Західний цивілізаційний вибір

Костюк Олександр

Усе, що відбувається зараз в Україні, – це боротьба за цивілізаційний вибір. Боротьба на всіх фронтах – від військового до економічного, ідеологічного, історичного, культурного, ментального.

Термін «західний» чи «європейський» тут досить умовний. Це вибір не стільки про географію, скільки про спосіб життя.

Термін «західний» обумовлений тим, що перша відома історії демократія, яка була надзвичайно ефективною з усіх точок зору, залишила по собі письмову, культурну, філософську, наукову пам’ять і визначила весь розвиток людства, з’явилася в Давній Греції, в Афінах. А ще тим, що на Заході від нас знаходяться ЄС та США – надпотужні носії цієї цивілізації.

І головною ознакою цієї цивілізації є надзвичайно ефективний синтез Закону та Свободи. Причому одне без іншого не працює. Всі громадяни вільні і рівні перед Законом. Особиста свобода закінчується там, де починається особиста свобода інших громадян. І саме ця межа визначається не правом сили, а правом Закону.

А на Сході від нас – право сили. Право грошей, хитрості, брехні, облуди, кулака, автомата, танків, гармат. Варварство, вікове рабство, підкорення і знищення народів, безкультур’я, технології та культура, запозичені чи вкрадені у Цивілізації, експлуатація природних ресурсів за рахунок рабської праці. Схід ніколи в історії не давав підкореним народам заможного, достойного життя. Продукував війни, геноциди, голодомори, зубожіння на межі виживання.

Зараз ми, українці (незалежно від національності) буквально видираємо себе звідти, з варварського сходу. І це дуже не просто. Тому що той рабський спосіб життя віками проріс в нашій свідомості.

Орда робить все можливе, щоб втримати нас. Міфи про «побєду», про «вкусний пломбір», про «братскіє народи», про «вєлікій рускій язик і рускую культуру», про космонавтов, «дєшовий газ», серіали про «мєнтов» і «сватов», рускій репчік, кіркорови і лепси – це саме для цього, щоб вчепитись і втримати. А з іншого боку міфи про «развратную Гєйропу», «внєшнєє управлєніє запада», «мить туалєти в Польше», «ви нє нужни ні в Європє, ні в НАТО», «Європа распадаєтся» – це щоб відштовхнути від вибору Цивілізації. Працюють і на Заході, виставляючи українців варварами, нацистами, фашистами, погромщиками і т.п. (свободи з нацдружинами та коханівськими стараються, допомагають).

Тисячі дрібниць, тонких ниточок, міфів, ностальгії за молодістю – все, щоб обплутати цією павутиною і втримати. Але не тільки міфи. Донбас. Він, насправді, не потрібен орді. Донбас – щоб втримати. Війна – щоб втримати.

І заяви очільника держави про «какая разніца» – це тихе повернення в орду. Заяви його речника Арестовича про «внєшнєє управлєніє запада» – це тихе повернення в орду. «Ми нє отказиваємся от 9-го мая» – теж. «Договоріться посєрєдінє» – це модифікація кремлівської фарисейської тези про «завтрак на граніце» (пам’ятаєте такий мем 2014-го?), і це – повернення в орду. Відновлення поставок електроенергії, «дєшового газа», вугілля з РФ, послаблення армії, «просто пєрєстать стрєлять», провали держзамовлень оборонпрому, повернення совкового харчування, совкових генералів – це назад в орду.

Злам Конституції через коліно, заміна керівництва НБУ силовим тиском, заміна Коболєва на Вітренка шляхом маніпуляцій, постійні «кидки» МВФ – це все порушення правил цивілізованого світу. І все це – назад в орду.

Є ще хитріший спосіб втримати нас. Це теза про «Наш особливий шлях». «Ми не з тими і не з тими». Такий собі маленький СРСР у вишиванках і під жовто-блакитними чи червоно-чорними прапорами. Цей метод активно експлуатують наші так звані «націоналісти». Хоча і ОПЗЖ, і СН цю тезу теж експлуатують. І це теж спосіб втримати нас.

Просто тому, що ми на розломі. Тому що не може бути ніякого «особливого шляху». Тому що ми все ще тримаємось лише завдяки підтримці колективного Заходу. Тому що, як тільки ми погодимось ментально повернутись до простого, звичного способу життя, до ментальної орди, нехай і у вишиванках, як тільки відштовхнемо руку Заходу, – орда знову нас поглине.