Politico: Війна – не причина згортати демократію в Україні
Відомий оглядач видання Politico Джеймі Деттмер у статті «Обговорення та дебати є сильними сторонами демократії — навіть під час війни» пише про те, що в Україні на тлі війни загострюються питання про те, як збалансувати демократію, єдність та лідерство. Автор запитує: чи повинні українці — або ті, хто підтримує Україну, — у цей час війни утримуватися від публічної критики лідерів країни, включно з президентом Володимиром Зеленським? Чи варто їм утримуватися від питань про те, як керується країна, як ведеться війна, чи що зробив чи не зміг зробити уряд напередодні вторгнення Росії?
Чи є непатріотичним — чи навіть небезпечним — шукати недоліки, оскільки критика може послабити суспільний дух, запропонувати Кремлю пропагандистський корм і завдати шкоди країні в очах західних партнерів, можливо, поставивши під загрозу підтримку України?
Опозиційні політики країни, громадські лідери суспільства та деякі військові вже деякий час щодня борються з цією дилемою. І вони скаржаться, що Зеленський і його команда розглядають будь-яку критику — включно з тим, що мається на увазі як конструктивний коментар для виправлення помилок, — як спробу применшити військові зусилля та підірвати єдність у скрутну годину України.
Прихильники Зеленського стверджують, що воююча Україна потребує сильного лідера. Добре це чи погано, але в цей небезпечний час Зеленський і Україна повинні розглядатися як неподільні. Він є символом опору, який залучає підтримку Заходу. Критикуючи його, ви підриваєте Україну та її боротьбу, а для демократії мають бути обмеження.
Але питання про те, як збалансувати підзвітність, нагляд, єдність під час війни та лідерство, стали більш актуальними після опублікованого в середині тижня блискучого інтерв’ю в Інтернеті з колишнім офіцером української розвідки Романом Червінським — донедавна виконувачем обов’язків командира підрозділу спецназу.
В інтерв’ю Червінський — який має відчайдушно хоробру репутацію, а також історію суперечок із головними помічниками Зеленського, — звинуватив уряд у «злочинній недбалості» за те, що він не підготував країну достатньою мірою до вторгнення Росії, і він запитав, чому за кілька тижнів до вторгнення було видано наказ розмінувати мости вздовж Кримського перешийка та один на Чонгарі, що дозволило російським військам прорватися та швидко захопити Херсон на півдні.
Червінський також стверджував, що на другий день війни чиновники в офісі Зеленського відмовилися дозволити підірвати міст через річку Ірпінь на північ від української столиці без його погодження. Командир 72-ї бригади ЗСУ зрештою знищив цей міст із «власної ініціативи, і таким чином Київ був врятований», — сказав Червінський — хоча він не має чіткого уявлення, чи помилки були спричинені недолугістю або ж зрадою.
У вівторок київський суд на закритому засіданні обрав Червінському міру двомісячного утримування без права внесення застави, оскільки проти нього розпочато справу за провал спецзавдання. Стверджується, що місія — переконання російського пілота дезертирувати на своєму бойовому літаку — була необачною, несанкціонованою та призвела до витоку інформації, що призвело до того, що Росія завдала ракетного удару по аеродрому Канатове в центральній Україні в липні, в результаті чого загинув офіцер, ще 17 українських військових отримали поранення.
«Його самовільні дії призвели до ворожого ракетного обстрілу аеродрому Канатове Кіровоградської області влітку 2022 року», – коротко повідомила прес-служба спецслужби України невдовзі після затримання Червінського. Але Червінський сказав, що його затримання є політично вмотивованим і є частиною стратегії уряду «переслідувати своїх опонентів і знищити людей, які можуть говорити про свої рішення та дії до війни» та після вторгнення. Він наполягає, що місія була санкціонована.
«Нам потрібно ставити запитання, але тепер уряд намагається зробити так, щоб люди мовчали», — сказав він, скаржачись, що керівництво країни не дозволяє людям «обговорювати чи критикувати урядові рішення в телемарафоні» — сервісі, який об’єднує всі національні канали країни, приватні та громадські, в єдину платформу наземного телебачення, контрольовану урядом. Телемарафон був створений відповідно до указу президента, виданого рік тому в березні, нібито для того, щоб українці могли отримувати «перевірену» інформацію.
Червінський також має історію атак на помічників Зеленського. У грудні 2021 року він назвав главу Офісу президента України Андрія Єрмака російським «агентом впливу». Раніше ці двоє конфліктували через заплановану спецоперацію із захоплення найманців Вагнера. Зважаючи на цей фон, багато хто ставиться до його зауважень обережно.
Але все частіше пересічні українці починають задавати подібні питання щодо підготовки до війни, того, як вона велася після цього, і збереження глибоко вкоріненої корупції в країні. Оскільки наземна війна обмежена на сході та Києву більше не загрожує, відчуття екзистенційної кризи зменшилося, а перепочинок спонукав до активізації політичних дебатів. Наприклад, розслідування Фонду держмайна, який управляє держпідприємствами, яке проводить антикорупційне агентство країни НАБУ, зараз привертає увагу громадськості.
Тим часом сміливішими стають ті, хто каже, що Зеленський і його команда захоплюють забагато влади та правлять указами більше, ніж це потрібно. Зусилля уряду придушити опозицію, використовуючи свій контроль над телемарафоном, і постійне неприйняття критики, стигмуючи її як «проросійську», отримують набагато більше негативних наслідків, оскільки критики побоюються, що Зеленський перехоплює їх з прицілом на вибори наступного року.
Раніше цього місяця спікер українського парламенту — член правлячої партії Зеленського «Слуга народу» — гнівно відреагував на статтю POLITICO, яка досліджує сильні та слабкі сторони президента України, у якій цитуються критичні опозиційні депутати. Роздрукувавши копії статті, він розіслав їх лідерам опозиційних партій із надряпаними на них словами «Є означає Єдність». Лідер «Європейської солідарності» — партії попередника Зеленського, Петро Порошенко — надіслав свій примірник із відповіддю «Д означає Демократію».
Опозиційні законодавці зараз обурені тим, що вони вважають посиленням урядового контролю, вказуючи на звільнення обраних мерів, тиск на державні органи, які повинні бути незалежними, обмеження парламентського контролю, а також відмову чиновників Кабінету міністрів приходити до парламенту, щоб відповісти на запитання. І сумніваються, чи не перестарається Зеленський, посилаючись на воєнний стан у багатьох своїх діях.
«Ми потрапили в гру політичного шантажу. Вони вважають наші вимоги щодо прозорості та підзвітності нелояльними, але лояльність до президента і лояльність до країни – це не одне й те саме», – зазначила колишня віце-прем’єрка, народна депутатка Іванна Климпуш-Цинцадзе. Підзвітність і нагляд, дискусії та дебати є сильними сторонами демократії, а не слабкими, навіть під час війни, сказала вона. І вона та інші опозиційні законодавці вважають, що настав час для західних партнерів використати свої важелі впливу, допомагаючи гарантувати, що Україна буде на демократичній траєкторії і після війни.
