Після відсунення війни як основної національної загрози на другий план, головним досягненням інформаційної окупації стало створення та взрощення прошарку не просто критиків та незадоволених українською державою, а її ненависників. Такі люди вже запрограмовані на тотальне несприйняття будь-яких досягнень і сфокусувані не на вирішенні об’єктивних проблем, а на їх мазохічному смакуванні.
Наші ЗМІ іноді просто бездумно ретранслюють московські пропагандистські вкиди, навіть не намагаючись відділити форму від змісту. Пишуть – “Білоруська православна церква проти надання Україні Томосу”.
Сьогодні тренувалася тероборона, де резервісти з першої гранати РПГ-7 зносили макети техніки і з 20 патронів РПК клали всі мішені. Жодного антикорупціонера, активіста або просєіватєля інфи серед них помічено не було.
Тимошенко пропонує до розгляду «концепт нової Конституції України», написаний політологом з проросійськими поглядами, з досвідом роботи на Медведчука, з сумнівним шлейфом антидержавної риторики – таким собі Сергієм Биковим
Справжня мета пропагандиста полягає не в тому, щоб змусити вас полюбити чужих, а щоб зненавидіти своїх. Будете погоджуватися з чужим, – втратите своє.
Жодного прізвища, жодної цифри, жодного механізму, жодної процедури, жодного згадування про війну та тиск РФ, – все має з’явитися по змаху чарівної палички, як в піснях ОЕ. А нам давно вже не потрібні проповіді.
Скачав “Новий економічний курс. Нові можливості для кожного”. Практичних кроків нуль, сама популістична маніловщина, абсолютно відірвана від діючого законодавства, щедро розбавлена вставками за допомогою Ctrl+C Ctrl+V про Канаду, Сингапур і Мадагаскар. Участь в обговоренні прийняв.
Держава вже є. Визнана всім світом. Її треба зміцнювати та охороняти, а не двадцятий раз в історії “зносити режим” і протиставляти себе більш поміркованим течіям – на радість московському абсолютизму.
На бордах Тимошенко різко притопила за ЄС і НАТО, і одночасно пішов вкид про “Путін підтримає на виборах Порошенка”. Хаотизувати та звести до абсурду євроатлантичні прагнення України – проміжна мета таких дій.
Сказано ж – “Лицеміри! Розпізнавати обличчя неба ви умієте, а ознак часу не можете?” © Чого святий отець приховує ці мудрі слова від пастви?
Дві вищі освіти, англійська мова, 3,5 роки в АТО, шлях від командира міномета до офіцера штабу ООС – історія впертого українського хлопця. Засобам масової дезінформації такі не цікаві. Актор Анатолій Пашинін. “Доброволєц, гєрой АТО”, 3000 лайків з приводу дня народження, 1000 перепостів, 400 сопливих привітань в коментарях. Так працює пропаганда. Такі наслідки інформаційної окупації.
От що б ми без них таких красивих робили, бо ніхто ж не чув ні про які зміни, і якраз збиралися капітулювати?! Проблема цих та інших “бажаючих поруліть” в тому, що вони заперечують здобутки і не гарантують наслідування та закріплення досягнень. А це ознака комплексів та слабкості як і у всіх, хто любить себе в Україні, а не Україну в собі.
А партія “Основа” не така смішна, як виглядає на бордах, бо збирається “побороть хаос с помощью компромисса между Западом и Востоком Украины”, якщо вірити джинсі, що з’явилася. Це чергова спроба переводу суспільної думки з анексії та окупації, як головного виклику та джерела загрози, на старі кремлівські методички протистояння “схід-захід”.
Хоча всі кремлівські посіпаки є в списку смертників і утилізуються по мірі доцільності, це була не помилка, не обмовка, а утєчка з планів, вже не вперше.
Найпоказовіший для мене епізод фільму – коли селянин, колишній солдат, відмовився подавати руку Петлюрі, виваливши купу хуторянських претензій і своїх дрібних образ, замість взятися за зброю проти червоних. А потім, мабуть, дуже дивувався розкуркулюванню, колгоспам, репресіям та товаришу Сталіну, який нікому й не збирався простягати руку. Нічого не нагадує?
