ЗЕлепень, а де ти?
Після виборів президента, виграних пахолком олігарха Коломойського, мережа була сповнена постами, де ви смакували, як порохоботів невдовзі примусять мести вулиці та мити машини. І ще тоді я писав, що перед Новим роком виставлю своє фото з недешевого ресторану і підпишу його промовисто «ЗЕлепень, а де ти?»
Я був переконаний, що буде от саме так. Сьогодні я виконую обіцянку. Ресторан, може, не самий пафосний, але цілком затишний і милий, у центрі Києва. Посиділи на днях зі знайомими. Як і раніше, я цілковито можу собі це дозволити. А ти, ЗЕлепню? Можеш? ЗЕлепень, де зараз ти?
Твоє, ЗЕлепню, бажання зламати й зіпсувати мені життя цілком логічне. В твоїй голові, ЗЕлепню, ще й досі панує дрімучий совок, байдуже яку форму він приймає – люмпенського лівацтва чи підприємницького жлобства. Зводяться обидві біди до одного, до щирого переконання, що не ви частка держави, яка мусить працювати на свою Батьківщину як на спільну справу цілої нації, ти переконаний, що то тобі всі винні, і що держава існує виключно, аби вдовольняти тебе. Звідси твоя ненависть до успішних і самодостатніх людей – ми для вас загроза, живий приклад того, що жити можна інакше. Що від життя можна ловити кайф, а не безупинно на нього скаржитися.
ЗЕлепню, ти доклав неймовірних зусиль, аби життя мені зіпсувати – кілька моїх хороших партнерів уже згорнули бізнес і виїжджають з України, бо не бачать перспектив у країні з такими 73%-ми. Але розумієш, ЗЕлепню, для мене це проблема, але не біда. Я давно навчився заробляти гроші, і по-хорошому мені до лампочки, хто влада в моїй країні. Я не пропаду. Шкода, не можу переламати в собі огиди до перспективи знімати зі своїх громадян останню сорочку, розповідаючи їм гарненькі казочки в обмін на їхні бурні оплески – сильно турбуюся про те, кого бачитиму у дзеркалі. Інакше давно долучився б до ЗЕкоманди. Інших там і нема, по-хорошому.
Я пережив Кучму, Тимошенко, Януковича. Повір вже, переживу і ЗЕпоху. Я вмію. Голова – на місці, руки – так само. Ресторан дозволити собі можу, як бачиш. Це ж тільки ти думаєш, ніби Порошенка я підтримував за гроші, а не тому, що вважаю його найбільш ефективним президентом нашої країни. Правда, ЗЕлепню?
Але чого це ми про мене? ЗЕлепню, розкажи-но про себе? ЗЕлепню, де ти? У твоєму житті що поліпшилося? Тобі дали нову більшу квартиру? Ти нову машину собі вже обираєш? Може, тобі зменшили платню за комуналку? Тебе обдарували новою прибутковою роботою? Покращала медицина? Як там тобі перспективи твого ФОПу? Надихають? А як тобі подобається нова «реформована» митниця? А дірку в бюджеті (подейкують вже про 60 мільярдів грн), як ти гадаєш, чиїм коштом закриють? Ахметова? Коломойського? Чи ти, ЗЕлепню, вивернеш свої кишені?
Я не питаю тебе, чого тобі бракувало раніше, ЗЕлепню, твої мантри про «зубожіння» я слухав усі 5 років. Я питаю, що в твоєму житті змінилося на краще? Що на краще змінилося в країні? Випущений до дому Пашинський, і Гладковський, з якого зняли браслет, – це те, про що ти мріяв? Ти ще не доклепав, що інакше й бути не може, бо важко посадити того, чию вину не можна довести?
Чого ти добився, ЗЕлепню? Якби реформи Порошенка продовжувалися, за 20 років ми жили б як нинішня Польща, але ти обрав популіста, і тепер ця перспектива відкладається років на 10, щонайменше. Наші з тобою діти житимуть в країні, яка нагадуватиме не нинішню Польщу, а нинішню Україну, і це ще в кращому разі. Ти цього хотів? Ти заради цього привів до влади популістів і дилетантів?
Відповіси бодай собі, ЗЕлепню, мені не треба. Хоча… Переконаний, ти про це все ще не замислюєшся. Ти ж не біомаса, як родитель Зеленського лагідно назвав всіх, хто у ЗЕкоманді розчарувався? Не переймайся – будеш. Розчаруєшся. Інакше не буває.
І так. На мою думку, ти не маєш права ображатися на те, що я назвав тебе ЗЕлепнем. Після 100100 разів на день як я чую на свою адресу про «прислужників бариг і мародерів», ти права такого не маєш – ображатися. Думай.Те.
