Вісті з фронтів. 04.05.2024

Найбільш актуальні – Краматорський та Покровський напрямки.

1. Командування угрупування військ (УВ) “Юг” продовжує докладати значних зусиль, аби виконати своє найближче завдання – вийти на канал “Сіверський Донець – Донбас” у районі м. Часів Яр, зокрема:

– Введені у бій противником додаткові підрозділи 331-го парашутно-десантного полку (пдп) зі складу 98-ї повітряно-десантної дивізії (пдд) у смузі між дорогою Костянтинівка – Бахмут (Т-0504) та м. Часів Яр протягом кількох крайніх діб здійснили серію атакуючих\штурмових дій по дирекції Іванівське – Часів Яр. Поки безрезультатно.
– В свою чергу, передові підрозділи 217-го пдп цієї ж 98-ї пдд намагаються максимально близько просунутись до району “Канал” м. Часів Яр через ліс, який розташований північно-східніше нього. Очевидно, на цій же ділянці противник задіяв і ряд підрозділів зі складу так званого “Добровольческого корпуса”. Поки зачепитися за східну околицю міста противнику не вдається.
– Цей же полк (217-й пдп), очевидно, також пробує пробитися з боку Богданівки у бік Калинівки, ймовірно, з метою забезпечити з півночі собі можливість атакувати район “Канал” на більшій по фронту смузі.

Варто також відзначити, що подальші дії противника південно-східніше м. Часів Яр, а саме по обох боках дороги Т-0504, очевидно, напряму залежать від закінчення ним боїв у районі с. Іванівське.

Поки передові підрозділи його 102-го мотострілецького полку (мсп) 150-ї мотострілецької дивізії (мсд) не можуть забезпечити лівий фланг ударної тактичної групи 98-ї пдд. І відповідно її просування через ліс південніше м. Часів Яр до певної міри ускладнено.

Саме з метою нарешті повністю витіснити українські війська з району Іванівського на захід противник задіяв на цьому напрямку (південніше села) й свою 11-у окрему десантно-штурмову бригаду (одшбр). Поки це не принесло вагомих змін у ситуації на його користь.

Після того, як поповнені та “відновлені” підрозділи 88-ї окремої мотострілецької бригади (омсбр) 2-го армійського корпусу (АК) противника були знову повернуті його командуванням у бій, їм попервах вдалося потіснити наші війська східніше с. Кліщіївка. Однак далі, ймовірно, вони були зупинені.

Не допомогло навіть посилення окремими підрозділами 83-ї одшбр, які були задіяні як у районі Кліщіївки, так і в районі Андріївки.

Наразі передові підрозділи ЗСУ продовжують утримувати рубіж Кліщіївка – Андріївка, що вагомою мірою відбивається на загальній ситуації в районі м. Часів Яр.

Наскільки я розумію, командування противника (УВ “Юг”) зараз знаходиться у певних “роздумах”. Чи варто спробувати таки прорватися у м. Часів Яр, не забезпечивши повністю свій південний фланг, чи все ж таки спочатку спробувати сконцентруватися на флангових районах (принаймні прорватися до Калинівки та спробувати пробитися південніше дороги до Ступочок)?

І те, й інше, як на мене, має цілий ряд плюсів і мінусів для противника. Однак у цьому контексті очевидно, що якщо в оперативному відношенні в подальшому противник таки “має на увазі “якусь операцію” по відношенню до Торецького району оборони ЗСУ, то наступаюча на Часів Яр (а насправді – на Ступочки та Костянтинівку) його група військ явно вже спізнюється.

На мій дилетантський погляд, ключовою для подальшої оборони міста Часів Яр точкою (як кажуть німці, “швер-пунктом”) буде місце, де дорога Т-0504 перетинає канал “Сіверський Донець – Донбас”.

Якщо ЗСУ вдасться його утримати, то подальші перспективи противника “якось увірватися” до міста з південно-східного напрямку різко погіршаться.

2. Тепер про більш сумне – Покровський напрямок.

Очевидно, протягом двох-трьох крайніх діб командування УВ “Центр” противника, війська (сили) якого діють на цьому напрямку, було “озабочено” питанням розширення свого “очеретинського прориву” у бік флангів. І варто зазначити, що до певної міри йому вдалося вирішити це питання, зокрема:

– Передові підрозділи 132-ї омсбр противника, ймовірно, зайняли частину с. Архангельске, просунувшись у північно-західному напрямку з боку с. Керамік.
– А введені з цієї метою по напрямку Соловйове – Сокіл та Новобахмутівка – Новопокровське на додаток до вже оперуючих тут підрозділів 27-ї мотострілецької дивізії (мсд) підрозділи 55-ї омсбр 41-ї загальновійськової армії (ЗВА) противника атакували по цих дирекціях. і, наскільки я розумію, їм вдалося південніше Новобахмутівки зайняти дві посадки.
– Однак у сенсі забезпечення флангових районів свого “очеретинського прориву” противник не обмежується дією безпосередньо прикриваючих його з півдня підрозділів 27-ї мсд та 55-ї омсбр. Підрозділи 114-ї омсбр і тієї ж 27-ї мсд тиснуть і “фронтально” – західніше Бердичів, Семенівки та Орлівки. Всі три села вже зайняті противником, а західніше Бердичів йому вдалося просунутися до ставка на західній околиці цього н.п.

Щодо “вістря” самого “прориву”, то противник ввів тут у бій дві мотострілецькі бригади – 30-у та 35-у омсбр. І самий вірогідний сенс їх подальших дій – наступ у північно-західному та західному напрямках, “поки наступається”. По суті, дії 30-ї та 35-ї омсбр противника зараз визначають майбутню “глибину охоплення” Торецького району оборони ЗСУ з півдня. Зрозуміло, що у цьому контексті для противника “чим глибше – тим краще”.

У рамках цих “устремлений” підрозділи 30-ї та 35-ї омсбр протягом кількох останніх діб намагалися атакувати західніше Очеретиного (вздовж залізниці) у напрямку на Новоолександрівку та Лозуватське. Поки їм вдалося лише наблизитись до східної околиці Новоолександрівки.

Причому очевидно, що такого роду ситуація не склалася б, якби противник опасався якоїсь активної протидії з боку ЗСУ, особливо на своїх флангах. Однак на даний момент, очевидно, що командування противника твердо впевнене в тому, що ЗСУ на це не здатні. На жаль, воно має для цього цілком реальні підстави.

* * *

Наступного разу поговоримо про останні зміни на Сумському та Харківському напрямках, це вороже УВ “Север” (вони достатньо “красномовні”), згадаємо у цьому контексті заяви генералів Скібіцького та Павлюка, і подивимось на те, чим оперує противник на Краматорському та Покровському напрямках. Іншими словами, спробуємо оцінити найбільш “красномовний” показник подальших намірів противника – розподіл його сил і засобів.

У неділю, можливо, трохи “різного”.

Ось уже більше року російські окупанти не можуть відновити контроль над частиною лівобережжя Херсонської області. Найвідомішою локацією відсутності контролю є село, а точніше те, що від нього залишилося, – Кринки. Але з недавніх пір до Кринок додався острів Нестрига, після того, як офіційно було оголошено про втрату РОВ контролю над ним.

Нагадаю, що 20 лютого 2024 року військовий злочинець, розшукуваний МКС, володимир путін повідомив про відновлення російськими окупаційними військами контролю над Кринками, що йому підтвердив інший військовий злочинець – сергій шойгу.

У свою чергу, контроль над Кринками СОУ не лише не втратили, а й з 20 лютого розширили ще на 2 кілометри, і зараз зона контролю перевищує 5 км. Нагадаю, що село Кринки специфічне тим, що воно лише кількома вулицями витяглося вздовж лівого берега Дніпра на майже 12 км.

З метою протидії українському плацдарму у Кринках РОВ у складі ГВ «Дніпро» сформували три тактичні групи, чисельно близько двох бригад, які з кінця жовтня 2023 року розпочали витіснення СОУ з Кринок із трьох напрямків – Козачі Лагері, Корсунка та фронтально на Кринки через лісок. Успіху, як ви вже знаєте, ці дії не здобули протягом вже понад півроку.

В даний час фіксується посилення ТГ в районі Корсунки свіжими силами 234 ДШП 76 ДШД. Найімовірніше, саме з цього напряму РОВ спробують найближчим часом збільшити тиск на плацдарм СОУ у Кринках. Наразі основним штурмовим ресурсом для РОВ у районі Кринок є 28-й МСП 70-й МСД і 328-й ДШП 104-й ДШД.

У свою чергу, застосування механізованої компоненти ворогом мінімізовано. Артилерія з правого берега і дрони зробили свою справу, і зараз в основному штурмові дії РОВ здійснюють піхотною складовою.

З украй негативного, РОВ відновили системні удари КАБами по правому та лівому берегу. Ці удари й раніше проводилися, але поодиноко і вкрай обережно. Зараз це парні і системні скидання. Основною локацією ударів залишається село Кринки, далі за рівнем інтенсивності – Нестрига.

Схоже, що для вирішення проблематики з лівим берегом командування РОВ готове йти на ризик втратити ще пару-трійку Су-34.

Фото: Генштаб ЗСУ