Вісті з фронтів. 21.03.2023 (відео)
Сьогодні запитання – відповіді. Завтра починаємо огляди…
Павло Трегуб: Вітаю! Питання буде про угрупування військ противника “Запад”, яке продовжує підсилювати угрупування артилерії у складі оперативної групи (ОГ) “Белгород” та має наразі до 29 вогневих підрозділів реактивної та ствольної артилерії рівня “батарея” (без урахування підрозділів артилерійської розвідки та управління). Оскільки процес їх доукомплектування продовжується, то питання буде про їхню спроможність (на Ваш погляд) наразі та в певній перспективі вирішувати тактичні чи стратегічні завдання. Їх роль полягатиме в відволікаючих діях під час нашого наступу, чи є потенціал для чогось більшого? Дякую.
– Формально, саме так, але реальна бойова спроможність цього артилерійського угрупування навряд чи відповідає потребам якогось більш ніж тактичний рівень наступу зразу з декількох причин. Перераховувати їх всі не має сенсу, але у зв’язку з цим зазначу лише два фактора. Вони не всі укомплектовані штатним ОВТ (тобто “на папері” їх багато, де ми бачимо арт-дивізіони та арт-полки, в реальності – взводи та батареї). Для наступу, навіть тактичного рівня, потрібно набагато більше боєприпасів та палива, ніж є на сьогоднішній день у розпорядженні ОГ “Белгород”.
– Поки того, що зосереджено та розгорнуто на Харківському напрямку, вистачає для сковування наших сил і засобів та вогневого “терору” прикордоння, але для якихось більш значних за обсягами дій потрібно їх кардинальне збільшення. Причому це стосується як власне кількості артилерійських засобів, так і системи постачання боєприпасів до них.
Роман Сопін: Как Вы думаете, понимают ли Штаты всю трагичность положения войск РФ на Юге Украины и в Крыму? Будут ли Штаты из этой ситуации выжимать для себя бенефиты по максимуму в случае удара ВСУ на южном направлении?
– Розвідувальне співтовариство США, включаючи РУМО, думаю, має у повному обсязі якісну та реальну інформацію щодо стану та положення російських військ у Південній операційній зоні. Тому, думаю, вище військово-політичне керівництво США, відповідно, цілком розуміє “всю трагичность положения войск рф на Юге Украины и в Крыму”.
– З вашого запитання не зовсім зрозуміло, що саме ви маєте на увазі під терміном “бенефиты по максимуму”, особливо в контексті зацікавленості саме США. Якщо це досягнення якихось їх зовнішньо-політичних цілей, то очевидно, що тут варто розглядати сенс та мету політики цієї держави стосовно російсько-українській війні. А вони вже давно відомі (оприлюдненні американським урядом) – всебічна підтримка (окрім прямої військової участі), відновлення територіальної цілісності та державного суверенітету України у межах міжнародно визнаних кордонів зразка 1991 року. Тому очевидно, що “бенефиты по максимуму” саме у цьому сенсі американці будуть намагатися реалізувати.
– Але якщо ви розумієте під цим терміном саме глобальні, зовнішньо-політичні цілі США, то зв’язок між становищем російських військ на Півдні України та власне ними, “бенефітами”, саме у такому розумінні дуже слабенький. Головним отримувачем цих “бенефітів” від нестабільного становища російських військ на окупованих територіях скоріше є власне Україна, ніж США. Тут доцільніше вести мову про те, як можуть скористатися ГІПОТЕТИЧНОЮ військовою перемогою України США на світовій арені.
В цьому сенсі головним чином, як черговим вагомим кроком для зміцнення єдності цивілізованого, демократичного світу. Це якщо максимально узагальнено, якщо деталізувати, як саме (мається на увазі з “технічної” сторони питання), то це питання – не для нашого формату, бо там буде текст на дуже багато “знаків”.
Юрій Ярох: На тижні виходило інтерв’ю американського пілота-ветерана, який говорив, що готовий бути добровольцем і воювати за Україну на літаку Ф-16, якби було політичне рішення. Яка Ваша думка щодо варіанту прискорення передачі Україні Ф-16 за умови керування машинами пілотів-добровольців. Такий собі авіа іноземний легіон виходить.
– Я цілком згодний з думкою американського пілота-ветерана. На минулому тижні як безпосередньо під час “стріму”, так і письмово, я аргументував це, відповідаючи на дуже подібне питання, тому повторюватись не буду.
Vlad Karyaka: Чи маєте ви інформацію, які сили противника знаходяться на рубежі Дніпрорудне – Кам’янка-Дніпровська? (жива сила, ОВТ і т.д.).
– Цей напрямок (ділянка) – смуга відповідальності УВ противника “Днепр”. Більш деталізовано саме за рубіж Кам’янка-Дніпровська – Дніпрорудне інформації не маю, але можу припустити, що це підрозділи або 205-ї мотострілецької бригади (мсбр), або 34-ї мсбр. Обсяг – до 2-3-х батальйонів (можливо, підсилених парою батальйонів ТрВ). Батальйони ці навряд чи повнокомплектні.
– По суті, це стик УВ “Днепр” (49 -а загальновійськова армія – ЗВА) та УВ “Восток” (58-а ЗВА). Можливо, там в резерві знаходиться також десь до батальйону 5-ї окремої танкової бригади (отбр) або до зведеного тактичного загону 10-ї бригади спеціального призначення (бр СпП).
Андрей Малиновский: Чи можливий вихід української армії на територію рф, наприклад, з Харківської області, та охоплення їхнього угрупування на Донбасі? Таким чином теоретично можна було б перерізати всі шляхи постачання з росії. При одночасній руйнації Керченського мосту, а також масованих ударах по складах боєприпасів і пального на окупованих територіях?
– Теоретично, можливий, але в такому разі виникає питання доцільності, причому не тільки з політичної точки зору (перенесення бойових дій на територію противника відповідно є безумовною “ескалацією” війни з усіма “витікаючими” зовнішньополітичними наслідками), закінчуючи суто військовим сенсом таких дій – просування СОУ з території Харківської області на територію власне рф (у Білгородськую область) виглядає дуже сумнівним, причому саме з цієї точки зору, в тому числі у сенсі “охоплення його угрупування на Донбасі” (яким чином це взагалі можливо?). Це по-перше.
– По-друге, зруйнувати на даний момент Керченський мостовий перехід Україна поки не в змозі, але така можливість МОЖЕ з’явитися, якщо ЗСУ вийдуть на північне узбережжя Азову. В свою чергу, масовані удари по складах боєприпасів і пального на окупованих територіях мають сенс виключно, якщо вони наносяться не розосереджено, а на якомусь операційному напрямку, концентровано у якійсь обраній смузі. Описана вами ситуація, по суті, являє собою прямо протилежне.
Olexandr Melnik: Деякі російські “опозиціонери” почали розповідати, шо так званого великого зимового наступу російської армії по суті не було (якщо винести за дужки Соледар і Бахмут, звісно), а була імітація наступу і саботаж, причиною яких є небажання військових рф приймати участь в програній війні. Як ви це можете прокоментувати? Це неспроможність, саботаж чи економія ресурсів перед літньою кампанією? Дякую.
– Ніяк, це дурість, причому очевидна. Не бачу сенсу коментувати випадки, коли “на біле кажуть чорне”. Тим більше, ще й розмірковувати над причинами такої поведінки.
Мірошнікова Ольга: Чи маєте ви інформацію щодо американця з іноземного легіону Джона Макінтайра? Чи правда, що він збирав інформацію в ЗСУ і потім перейшов у росію?
– Ні, не маю. Тому однозначно щось стверджувати або спростовувати по цій темі не візьмусь.
John Grey: Як ви оцінюєте ордер на арешт путіна в Гаагу? Чи не вважаєте, що це дасть путіну зрозуміти, що домовитися не вийде, і він буде воювати до кінця, що начебто не є добре для нас?
– Я би оцінив це з 3-х позицій:
1) Як суто правовий фактор.
2) Як очевидну “чорну мітку” від цивілізованого світу.
3) Як певний “сигнал” для зацікавлених груп у складі внутрішньоросійських політичних та владних еліт.
– Ні, не вважаю. У цьому сенсі думка пана Путіна ВЖЕ нікого не цікавить. Буде він воювати чи не буде, з ним вже ПРО ЦЕ ніхто не збирається розмовляти (принаймні з цивілізованого світу).
Власне для нас (мається на увазі України як країни та держави) у контексті війни це має сенс виключно у визначенні “ціни перемоги” та часу настання моменту “помсти” (покарання) для її ініціаторів.
Oleg Zoz: 1. На якій стадіі зараз знаходиться російський наступ, можливо, десь проглядається його закінчення?
2. Польща і Словакія передають нам 33 літака, чи цього вже достатньо для прикриття з повітря нашого контрнаступу?
3. Чи вірите ви в двійника путіна в Криму і Маріуполі і, взагалі, в їх використання?
– Я би визначив цю стадію як “серединно-затухаючу”, і вона проглядається достатньо наочно. Принаймні ОДНОЧАСНО вести наступ і на Бахмутському, і на Вугледарському, а також на Авдіївському з Лиманським напрямками противник ВЖЕ не в змозі. Йому, по крайній мірі, потрібні перегрупування сил та засобів і “чередування” етапів активізації на обраних напрямках, це достатньо красномовне свідоцтво про справедливість такої оцінки.
– Ні, не достатньо.
– У використання вірю (як ефективний прийом охорони віп-персони), але у використання у сенсі “політично або медійно-підставної фігури” не вірю.
Александр Котерняк: Будь ласка, в межах дозволенного розкажіть, яким чином ми маємо зберегти свое скупчення військ і техніки напередодні у місці ймовірного удару від превентивних дій московитів по нас? Дякую.
– “Умовно можливих” методів запобігання масованого вогневого ураження своїх угрупувань військ, згідно з відповідними навчальними посібниками та підручниками, існує чимало. Починаючи з розосередження військ, належного маскування, демонстративних дій, закінчуючи дезінформацією противника та упереджувальним знищенням його засобів ураження. Умовно їх можна поділити на 2 великі групи – методи пасивного запобігання й методи активної протидії.
– Найбільшого ефекту дає, звісно, поєднання всіх цих методів разом, або, краще сказати, комплексний характер їх використання. Чому саме й яким методам при цьому надавати перевагу, багато в чому залежить від конкретних умов та ситуації, при яких вирішується це завдання, а також від місця (району), де потрібно досягнути цього ефекту.
Evgeniy Pas: Яка стратегія контрнаступу повинна бути у української армії? Розрахована на один стратегічний успіх чи кілька оперативних? І які можливості української армії для цього на Ваш погляд?
– Термін “стратегія” вживається виключно у розумінні “метода ведення війни”, те, що ви називаєте “стратегія контрнаступу”, визначається як “задум” конкретної наступальної операції на визначеному стратегічному або оперативному напрямку. Це перше.
– Друге. Формування задуму тієї чи іншої наступальної операції – це достатньо тривалий та етапний процес. Він не відбувається одномоментно. Більше того, перелік факторів, які на нього впливають, в тій чи іншій міри, в том числі у сенсі визначення її обсягів та розмаху, ну-у дуже не малий. І вам зараз ніхто не відповість однозначно – це повинна бути одна велика стратегічного рівня операція чи серія менших (оперативних) операцій, чи, взагалі, стратегічна наступальна операція як серія ОБ’ЄДНАНИХ ОДНИ ЗАДУМОМ оперативних операцій, узгоджених “по місцю та часу”. На мій максимально суб’єктивний погляд, останній варіант – найбільш гнучкий та ефективний у сенсі шансів на успіх.
– Щодо можливостей ЗСУ проводити наступальні операції стратегічного та оперативного рівнів, то такої інформації, звісно, ніхто вам у відкритому форматі не надасть. Особливо, конкретного характеру.
Павло Марач: Шо там по русні?
– Все те саме. Їй 3,14зда.
Den Ua: Доброго здоров’я, пане! Без подробиць, так або ні, байрактари працюють?
– Так, останнє, що я чув, працюють.
Дима Воробьев: В крайній час (десь 2-3 місяці) по репортам ГШ значно збільшилась кількість знищеної ворожої артилерії. Це результат покращення контрбатарейної боротьби з нашого боку, чи пігдоги якось гірше і безрозсудніше почали воювати артою своєю, чому так?
– Тут можливі лише 2 варіанти:
1) Вірно ваше припущення про покращення рівня ефективності контрбатарейної боротьби з боку ЗСУ.
2) Або відбулося просте “механічне збільшення” цифри втрат артилерійських систем противника власне у “репортах” ГШ ЗСУ виключно “письмовим” шляхом.
Ну є ще один варіант, скажімо так, фантастичного характеру. Пігдогі збожеволіли й стали власноруч підривати та знищувати власну артилерія з якихось нам поки невідомих причин.
Андрей Дубовик: Когда государство повернется лицом к инвалидам не на бумаге?
– На мою думку, державі спочатку потрібно самій визначитись із своїм “лицом”, а вже потім повертатися ним до будь-кого. Поки ми маємо лише тільки дуже й дуже узагальнені обриси цього обличчя. Але добре, що хоч поки маємо, бо на сьогоднішній день існує певна загроза того, що не буде існувати сама держава, не кажучи про її обличчя.
– Думаю, той процес, який ви називаєте стосовно нашої держави, “повернутися обличчям до інвалідів”, буде відбуватися скоріше й ефективніше, якщо важливі посади у системі державної влади будуть займати, в тому числі або власне люди з вадами інвалідності, або люди, яким вони зрозумілі та небайдужі.
Кирилл Мазан: Добрий день. Яка, на Вашу думку, є протидія обстрілам Запоріжжя з ворожих комплексів С-300, окрім звільнення півдня? Вони вже почали прикривати свої пускові комплексами ближнього радіуса дії Панцирь-С1, коли виходять вночі для атаки на мирне місто. Захищають від нашої відповіді системами HIMARS.
– ЗРГК типу “Панцирь – С1” – далеко не панацея у сенсі боротьби з РСЗВ типу HIMARS. У цьому відношенні він скоріше виключення, ніж правило. Тому просто механічне нарощування кількісних показників потужності ударів по вогневим позиціям ЗРК С-300, здатного вести вогонь по наземних цілях (зокрема, обстрілювати м. Запоріжжя), буде також достатньо ефективним (наприклад, збільшення кількості ракет в одному залпі, згідно з ТТХ цієї системи, або збільшенні кількості самих залпів, тобто одиниць, які приймають участь в самому ударі).
– РСЗВ типу HIMARS є НЕ ЄДИНИМ способом боротьби з ЗРК типу С-300. Тут скоріше справа полягає в тому, що у противника є багато С-300 (й відповідно ракет до нього), а у нас, в свою чергу, HIMARS-ів не так вже й багато. До того ж на них покладається виконання вогневих завдань, пов’язаних НЕ ТІЛЬКИ з боротьбою з ЗРК С-300 противника. Думаю, комбінація HIMARS з ІНШИМИ засобами ураження могла би збільшити рівень ефективності боротьби з ЗРК С-300 противника. Зі зрозумілих причин, уточнювати з якими саме публічно я не буду.
– Ну й + якісна розвідка (дорозвідка) противника як у період планування, так й організації та проведення ним такого роду обстрілів, також здатна суттєво підвищити рівень ефективності боротьби з цими ЗРК противника. Особливо, якщо заздалегідь визначити місця їхнього розташування, шляхи та час висування, місця знаходження їх вогневих позицій та елементів наведення та управління.
Borys Borys: Шановний пане Костянтине! Чи ведемо ми контрбатарейну боротьбу з ворогом, що окопався у Білгородській області?
– Офіційно Україна не обстрілює територію рф, але залишає за собою таке право.
Максим Масюк: Пане Костянтине, яка Ваша думка щодо подальшої стратегії військ рф? Враховуючи темпи та результати наступу росіян на всіх “гарячих” напрямках, як вони можуть трансформувати свої цілі в найближчий час? Без прив’язки до нашого контрнаступу потенційного. Все зведеться до “прогризання” вузлів нашої оборони з флангів? Але на скільки їх може вистачити в такій війні, враховуючи досвід Бахмуту? Дякую!
– Ще раз повторюсь, те, що ви визначаєте як “прогризання вузлів нашої оборони з флангів”, – це не стратегія, це тактика (іншими словами, методи застосування військ безпосередньо на полі бою). Стратегія – це загалом визначення цілей війни та методів їх досягнення. Зовсім інший рівень.
– Якщо вас цікавить саме стратегічний рівень, то очевидно, що противник продовжує виношувати плани щодо перехоплення (повернення собі) стратегічної ініціативи у війні як обов’язкової та необхідної умови досягнення ним поставлених перед собою цілей цієї війни. Це визначається вищим військово-політичним керівництвом рф.
– Якщо вас цікавить саме тактичний рівень, то очевидно, що конкретні методи та форми застосування російських військ найближчим часом будуть переглянуті їхнім командуванням. Два основних фактори, які будуть впливати на це кардинальним чином, є оцінка російським командуванням рівня ефективності раніше застосованих тактичних прийомів, а також – обсяг ресурсів, ОВТ та предметів МТЗ, необхідних, як для використання нині існуючих прийомів, так і розробки нових або більш, або менш витратних. Це, в свою чергу, визначається суто російським військовим командуванням відповідного рівня. Тому не треба мішати одне з одним.
Але варто зазначити, що на обох рівнях фактором, який буде впливати на прийняття відповідних рішень, безумовно буде час, а точніше його розрахунок. І там, і там на це обов’язково будуть зважати.
Serhii Mykhelev: З публічного простору зникла інформація про бойове застосування й звитяги Байрактарів. На вашу думку, це закінчився невиправданий хайп? Суттєво зменшилась кількість Байрактарів, що беруть участь у боях? Пігдоги навчились ефективно протистояти їм (РЕБ, ППО тощо)? Свій варіант?
– Той факт, що з публічного простору зникла “інформація про Байрактари”, зовсім не означає, що їх перестали використовувати.
– Інша справа, що, скоріше за все, вони просто стали використовуватися іншим чином, ніж це було раніше.
– І я з вами згодний, до цього має пряме відношення війскова ППО та РЕБ противника.
Alexander Panasyuk: О, ви ж спец по ППО! Чому не існує ППО з наведенням на джерело звука (на мопеди)?
– Це значне перебільшення щодо “спец по ППО”.
– Не існує тому, що системи наведення на основі аналізу та формування сигналів управління в елементах ППО, побудованих на оцінці характеру формування та розповсюджені звукових хвиль, у порівнянні з аналогічними, побудованими на основі електро-магнітних хвиль (радіолокація) чи хвиль оптичного діапазону (оптико-електронні системи) малоефективні.
Для того, щоб це зрозуміти, не треба бути якимось “спецом по ППО”, достатньо просто порівняти швидкість розповсюдження звукових хвиль (яка до того ж дуже швидко падає з відстанню) із відповідним показником електро-магнітних хвиль, згідно з курсом шкільного посібника по фізиці.
Все це має пряме відношення до такого критерія як “швидкість бойової реакції” тієї чи іншої системи ППО.
Иван Секретный: Люди – одна из основных проблем, ведь мобресурс у врага просто в 4 раза больше с учётом того, что из Украины на самом деле выехали правдами и неправдами также больше. А россия даже не закрывала границы ещё (при атаке на Крым она это может сделать). Как мы можем этому противостоять с учётом возможной китайской помощи им, ведь у нас тоже очередь в военкоматы не стоит, а уйма “патриотов” не то что не хотят на фронт, но и, судя по отчётам, не сильно и донатят (нет денег), что вообще проще всего делать. У рф гораздо больше возможностей для донабора людей, которых просто больше. Это вполне может завести ситуацию в тупик.
– По-перше, ваша оцінка щодо переваги противника у “мобілізаційному ресурсі” нібито “в 4 рази” видається, м’яко кажучи, спірною. Бо “мобілізаційний РЕСУРС” та “мобілізаційний РЕЗЕРВ” (особливо ПІДГОТОВЛЕНИЙ) – це зовсім не тотожні речі.
– Друге. Ступень впливу на стратегічну ситуацію у війні цього фактору дійсно значний. Але зовсім не носить ВИРІШАЛЬНОГО характеру. З чого ви взяли, що результати війни напряму і ПОВНІСТЮ залежать від розмірів мобілізаційного резерву сторін?
– Трете. Щоб ефективно нівелювати перевагу противника у мобілізаційному резерві, існує безліч методів та способів. А ось це у своєму коментарі ви чомусь геть не враховуєте.
Borys Borys: Шановний пане Костянтине! Чи перерізав ворог залізничну дорогу в Авдіївку?
– Якщо ви маєте на увазі напрямок Красногорівка – Степове, то по тих відомостях, що є у мене, не перерізав. Але ця інформація трохи застаріла у часі.
Maxim Gorban: Пан Віктор Назаров в інтерв’ю “Військовому Кур’єру” досить докладно пояснив, чому ЗСУ проводить оборонну операцію під Бахмутом. Досить детально пояснив, які часові рамки потрібні ЗСУ для “ломанутись вперед” (як тільки, так сразу). Реагуючи на цю готовність сил та засобів ЗСУ, і для того, щоб режим Путіна не впав “завтра” внаслідок МОЖЛИВИХ успішних дій ЗСУ, Китай все ж таки відчиняє амбари НОАК зі снарядами, стволами для арти, деякими видами ОБТ (танки та бмп).
На які дії ви б пішли на місті РФ для повернення “ініціативи”, в першу чергу, в такому випадку? (про політичне “благорозуміє” мова давно не йде, хай це буде інерційне виконання волі політичного керівництва, для спрощення відповіді).
– Я вже відповідав на це і навіть пояснював свою думку (неодноразово). Повернення стратегічної ініціативи у війні можливо виключно шляхом планування, організації та проведення СТРАТЕГІЧНОЇ НАСТУПАЛЬНОЇ ОПЕРАЦІЇ. Що тут ще потрібно пояснювати?
– Звісно, попередньо створивши для цього всі необхідні передумови.
Borys Borys: Як ви вважаєте, може, пора продумати участь ЗСУ у захисті країн Балтії? Великої надії на участь сухопутних сил західних країн у цій актуальній справі в мене немає.
– Спочатку необхідно “продумати” зовнішньополітичні та міжнародно-правові механізми цих дій. Але, взагалі, перед цим перемогти у нинішній війні.
