Є така професія – провокатор

Валерій Прозапас
Валерій Прозапас

Навесні 2014, коли в наших областях ситуація була ще непевна, і по вулицям шлялися шайки з аквафрешами та навіть імперськими прапорами, на одному з мітингів перед запорізькою міськрадою я вперше зблизька побачив, як діє справжній професійний провокатор.

Це була жінка середніх років з непримітною зовнішністю, скромно вдягнена, яка стояла на помітному місці і спокійно та методично промовляла в натовп :
– Запорожье – самодостаточный город. Он может обеспечивать себя сам. У нас есть все для этого. Заводы, Днепрогэс, атомная. Пора прекратить отдавать все в Киев.

Помітивши мою недружню увагу, вона замовкла, але було видно, що не розгубилась, стрільнула колючим поглядом, а потім якось непомітно розчинилася серед людей, мені ж стало не до неї, бо занадто багато руху було навколо.



Нам тоді пощастило відбитися від “русково міра” палками, мукою та яйцями, а за зброю взятися вже на Донбасі.

І от минулого тижня в Одесі, під час промови Президента, я звернув увагу на хлопця середніх років з непримітною зовнішністю, скромно вдягненого, який стояв на помітному місці і спокійно та методично супроводжував слова Президента, промовляючи в натовп закінчення фраз:
– “… нам необхідно..” – “сменить президента”!
– “… у нас з вами один ворог…” – “Порошенко”!

На цей раз я підійшов, розвернув посвідчення УБД і спитав:
– Чому ти називаєш Головнокомандувача ворогом? Ти був в армії, щоби мати право так казати?

Він замовк, було видно, що напружився, але не розгубився і голосно відповів, стрільнувши колючим поглядом:
– Потому что везде геноцид, разве не видно? Тарифы такие! Вот паспорт мой, украинский!

Там справді було українське прізвище, і я знову спитав:
– Ты всегда с собой паспорт носишь или только когда задание за рубли отрабатываешь?

До нього почали висувати претензії емоційні оточуючі, які ніби не бачили його раніше, нагнітати було не час і не місце, я пішов.

Є місця, де таких як та жінка і той хлопець готують.
Де вчать як, коли, кому і що вигукувати.
Як просувати тези, які б’ють на емоцію, ламають волю та сіють розбрат і зневіру.
Як в очах натовпу нівелювати зусилля фундаторів і принижувати досягнення.

Помножте це на дію радіо та телевізора з істеричною манерою подачі інформації і зрозумієте, як створювався менталітет ідеальної жертви, який ми з вами маємо честь спостерігати в повний зріст, і як кваліфіковано він культивується так званими ЗМІ.

Висновку не буде.
Немає сенсу нічого доводити тим, хто готовий жити чужим розумом та, повернувшись з Буковеля, плакатися про зубожіння.
І тим, хто розповідає, як крадуть в армії, хоча ніколи в ній не був.
Хто готовий вірити в будь-яке лайно про свою країну та відмахуватись від здобутків.
Кому вбили меншовартість малороса на генному рівні.

Великий Іван Франко знав про що казав, коли написав знамените “лупайте сю скалу”.

Поділитися:
Share

Share