Вісті з фронтів. 02.01.2024

1. На Токмацькому напрямку ЗСУ продовжують утримувати лише трохи більше 2-х км першої позиції головного рубежу оборони противника північно-західніше с. Вербове. На решті відтинку між Новопрокопівкою та Вербовим противнику протягом останніх тижнів минулого року вдалося відновити положення по першій позиції.

Також, очевидно, передові підрозділи 234-го десантно-штурмового полку (дшп) 76-ї десантно-штурмової дивізії (дшд), а також 136-ї окремої мотострілецької бригади (омсбр) противника, протягом декількох останніх діб, мали просування західніше с. Роботине та у напрямку дороги Новоданилівка – Роботине з боку с. Копані.

В самій Новопрокопівці та західніше неї підрозділам 71-го та 70-го мотострілецьких полків (мсп) 42-ї мотострілецької дивізії (мсд) противника, очевидно, вдалося стабілізувати ситуацію й на даний момент вони, очевидно, впевнено утримують її північну частину та район північно-західніше від неї.

Ймовірно, найближчим часом противник продовжить свої атаки з західного напрямку в бік с. Роботине, а також свої спроби пробитися до дороги, яка зв’язує це селище із Новоданилівкою. Скоріше за все, до цих атак командування противника залучить і підрозділи 104-го дшп 76-ї дшд з метою нарощування зусиль.

В свою чергу, підрозділи 247-го та 56-го дшп зі складу 7-ї дшд противника явно спробують повністю відтіснити передові підрозділи ЗСУ з першої позиції свого головного рубежу оборони північно-західніше с. Вербове.

Очевидно, що атаки противника західніше цього н.п. (387-й мсп ТрВ зі складу 44-ї дшд та 237-ї дшп зі складу 76-ї дшд) також продовжаться.

2. На Донецькому напрямку в районі Авдіївки противник, очевидно, продовжує свої спроби реалізувати “новий сценарій” охвату Авдіївського району оборони ЗСУ. В першу чергу, з північного фасу.

Протягом декількох останніх днів минулого року передові підрозділи противника (очевидно, 21-а омсбр чи 114-а омсбр), атакуючи по напрямку Красногорівка – Новобахмутівка, зуміли частково просунутись за залізницю по напрямку на Бердичі. Однак, в подальшому були вимушені відійти безпосередньо до залізничного полотна.

На цьому ж напрямку, ймовірно, підрозділам російської 15-ї омсбр таки вдалося витіснити передові підрозділи ЗСУ з с. Степове, й зараз воно по суті є сірою зоною (противнику поки не вдається закріпитися там надійно).

Протягом найближчого часу, як на мене, варто очікувати атак противника (підрозділи 30-ї омсбр) з боку с. Кам’янка у бік піщаного кар’єру, а також чергової серії атак у сенсі спроб обійти коксохім з півночі на Бердичі (як з боку Степового, так і з північного боку).

Однак, якщо противнику вдасться ще просунутись від відм. 230 у бік Авдіївської пожежно-рятувальної частини №13 або пробитися до піщаного кар’єру з боку Кам’янки, ситуація може загостритись і без гіпотетичного “обходу коксохіму з півночі”, особливо для тих підрозділів ЗСУ, які обороняються в районі Донецької фільтрувальної станції (ДФС) та південних районів міста (вул. Спортивна).

Те, що командування противника “щось таке виношує”, очевидно. Фіксується зосередження в районі Новоселівки Другої 239-го танкового полку (тп) 90-ї танкової дивізії (тд) противника. Наскільки я розумію, командування противника зараз вирішує, на якій саме ділянці задіяти підрозділи цього танкового полку. Якщо у противника “позначиться успіх” у смузі наступу 114-ї чи 21-ї омсбр, то він, очевидно, введе цей полк у бій саме там. Але зовсім не виключено, що й 30-а омсбр противника також “може розраховувати” на таке “щастя”, якщо їй вдасться продемонструвати успіх у бік піщаного кар’єру.

3. Й на завершення деякі дані з відкритих джерел.

– З початку широкомасштабного вторгнення ри-фи на терени України російські збройні сили втратили більше 200 військових льотчиків (за даними ВВС), із них 59 у 2023 році (це, як мінімум, на 2 авіаційних полки) й 13 власне на території самої росії в різних авіакатастрофах і трощах.

За оцінкою ВВС, підготовка військового льотчика бодай на мінімальний професійний рівень, який дозволяє йому керувати визначеним типом авіаційної техніки та застосовувати авіаційне озброєння, коштує не менше 3 млн. доларів і потребує до 6 років. В свою чергу, подальше професійне вдосконалення військового льотчика суттєво збільшує ці показники.

– Загальна кількість так званих “военнослужащих днр\лнр”, які вважаються “без вести пропавшими” (з великою долею ймовірності, загиблих), тобто це ті, доля яких невідома, а ні їх командуванню, а ні їх родичам (у звітах вони фігурують як такі, що “перестали выходить на связь”), оцінюється як “не менше 23 тисяч”. Це без трьох тисяч майже 2 повнокровні дивізії.

– За оцінкою групи “Інформаційний спротив” (координатор Олександр Коваленко), найбільш чутливими втратами для впс ри-фи є втрати у штурмовій авіації (штурмовик типу Су-25\Су-25СМ) через відсутність виробництва такого типу літаків (відповідно, можливості відновлювати цей сегмент своєї бойової авіації). Росія може лише ремонтувати та модернизувати літаки типу Су-25 із числа наявних в неї на даний час.

За різними оцінками, втрати впс ри-фи у цьому типі літаків складають від 30% до 40% від загальних їх втрат у бойовій авіації. Серійне виробництво іншого типу штрумовика, аналогічного Су-25 за своїм бойовим призначенням, в ри-фи поки що не налагоджене.

За підрахунками Сашка, на момент, коли росіяни масовано вдерлися на терени України, у впс ри-фи було “в строю” до 180 одиниць цих штурмовиків (Су-25\Су-25СМ), а також десь 190-192 одиниці – на довготривалому зберіганні.

Зважаючи на ВЕРИФІКОВАНІ втрати цих літаків (28 одиниць), а зазвичай верифіковані втрати нижчі за реальні у 1.5-2 рази, динаміка “подальших перспектив” російської штурмової авіації не виглядає такою вже радісною, особливо у контексті відсутності серійного виробництва цих літаків на росії.

Однак, чутливість втрат саме у літаках типу Су-25 для ри-фи визначається не тільки цим. Справа в тому, що цей літак армійської авіації (АА) є літаком безпосередньої підтримки наземних військ (по суті, він застосовується у тому ж сегменті бойових завдань, що й вертольоти вогневої підтримки типу Ка-52, Ми-24\35, Ми-28, але при цьому може застосовувати куди більшу й потужнішу номенклатуру авіаційного озброєння).

Як і перераховані вертольоти АА, штурмовик типу Су-25 має вагомий вплив саме на “поле бою”, тобто на сам перебіг бойових дій у тактичній зоні. Поступове “вибивання” їх з одночасною неможливістю поповнювати їх бойовий склад шляхом серійного виробництва в перспективі МОЖЕ суттєво знизити спроможності російського війська “впливати” з повітря на бойові дії в тактичній зоні.

Фото: Донецька окрема бригада Сил територіальної оборони