Вісті з фронтів. 20.08.2023
1.В декого знову десь щось “зачесалося” й раптово… “ЗСУ опинились біля Токмаку”. Вспокойтеся, до Токмаку передовим підрозділам ЗСУ треба прорвати головний рубіж оборони противника (який складається не з однієї позиції) й пройти З БОЯМИ більше як 20 км.
Тому, як на мене, не варто тиражувати та розганяти по мережі якісь “измышления”, причому “не пойми кого”. Північна частина селища Роботине – це ще “не біля Токмаку”.
Так, дійсно, на Токмацькому напрямку у ЗСУ є певні досягнення. Але вони зовсім не того масштабу, щоб вже роздавати направо та наліво якісь надоптимістичні прогнози й з дуже серйозним виглядом обговорювати точку зору одного британського джентльмена та двох американських фахівців, які знаходяться від району подій за багато тисяч кілометрів.
Власне, на Токмацькому напрямку передові підрозділи ЗСУ продовжили протягом минулих діб розширювати своє вклинення по обох флангах с. Роботине й, судячи зі всього, взяли під свій контроль його північну частину.
Підрозділи 1430-го мотострілецького полку територіальних військ (мсп ТрВ) противника, підсилені підрозділами 1441-го мсп ТрВ та 810-ї окремої бригади морської піхоти (обр МП) противника зараз вимушені вирішувати два основних завдання:
– не допустити звільнення с. Роботине передовими підрозділами ЗСУ,
– а також не дати їм можливості просунутись південніше лінії опорних пунктів між с. Роботине та с. Копані.
Окремо варто сказати й про ділянку між с. Роботине та с. Вербове, де ЗСУ вже вийшли до перших позицій головного рубежу оборони противника.
Як жорстко доводить практика, використання командуванням противника цілого кодла “барсиків” (тут діє зразу 4 таких батальйони – 1-й, 3-й, 11-й та 14-й “Сармат”) не дає бажаного ним ефекту, вони банально не справляються. ЗСУ продовжують активно діяти на цій ділянці й мають усі шанси, за певних обставин, вийти на околиці с. Новопрокопівка з північно-східного напрямку.
Й хоча “барсикі” зараз зайняли головний рубіж оборони, під прикриттям якого трохи “переводять дух”, подальші перспективи цього конгломерата підрозділів типу БАРС явно виглядають на цьому напрямку не дуже радісно. Бо їм доводиться діяти у дуже незручних бойових порядках – частина вимушена оборонятися з “перевернутим” фронтом, інша – щосили “прикриває” східний фланг підрозділів 1430-го мсп ТрВ, які “стоят на смерть” в с. Роботине.
По суті, це ділянка оборони 1429-го мсп ТрВ, але, наскільки я зрозумів, цей полк має суттєві проблеми з боєздатністю. Саме тому протягом попередніх 3-х діб противник зосередив і розгорнув південно-східніше с. Роботине ще один полк – 201-й мсп 2-го армійського корпусу (АК), щоб ущільнити свої бойові порядки на цій ділянці й таким чином трохи “зняти напругу” з 1429-го мсп ТрВ.
“За спиною” всіх цих “барсиків” та “територіалів” розгорнувся 417-й окремий розвідувальний батальйон (орвб) і підрозділи 100-ї окремої розвідувальної бригади (орвбр). Їх головне завдання – за будь-яких умов утримати с. Вербове та “окрестности”.
Однак, у сенсі розвитку ситуації на Токмацькому напрямку варто акцентувати увагу не тільки на тому, що відбувається західніше та східніше с. Роботине, а й ще на цілому ряді подій, які переконливо свідчать про те, що командування противника вже достатньо серйозно замислюється над тим, як і чим оборонятися на своєму головному рубежу, зокрема:
– Воно розпочало часткове відведення підрозділів 291-го мсп у район північно-західніше с. Ільченкове. Причому, очевидно, не тільки через те, що полк майже місяць не вилазив із боїв.
– 108-й десантно-штурмовий полк (дшп) поки що зосередився в районі с. Новопрокопівка, але так і не був повністю введений у бій (судячи зі всього, він складе основу “гарнізону” с. Новопрокопівка або чекає завершення переміщення своїх “колег” із 56-го дшп на цей же напрямок).
– Один із зведених тактичних загонів 22-ї окремої бригади спеціального призначення (обр СпП) був переміщений на ділянку оборони 71-го мсп противника (це між с. Вербое та с. Новопокровка), як реакція на останні події, що відбуваються в районі с. Новопокровка та між дорогами Н-08 та Т- 08-15, де передові підрозділи ЗСУ також активізувалися.
Таким чином стає зрозуміло, що “не одним Урожайним” на Бердянському напрямку жевріє український наступ. На Токмацькому напрямку також є певні досягнення. Думаю, у зв’язку з цим про звільнення с. Роботине ми також почуємо невдовзі.
2. Щодо власне Бердянського напрямку, то тут варто констатувати, що ми з вами, шановні читачі, таки знову виявились правими, коли звернули увагу нещодавно на той факт, що обороняти с. Завітне Бажання противнику буде нелегко через дві особливості:
– село розташоване виключно на одному з берегів р. Мокрі Яли;
– зате на протилежному від нього йде пряма дорога з Урожайного прямо на Старомлинівку, по суті оминаючи цей населений пункт зі сходу.
Так воно й вийшло на практиці. Передові підрозділи ЗСУ після звільнення с. Урожайне зуміли не тільки там закріпитися, а й просунулись вже південніше цього села якраз у напрямку на той самий закрут р. Мокрі Яли, по якому зайняли оборону підрозділи противника, що відступили з с. Урожайне до с. Завітне Бажання.
Зрозуміло, що будь-який більш-менш обізнаний на тактиці командир навіть із мінімальним набором відповідних знань та навичок при плануванні подальших своїх дій з двох можливих варіантів – або атакувати позиції противника у с. Завітне Бажання з півночі “в лоб”, або обійти їх зі сходу по протилежному берегу річки, – обере другий. Це зрозуміло як нам, так і противнику.
До речі, месье Ходаковський, “підшефні” якого з 11-го мсп оперують саме на цій ділянці, нещодавно в одному зі своїх дописів відзначив цю особливість. Що свідчить про те, що цей колаборант не позбавлений певного тактичного чуття.
Питання полягає в іншому – а як і чим противник може заблокувати цю можливість ЗСУ?
Більше того, очевидно, що не тільки цим обмежується Старомлинівська “проблематика” противника. Це по суті стик 5-ї та 36-ї загальновійськових армій (ЗВА) противника. Відповідно, багато в чому його успіх у цьому питанні буде залежати від рівня взаємодії між 60-ю омсбр (5-ї ЗВА) й 37-ю омсбр (36-ї ЗВА).
Однак очевидно, що 60-а омсбр противника, яка обороняється власне у с. Завітне Бажання, може повпливати на ситуацію східніше своєї смуги оборони виключно опосередковано саме через наявність річки, на березі якої й розташоване село, яке вона утримує. По суті, щоб завадити просуванню ЗСУ по дорозі на її протилежному березі, цій бригаді потрібно річку перейти певною кількістю своїх підрозділів. Тобто розтягнути свій бойовий порядок, що в суворих реаліях українського наступу, виглядає для 60-ї омсбр майже як самогубство.
В свою чергу, сусідня “ліворуч” 37-а омсбр противника ВЖЕ обороняється на досить розтягнутій по ширині смузі аж до с. Новодонецьке. Тому, що саме відбувається на крайньому західному фланзі, ймовірно, її командування цікавить також не в першу чергу, бо воно, очевидно, має головне завдання зовсім іншого змісту – не допустити просування ЗСУ по дирекції Новодонецьке – Керменчик (який є одним із ключових пунктів системи оборони противника на цьому напрямку, поряд із с. Старомлинівка), й відповідно саме там воно концентрує свої головні сили, включаючи бригадний резерв (якщо він, звичайно, у них зберігся і є на даний момент).
Ось для того, аби ущільнити й “підстрахувати” цю ділянку й були введені у бій між 60-ю та 37-ю омсбр деякий час тому “дети лейтенанта Ходаковского”.
Це, правда, не дуже допомогло. Урожайне довелося полишити. А тепер, як з’ясувалося, ЗСУ впритул підійшли до власне с. Завітне Бажання. Більше того, якщо месье Ходаковський та його “ватноголові” зольдатики не “пошевеляться”, то передові підрозділи ЗСУ в кінці кінців таки дійдуть до північно-східної околиці с. Старомлинівка, навіть не атакуючи та не штурмуючи позиції противника у с. Завітне Бажання.
В принципі, у противника є тут чим “відреагувати”. По рубежу Старомлинівка – Керменчик розгорнуті підрозділи 34-ї омсбр, 5-ї окремої танкової бригади (отбр). Нарешті, в самій Старомлинівці зосереджений 218-й танковий полк (тп) противника, його, правда, вже встигли частково “розпотрошити” “поротно” та “повзводно” на різні “гарячі ділянки”, але тим не менш.
Тому, на перший погляд, подальші перспективи наступу на цьому напрямку для ЗСУ виглядають “проблематично”. Але, насправді, все не так “сумно”, як здається.
Справа в тому, що трабли противника по “генеральній” дирекції Велика Новосілка – Старомлинівка зовсім не обмежуються власне районом с. Завітне Бажання. Йому потрібно ще щось “зробити” з:
– районом с. Приютне (й власне з самим селом), де ситуація для противника явно не покращується,
– не допустити просування ЗСУ у напрямку на Керменчик,
– а головне – витягнути свої підрозділи, які утримують позиції північніше рубежу Приютне – Завітне Бажання з очевидно нарастаючого “казусу”.
Зважаючи на все вищезгадане, можемо допустити, що саме для вирішення проблеми з обходом зі сходу с. Завітне Бажання противник зможе використати досить обмежені сили та засоби. Якщо, звісно, в нього у рукаві не з’явиться якійсь “козир” у вигляді ДОДАТКОВОГО формування рівня бригади\полку.
3. Ну й на завершення огляду, у контексті змісту попереднього пункту, думаю, буде доцільним повідомити певну інформацію, яку, правда, варто ще уточнити.
Командування противника, за даними нашої групи (ІС), розглядає можливість переміщення до складу УВ “Восток” ДОДАТКОВИХ формувань зі складу УВ “Запад”, “Центр” і, головним чином, “Юг”. Мова йде про дві омсбр та принаймні ще 2 мсп. Більше того, за цією ж інформацією, їх вже навіть частково “потягнули” на Південь.
У достовірності цієї інформації я не впевнений, але можу сказати, що вона досить інтенсивно циркулює у певних “колах” противника.
Фото: Генштаб ЗСУ
