Білецького з Іловайська 20 серпня й досі створює чимало питань. Білецький порушив наказ? Тоді чому його навіть не пожурили? Чи наказу взагалі не було? Тоді що взагалі привело Білецького в Іловайськ? Відповіді нема.
Але ж склади, скажете ви… І я вам відповім – склади. 10 жовтня прокуратура завершила опитування військовослужбовців, що охороняли склади, і відкинула версію службової недбалості. Є підстави вважати, що мала місце диверсія. Ба більше, диверсія явно була причиною пожеж у Балаклеї та у Калинівці. У Балаклеї знайшли літальний апарат з РФ, у Калинівці – сліди диверсійної групи. Звертає увагу на себе той факт, що всі склади, де ставалися пожежі, розташовані біля кордонів з Росією, з Придністров’ям. І ще. Зайнявся склад зразу в кількох місцях, у жовтні, коли ночі холодні та мокрі. От же ж диво, нинішнього спекотного літа не вибухнуло ніде нічого, а тут – як поробили. Чи ніяких «як»?
Вибухи сталися практично на річницю вибухів у Калинівці, за тиждень до дня народження генерала Муженка, і в той час, коли переговори про надання Томосу для створення Української помісної церкви вийшли на фінішну пряму. Не забагато збігів?
Захиститися від диверсій? Смішно. Радянські партизани здійснили тисячі диверсій на тилах Вермахту, – ніхто не додумався там знімати з посад Гальдера або Кейтеля. Поляки у 20-х роках потерпали від радянських диверсійних груп, – почитайте про перші подвиги «легендарних партизан» Орловського і Ваупшасова. Пілсудському знімати начштабу Польського війська не примарювалося тоді навіть після пиятики. Ба більше. У Росії від 2000 р. сталася 21 пожежа на військових складах – вибухали буквально ешелони боєприпасів. 7 загиблих і біля 300 поранених. Хотів би я подивитися в РФ на комбата, який вимагає звільнення начальника Генштабу, хай навіть і депутата Держдуми.
Давно відомо – 100%-во від професійних диверсантів захиститися неможливо. Це все одне, що повністю закрити кордон – навіть параноїдальний радянський кордон порушували, коли сильно хотіли. Рішення – у будівництві нових складів подалі від кордону та з принципово новою системою безпеки. Й українська влада вже робить це.
Буквально на днях здається в експлуатацію комплекс складів боєприпасів на Хмельниччині. 37 залізобетонних сховищ, 70 км електромереж, 20 км водогонів, 15 кілометрів доріг із твердим покриттям. Робот проведено на один мільярд 250 мільйонів гривень з урахуванням всіх вимог НАТО. Аби за наявного фінансування (60% від потреб) провести всі роботи зі збереження боєприпасів потрібно 20 років. І у ці 20 років Україна так само лишатиметься вразливою до диверсій – за будь-якого Президента. І зважте, опозиція у нас вважає, що МО і так забагато витрачає, – на «Прямому» ефірі з Миколою Вереснем я чув і бачив, як ремствували про це депутати від «Батьківщини» і «Самопомочі»
А ці склади на Хмельниччині, до речі, ПЕРШІ сучасні склади, які побудовані в Україна за часи Незалежності. До війни не будував ніхто ні чорта. Хоча склади боєприпасів у нас вибухали й раніше.
У травні 2005 р. горів і вибухав 47-й склад боєприпасів на Хмельниччині. У липні того ж року запалали склади в Новобогданівці у Запорізькій області, які горіли вже роком раніше. Все це за прем’єра Тимошенко та міністра оборони Гриценка. У 2008 р. знову таки за прем’єра Тимошенко палали склади з 95 000 т боєприпасів у Лозовій, – по Юлії Володимирівні тоді бульдозером проїхався голова АП Віктор Балога. Якою була реакція згаданих видатних осіб на вибухи боєприпасів тоді, коли й близько не було війни? Хто тоді був у них винний, теж Муженко?
Що робилося тоді для утилізації непотрібних боєприпасів, так, що ми стикнулися з проблемою під час війни, коли аби виставити охорону на складах, її треба зняти з фронту? Де сучасні склади, побудовані в Україні до війни? Відповіді нема.
Відповідати за зроблене – не вимогами розкидатися.
