Хто сказав YES своїм амбіціям на президентство? (відео)

Україна піддалась військовій агресії другої ядерної держави світу і більше чотирьох років протистоїть окупації та інформаційній навалі.

Пройшло шість хвиль мобілізації, в країні більше 300 тисяч учасників бойових дій.

В цих умовах в рамках євроінтеграції прийняті сотні законів, а міжнародний рейтинг змінився з ризикового до стабільного.

Кардинально змінилася спроможність армії. І так, є “джавеліни”.

Більше трьох років не закуповується російський газ, російська монополія вчисту програє в міжнародних судах Нафтогазу.

Український паспорт посів 24 місце в світі, і скоро буде надрукована десятимільйонна біометрика. І так, діє “безвіз”, до якого всі звикли.

На фінішній прямій надання автокефалії українській церкві.

Дипломати бездоганно представляють позиції країни, бо “питання стоїть бути чи не бути українській державі” – каже міністр Клімкін.

І так далі.

І тут.
“Я готовий змінювати країну”, – каже Вакарчук.
“Я не сприйму мир ціною капітуляції”, – каже Тимошенко.

От що б ми без них таких красивих робили, бо ніхто ж не чув ні про які зміни і якраз збиралися капітулювати?!

Проблема цих та інших “бажаючих поруліть” в тому, що вони заперечують здобутки і не гарантують наслідування та закріплення досягнень.

А це ознака комплексів та слабкості як і у всіх, хто любить себе в Україні, а не Україну в собі.