Чи є гідність у колективного Кошкіно-Лєща?
На днях почув розповідь переселенця з окупованої частини Донбасу, який під час поїздки до Києва знайшов можливість відстояти в черзі, щоб побачити Томос, і як він підслухав киян в тій же черзі, з усмішкою говоривших: “Майдан відстояли, а тут трошки, почекаємо”.
А невдовзі потому я побачив якусь передачу за участю нардепа Лєщєнко та журналіста Кошкіної, в якій ці добрі люди зневажливо називали поїздки Епіфанія з Президентом “томос-туром” і крізь зуби цідили “ето даст Порошенко максімум 2-3%”. Один в один повторюючи тези з російських політичних ток-шоу з цим принизливим терміном “томос-тур”, з закляттями “ето Порошенко не поможет”, хіба що тільки не казали “подавітєсьсваімтомасом”.
Дивіться, людина, яка втратила житло, затишок, роботу і все колишнє життя, чомусь має діаметрально інше бачення цього досягнення своєї країни в порівнянні з вгодованими благополучними представниками столичного політичного “істеблішменту”.
Звичайно, таких як Соня з Сірьоньой цей факт не напружує, вони хизуються своєю безпринципністю та цинізмом, вони мало що зрозуміли про війну, їм нічого не варто отримувати букети від каліброваних ригів під час боїв за Дебальцево та гонорари в “сбєрбанкє росіі”, обслуговувати гнилих так званих “політичних “кіборгів” (вибачте) та робити реверанси в бік скоморохів олігархів, – джаст бізнес.
Все як на долоні, та людина просто має гідність, а колективна Кошкіна з Лєщенко зі своїми патронами – ні.
Скоро дізнаємось, за яким типом менталітету буде майбутнє нашої країни.
