І російська влада, і російські “ліберали” говорять про неї як про прогнозованого зрозумілого васала, який в потрібний момент підпише необхідні Газпрому контракти, погодиться на співпрацю з вказаними Москвою політиками, промовчить в разі чергової російської збройної акції, принижуватиме та обливатиме брудом незручних для РФ українських лідерів, прориватиме кордон, а якщо треба, то і “поедет договариваться за мир” в спортивній формі ФК “Шахтер”.
Каждый раз, читая подобные отчеты, я поражаюсь даже не тому, как “изящно” они проворачивали сделки и аферы. И даже не тому, что они практически все вышли сухими из воды. Я даже не наглости всех этих махинаторов поражаюсь, которые сейчас о какой-то своей честности с билбордов вещают. Я поражаюсь тому, что им верят.
Людина, яка привела до влади Портнова та Лозінського, людина, через бездіяльність якої загинуло троє рятувальників в Грибовичах, вимагають політичної відповідальності керівників правоохоронних органів, коли знайдені виконавці та організатор. Парасюк танцює на костях, звинувачуючи в смерті Порошенка, розказуючи про якусь систему, яка вбила Гандзюк. Нагадую, Гандзюк вбили ваші “побратими”, з якими ви разом стояли на редутах колоРади, а не якась віртуальна система.
Усі ці деталі примушують всерйоз замислитися – чи не тягнуться ниточки замовлення замаху на Катерину Гандзюк до керівництва Херсонської «Батьківщини»?
Надя идет в Президенты. Ну как идет, Надя в общем-то продолжает сидеть (во всех смыслах), но при этом идет. По крайней мере, об этом заявляет сестра ее беспокойная Вера, которая призывает небайдужих громадян дать немного денег, чтобы Надя перестала сидеть, встала, вышла и таки куда-нибудь пошла.
В глубине души мы все понимаем, о чём эти выборы. О том, чтобы не просрать всё, что было сделано за четыре года. Мало сделано, или много. Так сделано, или не так. Ожидали вы большего или меньшего. Это вторичные всё вопросы. Вопрос о том, давайте всё это спустим в сортир, или всё же, может, не стоит?
Юлія Володимирівна явно намагається нас переконати, що з роками вона стала більш емоційною та чутливою. Бо я гарно пам’ятаю випадки, коли вона не відчувала ніякого «болю, гніву й суму…» до загиблих людей. Ба більше, коли трагедію загиблих Юлія Тимошенко використовувала для власної політичної боротьби.
Чого прихильники нєвмєняємой, полковніка, клоуна, співця та прочая патріота в разі перемоги свого чуда природи погрожують добрим порохоботам репресіями та розстрілами так, ніби це не двостороння дорога? Шквартесь далі, недоумки.
— Откроем памятник льву. Придумай, какой именно памятник, и какому именно льву. И примем его в пластуны! — внезапно закончил Андрей Иванович.
С чувством выполненного долга он закрыл глаза. В его голове шумели смереки и дубы, а сисястая пластунша Смерічка повязывала на шею Андрею Ивановичу галстук пластуна…
Начало предвыборного уринотлона Юлии Владимировны проходило под маркой некоего компромисса и новой стратегии мира. Однако резко просевшие рейтинги заставили включить излюбленный риторический девайс Тимошенко (плюрализм истин). И вот уже почетная кремлевская закладка носится с шашкой наголо, обслуживая идеи армии, войны с россией, непримиримости капитуляции и даже взыскания долгов Газпрома по Стокгольмскому арбитражу.
“Тарифи будуть знижені мінімум в два, а може в два з половиною рази”, – витріщивши очі, кричить Юлія Тимошенко. А от підпис під документом свідчить, що заради влади Юлія Володимирівна була згодна виконувати коаліційну угоду, в якій ціна на газ і тарифи мали бути ринковими. Невже вона відмовляється від своїх зобов’язань?
Как многие из наших читателей не знают, олигарх Новинский дал интервью изданию «Украинская правда». Но наша редакция не читает «Украинскую правду», чего и вам желает. Так что мы не могли прочитать интервью. Тогда мы решили взять у Новинского интервью сами…
Фанати кандидата Гриценка регулярно наводять один і той самий аргумент – так, за Гриценка військові ходили у формі «дубок-скло» та берцях «тисячакроків», так, сухпай був тільки баночний та радянського зразка, так, годували в армії паршиво, але – міністр Гриценко забезпечував військових квартирами! А квартира для військового – це… Тезу цю любить підкреслювати і сам Анатолій Степанович. У чому ж її суть?
Коломойський один з тих, кому необхідна хаотизація України для відновлення свого впливу та для поповнення своїх рахунків в швейцарських банках. І для досягнення цієї високої мети він не став складати всі яйця до одного кошика. Спочатку він з командою цинічно привласнив термін “укроп”, наповнив інфосферу різними професійними патріотами, ставав “бабушкой” всілякого непотрібу. Тепер прийшов час спробувати використати улюбленого блазня – Володю Зєлєнського.
Право голоса — это обязанность сделать не просто выбор. Обдуманный, осознанный выбор. Одна галочка в клеточке вполне может стать той соломинкой, под которой таки подохнет наш несчастный тощий верблюд в потёртом бронике. Который только-только стал на ноги вставать. А если тебе лениво думать, проверять, анализировать, просто останься дома. Это тоже выбор. Более честный даже.
