Вектор на Китай вже на порядку денному Банкової
У мене є обґрунтований сумнів, що Зеленський і команда насправді збираються вести Україну в Євросоюз. І справа не лише у авторитарних тенденціях чи переслідуванні реформаторів.
Зрозуміло, що вбік рф ніхто і не подумає подивитися. Але є інший, цілком привабливий для ОП напрям.
Остання стаття в Politico про те, що розбіжностей між Києвом і Вашингтоном побільшало. І це справді так. Та й тон рупорів президентського офіса щодо західних партнерів завжди був холодно-вимогливим. Іноді з елементами докорів. Натомість, щодо Китаю там завжди добирали слова. Навіть коли йшлося про озвучений Пекином «мирний план», який, насправді не приносив миру. Ані слова про неприйнятність чи інші епітети, характерні для аналогічних ініціатив. Лише коректне уточнення про іншу позицію Києва щодо певних пропозицій. Але відкидати китайські пропозиції у Зеленського не стали.
Чому?
Команда влади давно зацікавлено дивиться на Китай. І раніше, і тепер попри співпрацю Піднебесної з Москвою. Згадайте прес-конференцію президента і позитивне мурчання у відповідь на питання китайської журналістки. Не думаю, що Єрмак приміряє на себе роль Генрі Кіссінджера. Там все значно простіше.
1. Китайці в ситуації win-win. Давайте подумаємо, як вони. Довга війна? Значить, виснаження Заходу. Мирний план і призупинення війни на умовах Заходу? Будуть допомагати росії відновитись. В усіх сферах. Китайський мирний план? Теж чудово. І ось чому.
2. Китаю потрібні ресурси. Зокрема, продовольчі. Його експансійна політика в Африці і на Близькому Сході вимагає і конкретного підкріплення для підтримки прихильних чи маріонеткових режимів. Ці ресурси в Україні є.
3. Китай цілком прихильний до автократичних режимів. Йому головне забезпечити власні інтереси. Пекін не вимагатиме від ОП ані реформ, ані верховенства права. Не просто закриватиме очі на корупцію, а й стимулюватиме її, як вже сталося в багатьох, поставлених під контроль африканських країнах.
Останній пункт – ключовий для влади, розбещеної абсолютизмом. Саме тому несподіваний візит у Київ принца з Саудівської Аравії, яка є дуже близьким партнером Китаю. Саме тому зараз в ОАЕ, іншому близькому партнері Пекіна, Олена Зеленська активно зустрічалась з лідерами Еміратів. Зрозуміло, що це не лише про економіку і відбудову. ОП веде перемовини через найближчих Китаю посередників про можливість втілення саме китайського мирного плану. Торги лише про умови і не лише політичні. Вектор на Китай вже на порядку денному Банкової, але чи буде він легко встановлений?
Так, пояснити переорієнтацію в ОП зможуть. Якщо через відсутність реальних змін США і Євросоюз зменшать допомогу, тихий хриплуватий голос розповість через контрольований інфопростір, що нам треба будуватись. І у нас є друзі, готові допомогти. Ціну цієї дружби, кардинально протилежну для влади і для України, цей голос, звісно, залишить за кадром. А що далі?
Якщо цей план реалізується, Україна надовго стане країною, далекою від демократії і права. Відбудеться білорусизація, можливо, часткова – все ж таки Китаю потрібна країна-місток із Європою. Геополітично Україна для цього підходить краще за інших в регіоні.
Саме тому зараз треба активно підтримати рух за об’єднання всіх, хто розуміє загрози європейському і євроатлантичному майбутньому України. Цей рух набирає обертів. Треба ще. Влада повинна зрозуміти, що альтернативи немає – тільки в ЄС.
Лідер Китаю Сі Цзіньпін планує поговорити з президентом України Володимиром Зеленським вперше з початку війни в Україні, ймовірно, після того, як наступного тижня він відвідає Москву для зустрічі з президентом Росії Володимиром Путіним, повідомляють джерела, знайомі з цим питанням.
Фото: Укрінформ
